Ухвала суду № 40103359, 11.08.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"11" серпня 2014 р. Справа № 806/2224/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Моніча Б.С.,

при секретарі Степанській А.В. ,

за участю сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" червня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання незаконною відмови у виплаті грошової допомоги ,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Малинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі- Малинська ОДПІ, відповідач ), в якому просив визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати Малинську ОДПІ провести нарахування та виплату грошової допомоги при виході позивача на пенсію у розмірі десяти місячних посадових окладів, згідно ст.37 Закону України "Про державну службу".

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останньою постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у позові ОСОБА_3 відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що на момент звільнення з державної служби за п.1 ст.36 КЗпП України позивач не досяг встановленого чинним законодавством пенсійного віку, а тому відсутні правові підстави для виплати грошової допомоги у розмірі десяти посадових окладів.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачу в липні 2006 року була встановлена третя група інвалідності і, у зв"язку з цим, призначена пенсія за Законом України " Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" як працюючому пенсіонеру.

10 листопада 2006 року позивачу була встановлена друга група інвалідності, але оскільки він продовжував працювати на посаді державного службовця, пенсія йому виплачувалась на загальних підставах, за Законом України " Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

В березні 2007 року ОСОБА_3 звільнився з державної служби ( посада головного державного податкового ревізора-інспектоора Володарсько-Волинської МДПІ) на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, і йому була призначена пенсія за Законом України "Про державну службу", яку він отримував до 10 листопада 2009 року.

Оскільки з 10 листопада 2009 року ОСОБА_3 повернувся на державну службу і призначений на посаду головного державного податкового ревізора інспектора ДПА в Житомирській області, - пенсія йому виплачувалась в розмірі пенсії по інвалідності, обчисленої відповідно до Закону України " Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

З 26 січня 2010 року ОСОБА_3 призначений на посаду заступника начальника державної податкової інспекції у Малинському районі, де працював до 09 листопада 2010 року і був звільнений за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП україни).

Звільнившись з даної посади, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою і йому була призначена пенсія по інвалідності 2 групи за нормами Закону України " Про державну службу", яку він отримував до 08 листопада 2013 року,- до працевлаштування на державну службу.

У травні 2013 року позивач звернувся до Малинської ОППІ із заявою про виплату йому на підставі ст.37 Закону України "Про державну службу" грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів у зв"язку з виходом на пенсію по інвалідності за ЗУ "Про державну службу".

Листом № 2749 від 30.05.2013 року Малинська ОДПІ відмовила позивачу у виплаті грошової допомоги з підстав неподання довідки пенсійного органу про призначення пенсії за ст.37 ЗУ "Про державну службу"(а.с.12)

У червні 2013 року ОСОБА_3 повторно звернувся з заявою про виплату грошової допомоги (а.с.11).

Відповідач листом №742 від 02.08.2013 року повторно відмовив у виплаті грошової допомоги з тих підстав, що позивач звільнений з державної служби не у зв"язку з виходом на пенсію, а за п.1 ст.36 КЗпП України, а крім того, у зв"язку з тим, що подана довідка пенсійного органу від 21.06.13 року № 4354 не дає підстав для виплати грошової допомоги (а.с.10).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у позові ОСОБА_3, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що на момент звільнення з державної служби за п.1 ст.36 КЗпП України позивач не досяг встановленого чинним законодавством пенсійного віку 62 роки, а тому відсутні правові підстави для виплати грошової допомоги у розмірі десяти посадових окладів.

З таким висновком не погоджується колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду , приймаючи до уваги наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звільнення ОСОБА_3 з посади державного службовця Малинської ОДПІ 09 листопада 2010 року, і виходу на пенсію по інвалідності за нормами Закону України "Про державну службу", він мав необхідний страховий стаж, в тому числі стаж державної служби понад 10 років.

Згідно довідки УПФУ в м.Житомирі №11670/02 від 30.07.2014 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в УПФУ в м.Житомирі та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу " з 10 листопада 2010 року.

Статтею 37 Закону України «Про державну службу» визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Факт наявності права позивача на пенсію державного службовця у період перебування на державній службі відповідачем не спростовано, при цьому факт призначення позивачу пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» та наявності у нього стажу державної служби понад 10 років підтверджується копією трудової книжки і не заперечується відповідачем.

Таким чином, колегія судів приходить до висновку, що грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в частині тринадцятій статті 37 Закону України «Про державну службу» не встановлено.

Більше того, згідно висновку викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 26.11.2013 № 11-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону України «Про державну службу» в системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» необхідно розуміти так, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного в частині першій статті 37 Закону України «Про державну службу».

Відтак, виплата грошової допомоги за ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» пов'язана з двома умовами: 1) вихід на пенсію; 2) стаж державної служби не менше 10 років.

Для виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів визначальним є факт виходу державного службовця на пенсію та припинення ним трудових відносин.

На це звернув увагу суду Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 20 березня 2014 року, переглядаючи судові рішення у даній справі в касаційному порядку.

Проте суд першої інстанції цих висновків до уваги не взяв, неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого ухвалив рішення, яке не можна визнати законним і обґрунтованим.

З доводами відповідача про відсутність законних підстав для виплати спірної грошової допомоги з огляду на звільнення позивача за п. 1 ст.36 КЗпП України, а не у зв'язку з виходом державного службовця на пенсію, колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону.

Правовий аналіз норм ст. 36 Кодексу законів про працю України та ст. 30 Закону України «Про державну службу» дає підстави для висновку, про відсутність окремої підстави припинення трудового договору та державної служби, як вихід особи на пенсію.

Виходячи з зазначеного, судова колегія вважає, що позивач має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яка належить державним службовцям при виході на пенсію, як це передбачено ст. 37 Закону України «Про державну службу», і це право не пов"язане у даному випадку з досягненням пенсійного віку.

Інших додаткових умов для отримання цієї грошової допомоги законом не встановлено.

Згідно з ч.2 ст..71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про протиправність відмови Малинської ОДПІ нарахувати та виплатити ОСОБА_3 на підставі ст.37 Закону України "Про державну службу" грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів та про підставність позовних вимог позивача щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому вказану грошову допомогу .

Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.

Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний адміністративний суд, діючи в межах наданих законом повноважень, встановлює судовий контроль за виконанням судового рішення у даній справі і зобов"язує суб"єкта владних повноважень- Малинську ОДПІ подати у місячний термін з дня набрання чинності даним рішенням, звіт про виконання рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" червня 2014 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправною відмову Малинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області у виплаті ОСОБА_3 грошової допомоги в розмірі десяти місячних посадових окладів на підставі ст.37 Закону України "Про державну службу".

Зобов"язати Малинську об"єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошову допомогу в розмірі десяти місячних посадових окладів на підставі ст.37 Закону України "Про державну службу".

Встановити судовий контроль за виконанням даної постанови і зобов"язати Малинську об"єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області у місячний термін з дня набрання постановою чинності подати до Житомирського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: І.Ф.Бондарчук

Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено "11" серпня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Малинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області пл.Соборна,10,м.Малин,Житомирська область,11603

4-третій особі: - ,