Постанова № 40071481, 28.07.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

28 липня 2014 року Справа № 814/1844/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1 доЦентрального відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, пров. Кур'єрський б. 7,Миколаїв,54029 прозобов'язання вчинити певні дії,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду, як законний представник неповнолітньої дитини ОСОБА_2 з позовом про зобов'язання Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції внести зміни до актового запису про народження дитини та видати нове свідоцтво про народження ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова Відповідача у внесенні змін до актового запису є безпідставною, адже права вибору місця народження дитини при реєстрації у Позивача не було.

Відповідач проти позову надав письмові заперечення, згідно яких вважає відмову щодо внесення змін до актового запису такою, що ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому і підстави для задоволенні позову відсутні.

Від обох сторін подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15 вересня 1998 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вознесенського міськвиконкому Миколаївської області було здійснено державну реєстрацію народження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 15 вересня 1998 року зроблено відповідний запис №332 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1.

В свідоцтві про народження в графі «місце народження дитини» зазначено, що ОСОБА_2 народився у місті Вознесенську Миколаївської області, однак це на думку Позивача не відповідає дійсності, адже відповідно до довідки лікувального закладу про народження дитини, на підставі якої проводилася реєстрація народження дитини, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у міській лікарні №2 міста Кривий Ріг Дніпропетровської області.

13 червня 2014 року Позивач звернулася до Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції із заявою про внесення змін до актового запису про народження дитини, в якій зазначила про те, що ОСОБА_2, фактично народився у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області та просила внести зміни до актового запису про народження №332, зробленого 15 вересня 1998 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вознесенського міськвиконкому Миколаївської області.

Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції було надано відповідь №31/04-03.50 від 13.06.2014 року (арк. с. 7), згідно якої Відповідач роз'яснив, що відмовляє у внесенні змін до актового запису, у зв'язку з тим, що право на визначення місця народження дитини Позивачем вже було використано під час державної реєстрації народження дитини.

Так, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного тану» № 2398-IV від 01.07.2010 року, якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них.

Згідно п.п. 1 п. 3 Правил про держану реєстрацію актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2000 № 3307/5), зареєстрованих у Міністерстві юстиції У країни 18.10.2000 за № 917/4940 вказано, якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місце народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження, або місце проживання батьків чи одного з них.

Якщо місцем народження дитини зазначається фактичне місце її народження, а не місце проживання її батьків, про це робиться відмітка у графі «Для відміток» актового запису про народження, яка під час державної реєстрації скріплюється підписами батьків чи одного з них. Під час державної реєстрації народження дитини за місцем її народження в актовому записі вказується фактичне місце народження. Зазначений порядок повинен бути роз'яснений особам, які звернулися з питання державної реєстрації народження дитини. Орган державної реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити в державній реєстрації народження, мотивуючи відмову доцільністю провести її в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Позивач не погоджуючись із відповіддю Відповідача у своїй позовній заяві зазначила, що при реєстрації дитини 15.09.1998 року правом на визначення місця народження дитини не скористалась, посилаючись на те, що у 1998 році такого права в неї взагалі і не було.

Відповідно до п. 10 Інструкції 10 Інструкції Міністерство юстиції України «Про порядок реєстрації актів громадянського стану в Україні» N 22/5, 29.12.1984 р. (яка діяла на час проведення реєстрації), якщо реєстрація народження дитини провадиться за місцем проживання батьків чи одного з них, місцем народження дитини в запису акта вказується місце проживання батьків (чи одного з них), а при реєстрації народження дитини за місцем її народження - фактичне місце народження, що повинно бути роз'яснено особам, які прийшли реєструвати народження дитини.

З огляду на вищезазначену норму, яка діяла на час реєстрації 15.09.1998 року вбачається, що право на визнання місця народження у позивача все одно було, тільки необхідно було обрати місце реєстрації, у той же час позивач не довів суду, що нею дійсно не було використано право на визначення місця реєстрації народження дитини.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, в ході розгляду справи Позивач не довів суду обгрунтованість своїх позовних вимог, а Відповаідач в свою чергу підтвердив правомірність своїх дій.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і таким, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є. В. Марич