Ухвала суду № 40084101, 05.08.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 р.Справа № 816/2433/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників позивача Щербак Л.В., Сиротенка В.В.

представника відповідача Висоти І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2014р. по справі № 816/2433/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Кременчукгаз", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.04.2014 р. № 0001152201/459, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ "Кременчукгаз" за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах) на 383 221,50 грн., з яких за основним платежем 255 481,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 127 740,50 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2014 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 01.04.2014 р. № 0001152201/459.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз" (ідентифікаційний код 03351734) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп.7 п. 2 ст. 19, п. 2 ст. 21 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 року № 2467-VI, п. 1.2 ст. 1, п. 8.5 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 19.04.2012 № 420 "Про затвердження Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 129 Конституції України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду в суді апеляційної інстанції, що ПАТ "Кременчукгаз", ідентифікаційний код 03351734, є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 26.12.1991 р. та взято на податковий облік у Кременчуцькій ОДПІ.

ПАТ "Кременчукгаз" має ліцензію на здійснення виду господарської діяльності - постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, яка видана Національною комісією регулювання електроенергетики України на строк з 14.04.2010 р. по 13.04.2015 р.

У період з 03.03.2014 р. по 07.03.2014 р. відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПАТ "Кременчукгаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Аріона-Торг" за період з 01.10.2013 р. по 31.10.2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 17.03.2014 р. № 753/16-03-22-01-08/03351734, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пунктів 201.1, 201.6 статті 201 пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ за жовтень 2013 року на суму 255 481 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 01.04.2014 р. № 0001152201/459, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 383221,50 грн., з них 255481 грн. - основний платіж, 127740,50 грн. - штрафні санкції.

Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Аріона-Торг" у жовтні 2013 року, та, як наслідок, правомірності формування ПАТ "Кременчукгаз" податкового кредиту в сумі 255 481, 33 грн. за вказаний період.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством, необґрунтовано, без урахування усіх обставин.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 17.03.2014 р. № 753/16-03-22-01-08/03351734 суджень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, подальшого використання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Постановою Кабінету міністрів України № 1729 від 27.12.2001 "Про забезпечення споживачів природним газом", затверджений певний порядок забезпечення споживачів природним газом.

Зазначеною постановою встановлюється як порядок дій уповноважених органів щодо визначення обсягів споживання газу споживачами, так і контроль за кількістю споживання встановлених об'ємів газу, тобто встановлюється певна дисципліна щодо порядку і кількості споживання газу.

Відповідно до п. 10 Порядку № 1729 постачальники природного газу:

- забезпечують разом з газотранспортними підприємствами НАК "Нафтогаз України" та суб'єктами господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, облік реалізованого газу.

Згідно з п. 12 Постанови № 1729 газотранспортні та газодобувні підприємства НАК "Нафтогаз України", а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу: виконують диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу; ведуть приладовий облік і здійснюють контроль за якістю газу, протранспортованого та реалізованого споживачам; відповідно до порядку оформлення актів приймання-передачі газу підписують до 5 числа місяця, що настає за звітним, акти приймання-передачі газу, що пройшов через газорозподільні станції; складають разом із споживачами та постачальником газу акти про обсяги газу, використаного за місяць, і на підставі цих актів складають до 10 числа місяця, що настає за звітним, реєстри обсягів реалізації газу; відповідно до порядку оформлення актів приймання-передачі газу підписують до 5 числа місяця, що настає за звітним, акти приймання-передачі газу, що пройшов через газорозподільні станції; складають разом із споживачами та постачальником газу акти про обсяги газу, використаного за місяць, і на підставі цих актів складають до 10 числа місяця, що настає за звітним, реєстри обсягів реалізації газу.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України "Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу" № 1173 від 24.07.1998 диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу покладено на Об'єднане диспетчерське управління Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі по тексту - ОДУ ДК "Укртрансгаз").

Відповідно до п. 1.1 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, що затверджені наказом Мінпаливенерго України № 618 від 27.12.2005 далі по тексту - Правила № 618), облік транспортованого та реалізованого споживачу газу здійснюється спільно газопостачальним підприємством, газорозподільним підприємством, трубопроводами якого здійснюється транспортування газу споживачу, та споживачем у порядку, установленому цими Правилами.

Згідно із п. 5.1 Правил № 618 постачання газу споживачу здійснюється за умови наявності комерційного вузла обліку газу.

Пунктом 5.2 Правил № 618 передбачено: "Для визначення об'єму протранспортованого, поставленого та реалізованого споживачу газу приймаються дані комерційного вузла обліку газу облікової організації.

У разі відсутності вузла обліку газу в облікової організації приймаються дані комерційного вузла обліку газу споживача".

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, 09.10.2013 р. між ПАТ "Кременчукгаз" та ТОВ "Аріона-Торг" укладено договір купівлі-продажу природного газу № 288-03, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити газ в обсязі 4 376,09 тис. куб. м, в т.ч. в жовтні 376,095 тис. куб. м.

Вищевказані обсяги природного газу, на підставі договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011160/П32 від 28.09.2011 року укладеного між ГІАТ "Кременчукгаз" та ПАТ "Укртрансгаз", були протранспортовані магістральними газопроводами останнього та передані в розподільчі мережі ПАТ "Кременчукгаз" у жовтні місяці 2013 року про, на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи акти приймання-передачі природного газу від 12.11.2013 р., та від 11.11.2013 року та до цих актів зведені реєстри реалізації природного газу за жовтень місяць 2013 року по ПАТ "Кременчукгаз" в розрізі постачальників.

Так, з акту прийому-передачі природного газу від 11.11.2013 року та складеного до нього зведеного реєстру вбачається, що у жовтні місяці 2013 року Кременчуцьким ЛВ УМГ ПАТ "Укртрансгаз" фактично протранспортовано та передано в розподільчі мережі ПАТ "Кременчукгаз" природний газ, в тому числі, в обсязі 215,613 тис.м3 з ресурсу ТОВ "Аріона- Торг".

Актом прийому-передачі природного газу від 12.11.2013 року та складеним до нього зведеним реєстром визначено, що у жовтні місяці 2013 року Лубенським ЛВ УМГ ПАТ "Укртрансгаз" фактично протранспортовано та передано в розподільчі мережі ПАТ "Кременчукгаз" природний газ, в тому числі, в обсязі 160,482 тис.м3.

Таким чином, Кременчуцьким ЛВ УМГ та Лубенським ЛВ УМГ для ПАТ "Кременчукгаз" фактично протранспортовано природний газ в, передбаченому умовами договору, обсязі 376,095 тис.м3 (215,613+160,482=376,095), що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Отримані від контрагента обсяги природного газу були оприбутковані підприємством на балансовий рахунок № 281.1 "Газ природний", що підтверджується прибутковою накладною № 2937.

В подальшому, придбаний у ТОВ "Аріона-Торг" природний газ в обсязі 376 095 метрів кубічних реалізований на підставі договорів постачання природного газу, укладених між ПАТ "Кременчукгаз" та ПАТ "АвтоКраз", ПАТ "Кременчуцький колісний завод", ТОВ "Агрофірма "Дніпроагролайн".

Крім того, як вбачається з відповіді НАК "Нафтогаз України", наданої на лист ПАТ "Кременчукгаз" від 25.03.2014 року № 03/934 щодо наявності в жовтні 2013 року обсягів природного газу у постачальника ТОВ "Аріона-Торг", інформацією про надходження та розподіл природного газу ТОВ "Аріона-ТОрг" за жовтень 2013 року, наданої цим Товариством до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", зазначено: ресурс газу Товариства в цей період - від ТОВ фірма "ХАС" (власний видобуток) передано ПАТ "Кременчукгаз" - 376,095 тис. м3.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ "Аріона-Торг" у жовтні 2013 року за договором купівлі-продажу природного газу від 09.10.2013 року № 288-03 повністю підтверджені відповідними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, природний газ використаний у господарській діяльності позивача.

Слід відмітити, що як позивач, так і вищевказаний контрагент позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мав відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів, а тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва № 100/26-52-2205/38213308 від 18.02.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Аріона-Торг" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року, згідно якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям, відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, колегія суддів не приймає, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів. При цьому, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення осіб до виконання робіт. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, оскільки, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також необґрунтованими колегія суддів вважає посилання відповідача на наявність кримінального провадження стосовно ТОВ "Аріона-Торг" за фактом вчинення фіктивного підприємництва, оскільки лише вирок по кримінальній справі, у відповідності до ч. 4 ст. 72 КАС України, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Доказів наявності такого вироку відповідачем не надано, а тому матеріали досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄДР за № 32014100030000017 не можуть мати преюдиційний характер під час розгляду даної справи.

При цьому, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договір укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Посилання податкового органу на висновок експерта від 18.03.2014 року № 76, складений головним експертом сектору технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи відділу криміналістичної експертизи НДЕКЦ при УМВС на Південно-Західній залізниці, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013110030000134, в якому встановлено, що підписи від гр. ОСОБА_4 в листі до ДПІ у Деснянському районі за вих. № 11-01/02 від 11.01.2014 року та на копіях документів наданих на експертизу ( в т.ч. угоді про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2013 року між ТОВ фірма "ХАС" та ТОВ "Аріона-Торг", додатковій угоді № 2 від 31.10.2013 року до договору № 0924-1 купівлі-продажу природного газу від 24.09.2013 року, договорі про переведення боргу № У/10-37-1 від 31.10.2013 року та ін.) виконані іншою особою, колегія суддів не приймає, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Враховуючи положення статей 72 та 83 цього Кодексу висновок експерта для суду не є обов'язковим, а повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі.

Колегія суддів зазначає, що висновок експерта не є належним доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства та невідповідності документів бухгалтерського і податкового обліку, які надані позивачем на підтвердження факту реальності господарських операцій з придбання природного газу у ТОВ "Аріона-Торг", вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", оскільки експертом в межах експертизи не досліджувалася первинна документація, що складена за результатами господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а відтак, вказаний висновок не може бути належним доказом протиправності дій позивача при формуванні даних податкового обліку.

Доказів на підтвердження того, що документи бухгалтерського і податкового обліку, які надані позивачем на підтвердження факту реальності господарських операцій з придбання природного газу у ТОВ "Аріона-Торг", від імені уповноваженої особи ТОВ "Аріона-Торг" підписані іншою особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включено до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 01.04.2014 р. № 0001152201/459 прийнято відповідачем без дотримання вимог визначених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів звертає увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для його скасування.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2014 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення в частині задоволення позовних вимог, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2014р. по справі № 816/2433/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 08.08.2014 р.