Ухвала суду № 40084098, 05.08.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 р.Справа № 820/7785/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. В.М. Лисенка" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. по справі № 820/7785/14

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. В.М. Лисенка"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. В.М. Лисенка", в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 157273,44 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. В.М.Лисенка" (юридична адреса: 61057, м. Харків, вул. Сумська, 25, код ЄДРПОУ -38385217, МФО 351618, р\р 26004000135809 у Харківській філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р\р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 157273,44грн. (сто п'ятдесят сім тисяч двісті сімдесят три гривні сорок чотири копійки).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ч. 3 ст. 18, ч. 3, ч. 5 ст. 19, ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що відповідач - Державне підприємство "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. В.М. Лисенка", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, є роботодавцем, склав і подав до територіального органу Фонду соціального захисту інвалідів - Харківського обласного відділення звіт про зайнятість населення і працевлаштування інвалідів за 2013р. за формою 10-ПІ, затвердженої Наказом Міністерства праці України №42 від 10.02.2007 року, в якому відповідачем самостійно визначено, що середньооблікова кількість штатних працівників особового складу (осіб) у 2013 році склала 715 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 26 осіб. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 29 осіб. Середньорічна заробітна плата штатного працівника - 52424, 48 грн. (а.с. 5).

Згідно з розрахунком суми позову, наданого позивачем, відповідачем не виконано норматив - 3 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів, розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника на підприємстві за 2013 рік становить 52424, 48 грн., тому сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2013 році, становить 157 273, 44 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано вимоги ст. ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо створення робочих місць для інвалідів в кількості визначеній Законом, а тому позивачем обґрунтовано застосовано до ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. В.М. Лисенка" адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 157 273,44 грн.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується та вважає їх правильними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відмова в укладенні трудового договору з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 19 вказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до п.п. 2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрі України від 31.01.2007 № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх реєстрації як юридичних осіб до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування", а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Частиною другою статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 18-1 зазначеного Закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Отже, адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися до працедавця в разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому цей суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України від 21.03.1991 № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Дана правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України щодо розгляду справ даної категорії (постанова від 08.06.2010 року по справі № 10/72; постанова від 02.02.2010 року справа №21-1982во09 (номер в ЄДРСР 8089874), постанова від 22.12.2009 року №21-2151во009 (номер в ЄДРСР 7417998), постанова від 02.04.2013 року у справі №21-95а13, (номер в ЄДРСР 30604032).

В силу ч.2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що окрім обов'язку подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, - на роботодавців покладено обов'язок подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року №420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення" (який був чинним до 12.07.2013 року - набрання чинності Наказом Міністерства соціальної політики "Про затвердження форми звітності № 3-ПН „Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" № 316 від 31.05.2013 року) - було затверджено Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року, роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання даної норми Закону Міністерством соціальної політики України видано наказ від 31.05.2013 N 316 "Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання".

Згідно з вимогою пункту 2.1 Порядку подання звітності N 3-ПН така звітність подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

У разі якщо роботодавець планує укомплектувати вакансію самостійно, без допомоги служби зайнятості, він також зобов'язаний подати форму N 3-ПН, при цьому, згідно з пунктом 2.2.6 Порядку подання цієї звітності, зазначивши у ній, що не потребує укомплектування вакансії за сприянням служби зайнятості.

У випадку якщо вакансія передбачена штатним розписом, роботодавець має подавати інформацію за формою N 3-ПН до внесення відповідних змін у штатний розпис.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем до Харківського міського центру зайнятості було подано лише три звіти за формою 3-ПН, а саме: за серпень, вересень, грудень 2013 року. При цьому, у звітах за серпень та грудень 2013 року вказано по одній вакансії, а в звіті за вересень 2013 року вказано 2 посади (а.с. 31-33).

Згідно інформації Харківського міського центру зайнятості, ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. В.М. Лисенка" в 2013 році не було направлено та працевлаштовано жодної особи з обмеженими фізичними можливостями, у зв'язку з відсутністю протягом 2013 року вакантних посад у базі даних ЄІАС (NЕТ) для претендентів з числа осіб з обмеженими фізичними можливостями. Протягом 2013 року на обліку в Харківському міському центрі зайнятості перебувало 538 особи з обмеженими фізичними можливостями. (а.с. 101)

Отже, з урахуванням того, що відповідачем у 2013 році не було дотримано вимоги закону щодо створення необхідної кількості робочих місць, передбачених для працевлаштування інвалідів у кількості 29 осіб, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності в діях відповідача факту порушення ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що кількість інвалідів, які повинні працювати в театрі відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 26 осіб, що відповідає виконанню нормативу працевлаштування інвалідів у театрі за 2013 рік у повному обсязі, оскільки середньооблікова чисельність співробітників театру за 2013 р. без урахування артистів балету, становить 646 осіб, а не 715 осіб, враховуючи наступне.

За змістом статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Будь-яких виключень з правил проведення розрахунку нормативу робочих місць, призначених для інвалідів, пільгових або пом`якшуючих умов для підприємств певної галузі, норми Закону № 875-XІI не містять.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-XІI підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів повинен розраховуватися відповідачем, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (тобто від загальної чисельності працюючих).

Аналогічна правова позиція була висловлена і Верховним Судом України у постановах від 4 липня 2011 року (справа № 21-159а11) та від 27 травня 2014 року (21-119а14), які, відповідно до приписів статті 2442 КАС України, є обов`язковими для всіх судів України.

Оскільки порядок розрахунку нормативу для працевлаштування інвалідів не залежить від виду діяльності підприємства та існуючих на ньому умов праці, то відділення Фонду в ході проведення перевірки правомірно розрахувало цей норматив для Підприємства, виходячи із середньооблікової чисельності його штатних працівників у 2013 році в кількості 715 осіб, у 29 осіб, та обґрунтовано нарахувало за порушення вимог частини першої статті 19 Закону № 875-XІI адміністративно-господарські санкції в розмірі 157 273,44 гривень, що відповідає розміру середньої річної заробітної плати на Підприємстві в 2013 році за 3 робочих місця, які могли бути використані для працевлаштування інвалідів.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. В.М. Лисенка" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. по справі № 820/7785/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.