Ухвала суду № 40084099, 05.08.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 р.Справа № 820/10084/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Радзівіло Л.В.

представника відповідача Юсупової М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2014р. по справі № 820/10084/14

за позовом Приватного підприємства "Охоронне агентство"ІНЕКС"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне підприємство "Охоронне агентство "ІНЕКС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001662201 від 13.05.2014 року прийняте на підставі акту перевірки № 948/20-34-22-01-05/33291994 та податкове повідомлення-рішення № 0001672201 від 13.05.2014 року прийняте на підставі акту перевірки № 948/20-34-22-01-05/33291994 в повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2014 року адміністративний позов Приватного підприємства "Охоронне агентство "ІНЕКС" - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001662201 від 13.05.2014 року.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001672201 від 13.05.2014 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 44.1 ст. 44, п. 139.1 ст. 139, а. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року 05.06.1995 р. за № 168/704, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що позивач - Приватне підприємство "Охоронне агентство "ІНЕКС", зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 01.02.2005 року як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 33291994.

Приватне підприємство "Охоронне агентство "ІНЕКС", перебуває на обліку як платник податків в Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з 01.02.2005 року за №58, та є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №. 14801020000006266.

Згідно даних довідки АА №673918 Головного управління статистики Харківської області, предметом та видами діяльності позивача за КВЕД-2010, зокрема, є: діяльність приватних охоронних служб; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями для автотранспортних засобів; обслуговування систем безпеки; діяльність у сфері права; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с165)

У період з 08.04.2014 року по 11.04.2014 року, головним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Резніковим Ю.Ю. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" (податковий номер 33291994) з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток в частині взаємовідносин з ТОВ "ТКП «Меркурій" (податковий номер 37459900), за період з 01.01.2011 року по 31.01.2014 р. та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово - господарських операціях підприємства.

За наслідками перевірки складено акт № 948/20-34-22-01-05/33291994 від 18.04.2014 року, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV (із змінами та доповненнями), внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 74220 грн., в тому числі у 2-му кварталі 2013 року на суму 7220грн.,у 3-му кварталі 2013 року в сумі 58849грн., у 4 кварталі 2013 року на суму 8151 грн.; п.п.198.3, 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-IV (із змінами та доповненнями), внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість у загальній сумі 78127грн., в тому числі за травень 2013 року у сумі 7600 грн., червень 2013 року у сумі 29227грн., липні 2013 року у сумі 17008 грн., серпні 2013 року у сумі 15712 грн., вересень 2013 року в сумі 8580 грн. (а.с. 68-77).

Не погодившись із висновками податкового органу, позивачем було подано заперечення на акт перевірки до ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів.(а.с. 78-86).

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки було надано відповідь від 05.05.2014 року №2849/20-34-22-01-16/07 про те, що висновки податкового органу зафіксовані у відповідності до норм чинного законодавства України та підлягають залишенню без змін (а.с. 87-92).

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів винесено податкові повідомлення-рішення №0001662201 від 13.05.2014 року, якими ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку прибуток приватних підприємств у сумі 92775,00грн., у тому числі за основним платежем - 74,220грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18,555грн.(а.с.11); №000167201 від 13.05.2014 року яким ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 97658 грн.75 коп. у тому числі за основним платежем -78127 грн., за штрафними санкціями 19531 грн.75 коп.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТКП "Меркурій" у перевіряємому періоді, та, як наслідок, дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством, необґрунтовано, без урахування усіх обставин.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті № 948/20-34-22-01-05/33291994 від 18.04.2014 року суджень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 30.04.2013 року між позивачем ПП "ОА "ІНЕКС" (замовник) та ТОВ "ТКП "МЕРКУРІЙ" (виконавець) укладено Договір № 300413 від про надання рекламних послуг, предметом якого згідно п. 1.1. є надання замовнику послуг по розміщенню рекламно-інформаційних матеріалів Замовника в розмірі та умовах, передбачених додатком №1 до договору, термін дії договору - до 31.12.2013 року, якщо інше не передбачене Додатком № 1 до Договору (а.с.13-15)

На виконання умов зазначеного договору про надання рекламних послуг, ТОВ "ТКП "МЕРКУРІЙ" видано на адресу позивача податкові накладні від 31.05.2013 року №3111, від 30.06.2013 року №3003, від 31.07.2013 року №3114, від 31.08.2013 року № 3102 (а.с.23,25, 27,29), на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Оплата за вказаним договором здійснена у безготівковій формі, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 900 від 06.09.2013 року, № 836 від 03.07.2013 року, № 818 від 14.06.2013 року.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "ТКП "МЕРКУРІЙ", позивачем надано до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт № 3111 від 31.05.2013 року, № 3003 від 30.06.2013 року, № 3114 від 31.07.2013 року, № 3102 від 31.08.2013 року, які містять перелік наданих (отриманих) послуг, а також обсяг виконаних робіт з якого розраховано вартість наданих послуг. (а.с.22, 24, 26, 28)

Крім того, 20 травня 2013 року між ПП "Охоронне агентство "ІНЕКС" (замовник) та ТОВ "ТКП "МЕРКУРІЙ" (виконавець) укладено договір № 200513 про надання інформаційно-консультаційних послуг предметом якого, згідно п. 1.1., є надання замовнику інформаційно-консультаційних послуг в тому числі: розробка рекламної компанії охоронної агенції, розробка стратегії комунікації, стратегії руху концепції рекламної кампанії фірми; розробка бюджету медіа-плану рекламної кампанії; розробка креативної концепції рекламної кампанії фірми; розробка базового рекламного повідомлення, салогана, креативу для ТВ, радіо, преси, зовнішньої реклами; розробка концепції та оригінал макетів для зовнішньої реклами фірми; розробка концепції рекламної кампанії з використанням телевізійних повинних сюжетів; розробка оригінал-макетів-плакат наклейки, інш.); запровадження активних прямих продажів послуг, проведення, директ-маркетингового проекту за цільовими сегментами (державна охорона, приватні охоронні фірми) (а.с. 34-37).

На виконання зазначеного договору про надання інформаційно - консультаційних послуг, позивачем надано до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт № 2402 від 24.06.2013 року та № 2711 від 27.06.2013 року, які містять перелік наданих (отриманих) послуг, а також обсяг виконаних робіт з якого розраховано вартість наданих послуг. (а.с.38,40)

На підтвердження реальності операцій, що були проведені в межах договору, укладеного між ПП "ОА "ІНЕКС" та ТОВ "ТКП "МЕРКУРІЙ", позивачем надано до суду виписані ТОВ "ТКП "МЕРКУРІЙ" податкові накладні від 24.06.2013 року № 2402, від 27.06.2013 року № 2711 (а.с.39,41).

Оплата за вказаним договором здійснена у безготівковій формі, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 844 від 08.07.2013 року та № 842 від 05.07.2013 року.

30.05.2013 року між позивачем - ПП "ОА "ІНЕКС", (Замовник) та ТОВ "ТКП "МЕРКУРІЙ" (Виконавець) укладено Договір про надання послуг № 300513 згідно п.1.1. Замовник зобов'язується здійснювати послуги з фізичної підготовки особового складу «Замовника». Фізична підготовка здійснювалась на підставі списків затверджених на кожний місяць, які є додатком до договору.

На виконання зазначеного договору про надання консультаційних послуг, між сторонами договору складено акти здачі-прийняття робіт № 3006 від 30.06.2013 року, № 3118 від 31.07.2013 року, № 3008 від 30.08.2013 року, № 3006 від 30.06.2013 року, які містять перелік наданих (отриманих) послуг, а також обсяг виконаних робіт з якого розраховано вартість наданих послуг. (а.с.60,62,64, 66)

Позивачем до суду на підтвердження реальності операцій, що були проведені в межах договору, укладеного між ПП "ОА "ІНЕКС" та ТОВ "ТКП "МЕРКУРІЙ", надано виписані ТОВ "ТКП "МЕРКУРІЙ" податкові накладні від 30.06.2013 року № 3006, від 31.07.2013 року № 3118, від 30.06.2013 № 3008, від 30.06.2013 №3006 (а.с.61,63,65,67), суми по яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Оплата за вказаним договором здійснена у безготівковій формі, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 961 від 11.10.2013 року, № 908 від 09.09.2013 року, № 872 від 07.08.2013 року, № 869 від 05.08.2013 року, № 872 від 07.08.2013 року, № 847 від 11.07.2013 року.

Колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами спірних правочинів первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, а податкові накладні - вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи.

Крім того, на підтвердження фактичного виконання вищевказаних договорів про надання послуг, позивачем надано до матеріалів справи оборотно-сальдові відомості за травень-вересень 2013 року, реєстри отриманих податкових накладних, письмовий звіт до договору № 200513 від 20.05.2013 року, копію наказу директора ПП "ОА "ІНЕКС" № 16 від 18.04.2014 року про проведення фізичної підготовки особового складу охорони, звіт про проведення занять з фізичної підготовки за темами, копію штатного розпису підприємства, копії фото розміщення реклами на об'єктах зазначених у договорі № 300413 від 30.04.2013 року.

З огляду на викладене, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ "ТКП "МЕРКУРІЙ" за вищезазначеними договорами про надання послуг повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Посилання відповідача на акти перевірок контрагента позивача - ТОВ "ТКП "МЕРКУРІЙ", згідно яких встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів. При цьому, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення осіб до виконання робіт. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, оскільки, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включено до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення № 0001662201 від 13.05.2014 року та № 0001672201 від 13.05.2014 року прийнято відповідачем без дотримання вимог визначених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів звертає увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для його скасування.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2014 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення в частині задоволення позовних вимог, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2014р. по справі № 820/10084/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 08.08.2014 р.