Ухвала суду № 40109936, 10.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2014 рокусправа № 804/10878/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі № 804/10878/13-а за адміністративним позовом Приватного виробничого комерційного підприємства «Конус» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне виробниче комерційне підприємство "Конус" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська щодо коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту ПВКП "Конус" в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України на підставі акту перевірки № 394/224/31705855 від 20 лютого 2013 року та зобов'язати відновити показники податкового кредиту та податкових зобов'язань Приватного виробничого комерційного підприємства "Конус" в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, змінені на підставі акту перевірки № 394/224/31705855 від 20 лютого 2013 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Акт перевірки від 20 лютого 2013 року №394/224/31705855 був складений із порушенням вимог Порядку, оскільки як його оформлення, так і викладені в ньому висновки перевірки не підтверджені ніяким чином, не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, а тому не можуть бути доказами правомірності встановлення порушень позивачем. За результатами перевірки податковим органом будь яких рішень щодо нарахування позивачу грошових зобов'язань не приймалось. Позивачу стало відомо, що податковим органом на підставі вказаного акту були змінені показники податкової звітності позивача в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової інспекції України. Так як жодних рішень відповідачем не приймалось, а відповідач в акті зазначив не підтверджені дані, тому представники позивача вважають дії відповідача по коригуванню показників неправомірними. Також представники позивача посилались на те, що повідомлення про дату початку перевірки та копію наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки не було взагалі отримано позивачем.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов залишити без задоволення. Апелянт зазначає, що первинні документи, які були надані в ході перевірки, оформлені не належним чином, тобто не несуть юридичної сили та не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Приватне виробниче комерційне підприємство "Конус" (код ЄДРПОУ 31705855) перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як платник податків та зборів, у тому числі (у період, що розглядається) податку на додану вартість. На підставі наказу №82 від 30.01.2013 року, згідно з п.п. 20 1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.78 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПВКП "Конус" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з платником податків ТОВ "Група Імідж Плюс" код ЄДРПОУ 37103559 за грудень 2010р., січень 2011р. За результатами перевірки був складений Акт від 20.02.2013 року №394/224/31705855, в якому зафіксовано порушення ПВКП "Конус":. ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПВКП "Конус" при придбанні та наступному продажу товарів, "нереальність" проведення господарських операцій між ПВКП "Конус" з контрагентом постачальником та юридичну дефектність первинних документів, здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб; п.1.3 п.1.6 ст.1, п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п. 6.4. ст.6, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1. п.7.3, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"; п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. Не погодившись з актом перевірки позивач 04.03.2013 року надав до відповідача заперечення на акт перевірки. ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області листом від 12.03.2013 року №4819/10/22-419 надала відповідь на заперечення позивача, в якій зазначалось, що висновки за результатами акту перевірки №394/224/31705855 від 20.02.2013 року є правомірними та такими, що не суперечать діючому законодавству; з урахуванням вимог "Методичних рекомендацій, (орієнтовний алгоритм дій) органів державної податкової служби..." наведених листом ДПА України від 03.02.09 №2012/7/10-1017 та згідно п. 1.7 розділу 1 Алгоритму відпрацювання доведених переліків ризикових суб'єктів господарювання (додаток 7.1 до Наказу ДПА України № 475 ДСК від 08.08.11р.), матеріали перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська по підприємству ПВКП "Конус" в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ "Група Імідж Плюс" (код ЄДРПОУ 37103559) за грудень 2010 року, січень 2011 року підлягають направленню до ДПІ, на обліку яких знаходяться контрагенти-покупці, для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та зазначає наступне.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, нікчемними законом визначені правочини щодо яких недодержаний сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення (ст. 220 Цивільного кодексу України), правочини, вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без подальшого його схвалення батьками (усиновлювачами) - ст. 221 Цивільного кодексу України, правочини, вчинені без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224 Цивільного кодексу України), правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою при відсутності схвалення опікуном (ст. 226 Цивільного кодексу України), правочини, які порушують публічний порядок (ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Також відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Виходячи з положень ст.207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Імідж Плюс" та Приватне виробниче комерційне підприємство "Конус" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

Згідно з п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 4.16 Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів,якщо платником Податку на додану вартість (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму Податку на додану вартість меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу Державної податкової служби, на обліку якого знаходиться платник Податку на додану вартість (постачальник), та органу Державної податкової служби, на обліку якого знаходиться платник Податку на додану вартість (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників Податку на додану вартість щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника Податку на додану вартість, передбачений пунктом 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про не доведення податковим органом нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі № 804/10878/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко