Рішення № 40099065, 05.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13290/14 05.08.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі

Київської міської філії

до Клінічної лікарні №9, Головного управління охорони здоров'я

Київської державної адміністрації

про стягнення 13 866,33 грн.

Суддя Г. П. Бондаренко

Представники:

Від позивача Крупка Н.М. (дов. № 565 від 11.12.2013)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні 05.08.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Клінічної лікарні № 9, Головного управління охорони здоров'я Київської державної адміністрації про стягнення 13 866, 33 грн. заборгованості за договорами № 3309039325 про надання послуг електрозв'язку від 02.04.2004, № 3321113205 про надання послуги доступу до мережі Інтернет за технологією ADSL від 14.01.2014, з яких 12 966, 42 грн. основної заборгованості, 144, 02 грн. пені, 696, 52 грн. індексу інфляції, 59, 37 грн. 3 % річних, також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.07.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/13290/14, розгляд справи призначено на 05.08.2014.

18.07.2014 через відділ канцелярії Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшов лист про погашення заборгованості перед відповідачем станом на 27.06.2014, що підтверджено платіжними дорученнями №183 та №135.

В судове засідання 05.08.2014 представник відповідача не з'явився та про причини неявки суд не повідомив, по час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання з'явився та надав усні пояснення по справі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договорами № 3309039325 про надання послуг електрозв'язку від 02.04.2004, № 3321113205 про надання послуги доступу до мережі Інтернет за технологією ADSL від 14.01.2014 укладених між позивачем і відповідачем, в частині оплати наданих в період з листопада 2013 по березень 2014 телекомунікаційних послуг.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, в судове засідання не з'явився, проте повідомив суд з наданням підтверджуючих доказів про оплату заборгованості.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, представник відповідача не скористався своїми процесуальними правами на направлення представників для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників позивача і відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, ознайомившись з наявними доказами в матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, як підприємством зв'язку/укртелекомом та відповідачем, як споживачем/абонентом були укладені договори № 3309039325 про надання послуг електрозв'язку від 02.04.2004 та № 3321113205 про надання послуг доступу до мережі Інтернет за технологією ADSL від 14.01.2014, відповідно до яких позивач зобов'язався надавати телекомунікаційні послуги, а відповідач оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 4.5. договору № 3309039325 про надання послуг електрозв'язку від 02.04.2004, розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводиться споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського зв'язку та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

За умовами п. 5.5. договору № 3321113205 про надання послуг доступу до мережі Інтернет за технологією ADSL від 14.01.2014 абонент проводить оплату за надані послуги щомісяця до 20 числа поточного місяця на підставі рахунків Укртелекому виставлених до 10 числа поточного місяця, що настає за звітним.

Згідно п. 6.12 договору № 3309039325 про надання послуг електрозв'язку від 02.04.2004 у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом послуг, абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення оплати. Абонент також сплачує 3 % річних та індекс інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 5.8. договору № 3309039325 про надання послуг електрозв'язку від 02.04.2004 сторони погодили, що у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня.

На виконання умов укладених договорів позивач протягом дії договорів надав відповідачу телекомунікаційні послуги, що підтверджується матеріалами справи, надання послуг здійснювалось у відповідності до показників належних позивачу технічних засобів виміру, ніяких перерв в наданні послуг зв'язку не було: зв'язок працював безперебійно, повідомлень з боку відповідача про порушення зв'язку і заявок про їх існування не надходило, що не заперечується відповідачем.

Оплату за надані послуги відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, тому в наслідок неналежного виконання своїх зобов'язань по оплаті наданих послуг, станом на 01.05.2014 утворилась заборгованість за телекомунікаційні послуги в розмірі 12 966, 42 грн.

Відповідачем, надані в матеріали справи, платіжні доручення від 27.06.2014 № 183 на суму 3 317, 24 грн. та № 135 на суму 19 559, 46 грн. із яких вбачається оплата заборгованості за договорами укладеними з позивачем на загальну суму 22 876, 70 грн. (згідно рахунку - акту № 8200003321113205 від 24.06.2014 та № 8200003321113205 від 25.06.2014)

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 12 966, 42 грн. не підлягають задоволенню, інші позовні вимоги, в частині стягнення144, 02 грн. пені, 59, 37 грн. 3 % відсотків річних та 696, 52 грн. інфляційних нарахувань підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договори № 3309039325 про надання послуг електрозв'язку від 02.04.2004 та № 3321113205 про надання послуги доступу до мережі Інтернет за технологією ADSL від 14.01.2014 є договорами про надання послуг (телекомунікаційних), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України та Закону України "Про телекомунікації".

Вказані договори є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання послуг є укладення договору між оператором телекомунікацій та споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог договору про надання телекомунікаційних послуг та оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до п. 5 ст. 33 Закону України "Про телекомунікації", споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно ст. 68 зазначеного Закону, розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо у разі одержання споживачем замовленої за передоплатою послуги.

Однак, в порушення вищезазначених умов договорів та Закону України "Про телекомунікації", відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг виконував неналежним чином, внаслідок чого у період з листопада 2013 по березень 2014 року станом на 01.05.2014 року утворилась заборгованість в сумі 12 966, 42 грн., що підтверджується матеріалами справи, та не спростоване відповідачем.

Станом на момент винесення рішення по справі заборгованість за надані позивачем відповідачу послуги за договорами оплачена відповідачем на суму 12 966, 42 грн., що підтверджується матеріалами справи. При цьому, як вбачається із матеріалів справи, оплата наданих позивачем послуг здійснена відповідачем з порушенням строків оплати встановлених договорами, а саме в 27.06.2014 - до порушення провадження у справі (ухвала від 07.07.2014 року).

Згідно п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи, що відповідачем сплачено основний борг за договорами за надані послуги, що підтверджується матеріалами справи до порушення провадження провадження, то спірні правовідносини між сторонами щодо стягнення 12 966, 42 грн. основного боргу припинили своє існування до порушення провадження у справі, відповідно зазначена обставина тягне за собою відмову від позову в частині стягнення суми основного боргу.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Згідно ч. 2 ст. 36 "Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пунктом 6.12 договору № 3321113205 про надання послуги доступу до мережі Інтернет за технологією ADSL від 14.01.2014 та пунктом 5.8. договору № 3309039325 про надання послуг електрозв'язку від 02.04.2004 сторони погодили нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати за надані послуги.

З огляду на викладене позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з 21.12.2013 по 30.04.2014 в розмірі 144, 02 грн. за порушення строків оплати наданих послуг по договорам ґрунтуються на законі і договорі, і відповідно підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені в сумі 144, 02 грн. визнає розрахунок позивача обґрунтованим.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 696, 52 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму боргу та 59, 37 грн. 3 % річних за період з 21.12.2013 по 30.04.2014 ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), оскільки відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 696, 52 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму боргу та 59, 37 грн. 3 % річних визнає розрахунок позивача обґрунтованим.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Клінічної лікарні №9 Головного управління охорони здоров'я Київської державної адміністрації (04112, м. Київ, вул. Ризька, буд. 1; код ЄДРПОУ 25680295; в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження») на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Горького, буд. 40; код ЄДРПОУ 01189910) пеню в розмірі 144 (сто сорок чотири) грн. 02 коп., інфляційні втрати в розмірі 696 (шістсот дев'яносто шість) грн. 52 коп., 3% річних в розмірі 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 37 коп. та витрат по оплаті судового збору в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 57 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.08.2014.

Суддя Г.П. Бондаренко