Ухвала суду № 40075194, 04.08.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/867/13-ц 04.08.2014 04.08.2014 04.08.2014

Провадження №22-ц/784/2201/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Крамаренко Т.В., Буренкової К.О.,

із секретарем судового засідання: Романенко Ю.О.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк» (далі - Банк)

на рішення Березанського районного суду від 16 червня 2014 року, ухвалене за його позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2013 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Банк вказував, що 24 червня 2008 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір шляхом відкриття карткового рахунку, за яким Банк надав відповідачу 7612 грн. 06 коп. кредиту зі сплатою відсотків за користування в розмірі 12 % на рік. Заява відповідача підписана разом із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»). В зв'язку з чим, відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування грошовими коштами, комісію, пеню, штраф.

Як зазначав Банк, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 29 червня 2013 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 41850 грн. 76 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 7612 грн. 06 коп.; за процентами - 570 грн. 78 коп.; за комісією - 209 грн. 33 коп.; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 30989 грн. 50 коп.; штраф - 500 грн. (фіксована частина) і 1969 грн. 08 коп. (процентна складова).

Посилаючись на наведене, Банк просив стягнути з відповідача на його користь 41850 грн. 76 коп. заборгованості за кредитом.

Рішенням Березанського районного суду від 16 червня 2014 року позов Банку задоволено частково.

Постановлено стягнути з відповідача на користь Банку 11660 грн. 45 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, з яких: заборгованість за кредитом - 7612 грн. 07 коп.; за процентами - 507 грн. 78 коп.; за комісією - 209 грн. 33 коп.; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 799 грн. 19 коп.; штраф - 500 грн. (фіксована частина) і 1969 грн. 08 коп. (процентна складова).

В задоволенні іншої частини вимог Банку відмовлено.

Стягнуто з відповідача на користь Банку 229 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, Банк звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду в частині зменшення пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги в повному обсязі, а в іншій частині рішення залишити без змін. Банк зазначає, що рішення в оскаржуваній частині ухвалено судом з порушенням умов кредитного договору та положень ст. 546 ЦК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід відхилити із наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 24 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом відкриття карткового рахунку, за яким Банк надав відповідачу кредит у розмірі 7612 грн. 06 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12 % на рік. Із заяви відповідача на отримання кредиту видно, що він ознайомлений із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт») (далі - Умови) і зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування грошовими коштами, комісію, а в разі порушення зобов'язань за договором - пеню та штраф.

Згідно розрахунку Банку у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 29 червня 2013 року утворилась заборгованість за кредитом в загальному розмірі 41850 грн. 76 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 7612 грн. 06 коп.; за процентами - 570 грн. 78 коп.; за комісією - 209 грн. 33 коп.; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 30989 грн. 50 коп.; штраф - 500 грн. (фіксована частина) і 1969 грн. 08 коп. (процентна складова).

У п.5.5 Умов на які посилався Банк як на невід'ємну частину договору, зазначено, що термін позовної давності по вимогам щодо стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором сторонами визначено тривалістю у п'ять років.

Відповідно до п.1 ст. 258 ЦК України позовна давність у один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Проте, як видно із матеріалів справи, письмовий договір про збільшення строку позовної давності, як це передбачено ч. 1 ст. 259 ЦК України, сторонами не укладався.

Тобто, на спірні правовідносини розповсюджується загальний та спеціальний строк позовної давності, визначений ст. ст. 257, 258 ЦК України.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вимоги Банку про стягнення пені за порушення зобов'язань за даним кредитним договором підлягають задоволенню в межах спеціального строку позовної давності, передбаченого п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, тобто за останній рік, а саме з 29 червня 2012 року по 29 червня 2013 року.

Проте, як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, зменшуючи розмір неустойки суд не навів відповідного розрахунку.

Між тим, згідно п.5.1 Умов при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочення платежу.

Тому, виходячи із п.5.1 Умов розмір неустойки за період з 29 червня 2012 року по 29 червня 2013 року склав 15315 грн.40 коп. ( 7612 грн. 06 коп. + 570 грн. 78 коп. + 209 грн. 33 коп. = 8392 грн. 17 коп. х 0,5% = 41 грн. 96 коп. х 365 днів).

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Конституційний суд в Рішенні у справі № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 зазначив, що положеннями частин першої, другої статті 18 Закону про захист прав споживачів встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачами умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. В частинах третій, четвертій статті 18 Закону про захист прав споживачів наведено окремі несправедливі умови договору, перелік яких не є вичерпним. При цьому пунктом 4 частини першої статті 21 Закону про захист прав споживачів встановлено, що для цілей застосування цього захисту та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь - якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Конституційний Суд України виходив з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементом загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може були зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків за наявності інших обставин, які мають істотні значення.

Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 не працює, оскільки згідно вироку Березанського районного суду від 17 червня 2013 року засуджений до позбавлення волі на строк три роки сім місяців і знаходиться у Казанківській виправній колонії №93.

Аналізуючи наведені обставини, колегія з урахуванням розміру пені у 15315 грн. 40 коп., який значно перевищує загальний розмір заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, який становить 8392 грн. 17 коп., матеріального стану відповідача, а також критеріїв справедливості та добросовісності в межах дії свободи договору, приходить до висновку про наявність підстав, передбачених ч.3 ст. 551 ЦК, щодо зменшення пені і визначенні її у розмірі 799 грн.

Беручи до уваги, що хоча судом першої інстанції і помилково визначено розмір пені за період з 29 червня 2012 року по 29 червня 2013 року, але це не позбавляє можливості апеляційний суд застосувати до спірних правовідносин положення ч.3 ст. 551 ЦК України, то колегія не вбачає підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині стягнення пені.

Тому доводи апеляційної скарги Банку про наявність підстав для стягнення пені в розмірі 30989 грн. 50 коп. безпідставні.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк» відхилити, а рішення Березанського районного суду від 16 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді