Рішення № 40099063, 28.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/384 28.07.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета Імпекс - Центр»

до 1) Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»

2) Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» в особі

Київського регіонального управління

про стягнення 14562,20 грн.

Головуючий суддя - Сташків Р.Б.

Судді: Літвінова М.Є.

Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивач - Васіна Н.Д. (представник за довіреністю);

від відповідачів: 1) Денисова О.Ю. (представник за довіреністю); 2) не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мета Імпекс - Центр» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі - Відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» в особі Київського регіонального управління (далі - Відповідач-2) про солідарне стягнення 14562,20 грн. страхового відшкодування та витрат, понесених на оплату послуг експерта.

У справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, в зв'язку з чим провадження у справі зупинялось. Проте, експертиза у справі проведена не була, оскільки зобов'язана особа відмовилася сплатити вартість експертного дослідження.

Після поновлення провадження у справі судом було вирішено розгляд справи здійснювати колегіально, та розпорядженням керівництва господарського суду міста Києва розгляд справи було доручено здійснювати колегії у складі: головуючий суддя Сташків Р.Б., судді Літвінова М.Є. та Отрош І.М.

Під час перебування справи у провадженні попереднього складу суду Позивачем подавалася заява (уточнення позову) щодо того, до кого саме з Відповідачів та в якому розмір заявляються позовні вимоги.

Станом на час передачі справи у провадження колегії суддів у вищевказаному складі заява Позивача про уточнення позовних вимог ще не була розглянута судом, та оскільки Позивач під час судових засідань у новому колегіальному складі не підтримував та не наполягав на поданій заяві про уточнення позовних вимог, то судом ця заява залишається без розгляду, та позовні вимоги розглядаються згідно заявлених у позові.

Так, Позовні вимоги вмотивовані тим, що Відповідач-1 усупереч умовам укладеного між сторонами Договору страхування не виплатив Позивачу страхового відшкодування в повному розмірі, та зокрема не прийняв до уваги надані Позивачем документи про реальний розмір нанесених йому збитків у зв'язку з пошкодженням автомобіля у ДТП. При цьому Позивач зазначає, що його права порушені також з боку Відповідача-2, який не вплинув на пов'язану з ним страхову компанію, тобто Відповідача-1, щодо здійснення повної та своєчасної виплати.

Відповідач-1 проти позову заперечує, зазначаючи, що при відхиленні заяви Позивача про збільшення суми страхового відшкодування він виходив з того, що усупереч вимогам закону та умовам укладеного між сторонами договору страхування, Позивач не врахував коефіцієнт зносу деталей автомобіля, а також не викликав представника Відповідача-1 при повторному огляді автомобіля, та не погодив з ним новий протокол огляду.

Відзиву на позов Відповідач-2 не подав. У судові засідання представники Відповідача-2 не з'явилися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача-2 про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача-2 згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, а також на вказану Позивачем у позові адресу, а відтак, будь-які несприятливі наслідки такої неявки покладаються на Відповідача-2.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та судом не встановлено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.12.2005 в м. Києві на перехресті вул. Юрківська та Межигірська була скоєна ДТП, одним з учасників якої був автомобіль «Тойота», д.р.н. АА7190АЕ.

Вказаний автомобіль було застраховано Відповідачем-1 на підставі Договору від 14.03.2005 (страховик - Позивач, вигодонабувач - Відповідач-2), за умовами якого, Страховик зобов'язався у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування Страхувальнику або Вигодонабувачеві, а Страхувальник зобов'язався своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Об'єктом страхування за цим Договором є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним(-и) засобом(-ами), зазначеним (-и) у Додатку №1 до цього Договору, та зокрема автомобілем «Тойота», д.р.н. АА7190АЕ (далі - Застрахований автомобіль).

Так, вищеописане ДТП було визнано Відповідачем-1 передбаченим умовами Договору страховим випадком, та оглянувши завдані Застрахованому автомобілю пошкодження, Відповідачем-1 було складено страховий акт від 14.02.2006, у відповідності до якого розраховано та виплачено страхове відшкодування в розмірі 10960,50 грн. (від встановленого автотоварознавчим дослідженням розміру шкоди 13074,20 грн. (з врахуванням коефіцієнту зносу 0,24) було віднято 2113,70 грн. безумовної франшизи за Договором).

Однак із такими розрахунками Відповідача-1 Позивач не погоджується та зазначає, що відповідно до п. 14.4 Договору ним було замовлено власне автотоварознавче дослідження, та відповідно до акту дослідження № 249/01 від 13.01.2006, вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 22568,62 грн., а загальних розмір збитків складає 29065,14 грн.

З огляду на наведене, а також враховуючи акт виконаних робіт на суму 22523,60 грн. від 23.02.2006 по відновлювальному ремонту Застрахованого автомобіля на СТО ТОВ «Автосаміт ЛТД», Позивач звернувся до Відповідача-1 з листом про перегляд раніше прийнятого рішення про розмір суми страхового відшкодування, так як у дійсності виявилось, що відновлення автомобіля після ДТП коштує значно більшу суму коштів, ніж призначена Відповідачем-1 страхова виплата.

Проте у збільшенні розміру страхової виплати Позивачу було відмовлено Відповідачем-1 листом від 03.05.2006 з тих мотивів, що наданий ним акт виконаних робіт на суму 22523,60 грн. не може слугувати підставою для перегляду розміру страхової виплати, так як не враховує коефіцієнт фізичного зносу деталей автомобіля, тому заявлену Позивачем загальному суму страхового відшкодування до виплати 22523,60 грн. Відповідач-1 вважає безпідставною. Натоміть, проведений Відповідачем-1 розрахунок суми страхового відшкодування на підставі огляду автомобіля одразу після ДТП, та з врахуванням встановленого експертом коефіцієнту фізичного зносу, Відповідач-1 вважає обґрунтованим, та зазначає, що посилання Позивача на проведення дослідження на підставі значно більш пізнього (від 13.04.2006) протоколу огляду автомобіля є некоректним, в тому числі оскільки Відповідачем-1 автомобіль тоді не оглядався та протокол огляду Відповідачу-1 на погодження не надавався.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Так, у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, передбаченого умовами цього Договору, Страхувальник зокрема зобов'язаний:

- надати представнику Страхового агента пошкоджений ТЗ (до проведення ремонтних робіт) або його залишки, а також ушкоджені деталі і частини для огляду та складання акта огляду;

- в пошкодженому ТЗ не робити ніяких змін, окрім тих, які зумовлені необхідністю забезпечення безпеки руху, зменшення розміру збитку або допомого потерпілим, і не здійснювати його ремонту без попереднього огляду представником Страхового агента;

- надати Страховому агенту документи, які підтверджують факт настання страхового випадку та розмір заподіяного збитку.

З метою визначення розміру збитку, Страхувальник одночасно з поданням документів, зазначених у п. 14.2 цього Договору, зобов'язаний надати Страховику в особі Страхового агента ТЗ для проведення незалежної експертизи пошкоджень, яка здійснюється за рахунок Страховика. Після складання дефектного акта (акта огляду) та фотографування пошкоджений ТЗ може бути направлено для ремонту на СТО, узгоджену з представником Страхового агента.

Отже, за умовами розділу 14 Договору, на Страхувальника покладено обов'язок надання Страховому агенту пошкоджений ТЗ для огляду, а також обов'язок надання документів, які підтверджують факт настання страхового випадку та розмір заподіяного збитку.

При цьому Страхувальник лише може, а не зобов'язаний, ремонтувати пошкоджений Застрахований автомобіль на узгодженій зі Страховиком СТО. Тобто умовами Договору право Страхувальника на вибір СТО для здійснення відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля не обмежується.

При цьому, відповідно до п. 14.4 Договору, у разі незгоди Страхувальника з висновками експерта, Страхувальник може за свій рахунок замовити проведення іншої експертизи.

Страхувальник також має право (а не зобов'язаний) для визначення розміру збитку скласти кошторис на підприємстві (СТО, автомайстерні), яке за згодою Страхового агента буде виконувати ремонт ТЗ.

У відповідності до п. 14.5 Договору, розмір завданих збитків визначається після огляду ТЗ та на підставі експертної оцінки розміру шкоди (кошторису вартості відновлювального ремонту) з урахуванням документів, наданих Страхувальником (Вигодонабувачем), а також документів і відомостей, зібраних Страховим агентом самостійно, та зокрема, переліком знищених, пошкоджених або таких, що зникли, вузлів, агрегатів, деталей, приладдя та оздоблення ТЗ або самого ТЗ, а також документів компетентних органів про час, обставини і можливі причини знищення, пошкодження або зникнення вузлів, агрегагів, деталей та ін.

При цьому, відповідно до п. 14.6 Договору, не включається в розрахунок розміру збитку вартість:

- гарантійного ремонту і технічного обслуговування ТЗ, що не викликані настанням страхового випадку;

- робіт, що пов'язані з переобладнанням ТЗ, ремонтом або заміною його окремих частин, деталей і приладдя внаслідок їхнього зносу, технічного браку, поломки, морального старіння та інше;

- заміни замість ремонту тих чи інших вузлів та агрегатів у зборі через відсутність у ремонтних підприємствах необхідних запасних частин і деталей для ремонту цих вузлів та агрегатів;

- відновлення втрачених експлуатаційних якостей, товарного виду ТЗ;

- різниці, яка перевищує ціни на нові аналогічні запасні частини, запропоновані Страховим агентом, якщо Страхувальник відмовився від його послуг і придбає запасні частини за більш високими цінами;

- всіх паливно-мастильних матеріалів, тосолу, робочих рідин кондиціонерів, тощо.

Натомість, при визначенні розміру збитків у відповідності до п. 14.7 Договору враховуються, зокрема, ціни на запасні частини та вартість відновлювальних робіт.

При настанні страхового випадку відшкодуванню підлягають тільки прямі збитки (п. 14.8 Договору).

При цьому, відшкодування збитків провадиться з вирахуванням фізичного зносу на день настання страхового випадку частин, деталей і приладдя, що підлягають заміні. Страхове відшкодування зменшується за розмір обумовленої Договором безумовної франшизи (п. 14.10 та п. 14.12).

Так, на підтвердження понесення Позивачем прямих збитків (витрат на відновлювальний ремонт завданих Застрахованому автомобілю у ДТП пошкоджень) у більшому розмірі, ніж розраховано Відповідачем-1, Позивач надав суду інше ніж Відповідач-1 автотоварознавче дослідження, також складене незалежним оцінювачем, а також акт виконаних робіт на суму 22523,60 грн. від 23.02.2006 по відновлювальному ремонту Застрахованого автомобіля на СТО ТОВ «Автосаміт ЛТД».

З огляду на наявність у матеріалах справи двох висновків незалежних спеціалістів та акту виконаних робіт СТО, судом у відповідності до ст. 41 ГПК України було призначено судову експертизу з питання визначення вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля.

Проте експертиза не була оплачена зобов'язаною особою - Відповідачем-1. Також від оплати вартості експертизи відмовився Позивач, оскільки зазначав що саме Відповідач-1 є зобов'язаною особою з її оплати та спростування заявлених вимог Позивача.

Відтак, у зв'язку з невиконанням експертизи, суд здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши підстави відмови Відповідача-1 від перерахунку належної Позивачу до виплати суми страхового відшкодування суд дійшов висновку про її необґрунтованість, позаяк у відмові відсутні обставини дослідження та відхилення Відповідачем-1 наданих йому висновку автотоварознавчого дослідження та акту виконаних робіт СТО.

При цьому, посилання Відповідача-1 на відсутність встановлення Позивачем коефіцієнту зносу судом відхиляються, оскільки у наданому Позивачем автотоварознавчому дослідженні було встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу деталей автомобіля дорівнює нулю.

Відтак, за розподілом між сторонами обов'язку доказування, саме Відповідач-1 повинен був спростувати надані Позивачем докази, та зокрема довести невідповідність встановленого проведеним на замовлення Позивача автотоварознавчим дослідженням нульового коефіцієнту зносу деталей Застрахованого автомобіля, чого Відповідачем-1 зроблено не було. Судова експертиза залишилась ним не оплаченою, та отже не виконаною.

Посилання Відповідача-1 на відсутність його представника при повторному огляді автомобіля, за результати якого було складено автотоварознавче дослідження Позивача, як на підставу його недостовірності судом відхиляються, оскільки умови Договору та положення чинного законодавства не вимагають від страхувальника забезпечувати присутність представника страховика при повторному огляді пошкодженого ТЗ у випадку, коли страхувальник з висновками страховика щодо розміру страхової виплати не згоден, та на його замовлення проводиться нове дослідження пошкоджень ТЗ. Так само умови Договору та положення чинного законодавства у вищевказаному випадку не вимагають погодження страхувальником складеного страховиком другого протоколу огляду.

Відповідно до пункту 7.25 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395; береться у редакції станом на дату ДТП) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) для нових складових та для складових ДТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 2х років, приймається таким, що дорівнює нулю, за винятком: якщо ДТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); якщо ДТЗ раніше був перефарбований зовні; якщо складові мають сліди попередніх аварій, відновлювального ремонту або корозійні зруйнування.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого Застрахованого автомобіля, виробництва не СНД, копія якого міститься у матеріалах справи, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2004, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував 2х років. Таким чином підстав для вирахування зносу в даному випадку не має, та Відповідачем не доведено суду протилежного.

Відповідачем не доведено належними засобами доказування, що існують обставини, які дають підстави для визначення іншого розміру коефіцієнта фізичного зносу. При цьому посилання Відповідача-1 на надане ним автотоварознавче дослідження судом відхиляється, оскільки у цьому дослідженні експерт виходив з того, що строк експлуатації автомобіля 2 роки, тоді як на момент ДТП (грудень 2005 року) строк експлуатації автомобіля 2004 року випуску не перевищував 2х років.

Судова експертиза, яка була призначена в тому числі з метою встановлення інших обставин, що могли вплинути на зміну розміру коефіцієнту фізичного зносу, залишилась не виконаною за ініціативи Відповідача-1, який відмовився її оплатити.

Як зазначалось вище, розмір шкоди та коефіцієнт фізичного зносу Застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 32, 34 ГПК України, та матеріали справи не містять належних та допустимих, не спростованих доказів на встановлення та доведення іншого ніж нульовий коефіцієнту фізичного зносу Застрахованого автомобіля.

Відповідно до абз. 3 п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України та ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування», страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Позаяк при настанні страхового випадку відшкодуванню підлягають тільки прямі збитки (п. 14.8 Договору та вищевказані положення закону), то, за умови встановленого судом та не спростованого Відповідачем-1 нульового коефіцієнту зносу деталей автомобіля, належним доказом реальних витрат Позивача на відновлення Застрахованого автомобіля після ДТП є саме акт виконаних робіт, складений станцією СТО за результатами такого ремонту.

Відповідачем-1 не спростовано доводи Позивача, що наведені в акті СТО матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП.

При цьому, з вартості указаних в акті деталей, робіт та матеріалів судом у відповідності до п. 14.6 Договору виключаються як такі, що за домовленістю сторін не входять до належних до відшкодування збитків:

- рідина в бак омивача, 15,50 грн.;

- мийка ручна, 30 грн.;

- прибирання салону, 18 грн.;

- прибирання багажного відділу, 6 грн.;

- експрес мийка, 12 грн.;

- встановлення на стенд, 225 грн., а разом на суму 306,50 грн.

Окрім того, за умовами Договору, сума страхової виплати зменшується на розмір безумовної франшизи, що в даному випадку становить 2113,70 грн., і також суд приймає до уваги, що Позивачу вже було виплачено 10960,50 грн. страхового відшкодування.

А відтак, Позивачу має бути додатково виплачено Відповідачем 9142,90 грн. страхового відшкодування, з розрахунку: 22523,60 грн. (вартість відновлювального ремонту за актом СТО) - 306,50 грн. (матеріали та роботи СТО, що не відшкодовуються страховиком) - 2113,70 грн. (безумовна франшиза) - 10960,50 (вже здійснена виплата) = 9142,90 грн.

Отже, в частині позовних вимог про стягнення страхового відшкодування суд задовольняє вимоги частково, в розмірі 9142,90 грн. та стягує цю суму з Відповідача-1.

Щодо вимог Позивача про стягнення 685 грн. витрат, понесених на оплату послуг із проведення автотоварознавчого дослідження, то суд зазначає, що Законом України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу.

А передбачене положеннями статті 22 вказаного Закону «відшкодування… у встановленому цим Законом порядку оціненої шкоди», та ст. 29 цього ж Закону «відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством….», не забороняло Позивачу самостійно провести оцінку такої шкоди, керуючись чинними положеннями законодавства та відповідних методик про проведення оцінки, та жодним чином не зобов'язувало Позивача звертатися за професійним проведенням автотоварознавчого дослідження та нести витрати у розмірі 685 грн.

Також Позивачем не доведено суду, що витрати на оплату досліджень в розмірі 685 грн. є понесеними ним збитками в розумінні ст. 22 ЦК України. Відтак, з огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні вимог у частині стягнення 685 грн. витрат, понесених на оплату послуг з проведення автотоварознавчого дослідження.

При цьому суд зазначає, що Позивачем не доведено суду належними доводами та засобами доказування порушення його права на отримання суми страхового відшкодування з боку Відповідача-2, а також його обов'язку солідарно відшкодовувати Позивачу суму страхового відшкодування, тому в частині позовних вимог до Відповідача-2 суд відмовляє повністю.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (м. Запоріжжя, проспект Моторбудівників, 34; ідентифікаційний код 13622789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета Імпекс - Центр» (м. Київ, вул. Магнітогорська, 1; ідентифікаційний код 32203851) 9142 (дев'ять тисяч сто сорок дві) грн. 90 коп. страхового відшкодування, а також 91 (дев'яносто одну) грн. 43 коп. державного мита та 74 (сімдесят чотири) грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.08.2014

Головуючий суддя Сташків Р.Б.

Суддя Літвінова М.Є.

Суддя Отрош І.М.