Ухвала суду № 40097106, 22.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 року м. Київ К/9991/87015/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року

у справі № 2а/0570/13262/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Донецький електротехнічний завод»

до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року, позов Публічного акціонерного товариства «Донецький електротехнічний завод» (далі - ПАТ «Донецький електротехнічний завод»; позивач) до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька (далі - ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька; відповідач) задоволено. Визнано неправомірним податкове повідомлення-рішення № 0000442304 від 14 липня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Донецький електротехнічний завод» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Донецький електротехнічний завод» з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість у декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Технол» та Приватною комерційною фірмою «Даг Арг», за результатами якої складено акт № 656/23-411/00174740 від 04 липня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000442304 від 14 липня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 11 143,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «ТД «Технол» та ПКФ «Даг Арг» за нікчемними правочинами.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у постачальників позивача трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів, необхідних для здійснення розглядуваних поставок, а також ненадання ПАТ «Донецький електротехнічний завод» на підтвердження товарного характеру проведених операцій товарно-транспортних накладних.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій.

Як встановлено судами, на підтвердження фактичного виконання спірних поставок позивачем долучено до матеріалів справи видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, картки рахунку 201 «Товарно-матеріальні цінності».

Придбані товари використано товариством у власній господарській діяльності, про що свідчать картки витрат матеріалів (придбана у ПКФ «Даг Арг» продукція виробничо-технічного призначення) та акти на списання матеріальних цінностей, використаних для загальновиробничої, загальногосподарської і загальноцехової мети (придбане у ТОВ «ТД «Технол» масло КЗ-10Н).

А відтак, враховуючи встановлений судовими інстанціями факт реального здійснення спірних господарських операцій, що, зокрема, податковим органом не спростовано, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від інших осіб, зокрема, від господарських та виробничих можливостей постачальників, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

Доводи відповідача про безтоварний характер проведених операцій з підстав ненадання ПАТ «Донецький електротехнічний завод» товарно-транспортних накладних колегія суддів відхиляє, позаяк за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання платником податку товару та його використання у власній господарській діяльності, як у розглядуваній ситуації, ненадання транспортної документації не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з огляду на те, що відповідною документацією має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.