Ухвала суду № 40097105, 22.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 року м. Київ К/9991/3597/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2011 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року

у справі № 2а-3623/11/0170/6

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ЛГТ»

до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ЛГТ» (далі - ТОВ «Інтер-ЛГТ»; позивач) до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим; відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000151502 від 16 березня 2011 року. Стягнуто на користь ТОВ «Інтер-ЛГТ» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2011 року, ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Інтер-ЛГТ» з питань повноти нарахування податку на додану вартість за травень, червень, липень, серпень 2010 року по взаємовідносинах з Приватним підприємством «МЕГА-МІКС» та Приватним підприємством «ФІРМА-АНГЕЛІНА», за результатами якої складено акт № 57/15-2/24510303 від 04 березня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000151502 від 16 березня 2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 408 466,25 грн. (326 773,00 грн. - основний платіж, 81 693,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Інтер-ЛГТ» підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП «ФІРМА-АНГЕЛІНА» та ПП «МЕГА-МІКС», з підстав невідповідності сум нарахованого податкового кредиту сумам податкових зобов'язань контрагентів.

Зокрема, обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на дані бази «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України», відповідно до яких виявлено відхилення між задекларованим позивачем податковим кредитом та податковими зобов'язаннями, сформованими постачальниками, з підстав невизнання податковим органом за місцем їх реєстрації поданих ПП «ФІРМА-АНГЕЛІНА» (за червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року) та ПП «МЕГА-МІКС» (за травень 2010 року) податкових декларацій з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем нафтопродуктів у ПП «ФІРМА-АНГЕЛІНА» та ПП «МЕГА-МІКС» підтверджується належним чином оформленими первинними, розрахунковими та платіжними документами, що, зокрема, податковим органом не заперечується, як і не заперечується, що понесені ТОВ «Інтер-ЛГТ» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

В свою чергу, слід враховувати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати постачальниками податку до бюджету або від звітування ними до органу державної податкової служби за місцем реєстрації, а відтак, якщо останні не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку або мінімізували свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарських операцій та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.