Постанова № 40062374, 30.07.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р. Справа № 922/1857/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М., суддя Гончар Т. В.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю

прокурора - Дудник В.В.

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

3-ї особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1, с. Старий Мерчик (вх. №1822 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 18.06.14 у справі № 922/1857/14

за позовом Валківського міжрайонного прокурора м. Валки в інтересах держави в особі Старомерчинської селищної ради, с. Старий Мерчик

3-я особа, яка не заявляє самомтійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків

до ФОП ОСОБА_1, с. Старий Мерчик

про стягнення 64 441,81 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Старомерчанської селищної ради та просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 кошти, за самовільне зайняття земельної ділянки площею 67 га, яка розташована на території Старомерчинської селищної ради Валківського району Харківської області, за межами населеного пункту, в сумі 64441,81 грн. на користь Старомерчинської селищної ради Валківського району Харківської області. Судові витрати прокурор просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.06.2014 року у справі № 922/1857/14 (суддя Шатерников М.І.) позов задоволено. Стягнуто з з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, на користь Старомерчинської селищної ради Валківського району Харківської області кошти за самовільне зайняття земельної ділянки площею 67 га, яка розташована на території Старомерчинської селищної ради Валківського району Харківської області, за межами населеного пункту, в сумі 64441,81 грн.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь державного бюджету України 1827,00 грн. судового збору.

Стягнуто з Старомерчинської селищної ради Валківського району Харківської області на користь державного бюджету України 1827,00 грн. судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог відповідач посилається на відсутність належних доказів самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки (схеми ділянки); вважає, що позов пред'явлено прокурором в інтересах особи, яка не може бути позивачем у даній справі. Крім того, на думку відповідача, судом першої інстанції в порушення норм матеріального права, не застосовані норми ст. 1193 ЦК України при визначенні ступеню вини відповідача та значного зменшення стягуваних збитків, а також вважає, що судом застосовано Методику визначення розміру шкоди... без врахування положень ст. 22 ЦК України.

Валківський міжрайонний прокурор Харківської області надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 18.06.2013 р. - без змін. При цьому зазначає, що факт самовільного зайняття та використання земельної ділянки ФОП ОСОБА_1, а також факт порушення ним вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, підтверджено належними доказами у справі, а саме:. актом від 25.04.2013 р. № 29, актом обстеження земельної ділянки № 34 від 24.04.2013 р., а також вироком Валківського районного суду Харківської області від 14.06.2013 р. по справі № 615/735/13-к. Також, прокурор зазначає про те, що відмова відповідача відшкодувати шкоду є грубим порушенням земельного законодавства України та про оренду землі, завдає істотної шкоди інтересам держави.

Державна інспекція сільського господарства в Харківській області надала відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Третя особа, посилаючись на норми ст.ст. 152, 156, 212 Земельного кодексу України вважає, що шкода заподіяна відповідачем внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі та в розмірі, визначеному відповідно до розрахунку на підставі Методики визначення шкоди..., затвердженою Кабінетом Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963.

Крім того, Державна інспекція сільського господарства в Харківській області просила розглянути справу за відсутності її представника через його зайнятість в іншому судовому процесі та неможливістю вчасно з'явитись в призначене судове засідання.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, але 22.07.2014 р. відповідач через канцелярію суду звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи через неможливість участі у ньому представника - ОСОБА_3, яка перебуває за межами України.

Колегія суддів залишає надане відповідачем клопотання без задоволення, оскільки заявником не аргументовано та не представлено належних документальних доказів поважності причин щодо неможливості товариства забезпечити явку представника у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких інших документів або додаткових пояснень щодо суті спору відповідачем не надано, хоча відповідач мав об'єктивну можливість забезпечити реалізацію своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом участі особисто або компетентного представника в судовому засіданні, а також надання відповідних доказів до суду. До того ж, відповідач був не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Доказів неможливості такої заміни відповідачем також не представлено.

Позивач своїм правом на участь в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги відповідача не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції належним чином створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема вжито заходи для належного повідомлення сторін та учасників процесу про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача, відповідача та третьої особи за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення прокурора, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, Валківською міжрайонною прокуратурою в ході проведення перевірки додержання вимог земельного та бюджетного законодавства територіальними підрозділами Державного агентства земельних ресурсів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування при прийнятті рішень про відведення земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, а також стягнення відповідних втрат при зміні цільового призначення цих земель встановлено, що за межами населеного пункту на території Старомерчинської селищної ради Валківського району Харківської області використовується без відповідних правовстановлюючих документів земельна ділянка площею 67 га.

В подальшому, дані відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220240000005 від 06.03.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 ч. 1 КК України.

25.04.2013 в ході проведення досудового розслідування державним інспектором сільського господарства в Харківській області Свидом С.В. проведено обстеження земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 67 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Старомерчинської селищної ради Валківського району Харківської області.

Під час проведення перевірки встановлено факт самовільного зайняття та використання вказаної земельної ділянки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, який на час обстеження проводив культивацію земельної ділянки на площі орієнтовно 35 га і на площі орієнтовно 32 га знаходились посіви озимої пшениці.

За результатами проведеної перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог земельного законодавства складено акт від 25.04.2013 № 29 та акт обстеження земельної ділянки № 34 від 24.04.2013.

Відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963, спеціалістами відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороною земель розраховано розмір шкоди, заподіяний внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_1, який склав 64441,81 грн.

Вироком Валківського районного суду Харківської області від 14.06.2013 р. по справі № 615/735/13-к, суд затвердив угоду про визнання винуватості, укладену 24.05.2013 між старшим прокурором Валківської міжрайонної прокуратури Харківської області Власенком В.І. та обвинуваченим ОСОБА_1

Станом на 21.02.2014 р. за результатами проведення державним інспектором сільського господарства в Харківській області Свидом С.В. повторної перевірки встановлено, що спірна земельна ділянка площею 67 га ФОП ОСОБА_1 не використовується.

Таким чином, підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду стало порушення відповідачем норм Земельного кодексу України, а саме те, що відповідач станом на квітень 2013 р. використовував земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 67 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Старомерчинської селищної ради Валківського району Харківської області без документів, що посвідчують право власності або право користування землею, чим відповідач, на думку прокурора, завдана шкода державним інтересам у розмірі 64441,81 грн.

Крім того, на підтвердження самовільного зайняття спірної земельної ділянки прокурор надав акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 25.04.2013 року № 29, акт обстеження земельної ділянки № 34 від 25.04.2014 р., протокол про адміністративне правопорушення від 16.04.2013 р. № 002415, припис від 26.04.2013 року № 35 щодо усунення порушення земельного законодавства у 30 денний термін, постанову про закриття справи від 26.04.2013 р. № 000473, вирок Валківського районного суду Харківської області від 14.06.2013 р. по справі № 615/735/13-к та розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_1.

З огляду на встановлені обставини, керуючись ст.ст. 122, 124, 188 Земельного кодексу України, ст. ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, мотивуючи доведеністю обставин щодо правопорушення відповідачем земельного законодавства, протиправності дій відповідача, причинно-наслідкового зв'язку та спричинення шкоди у розмірі 64441,81 грн. за самовільне зайняття земельної ділянки площею 67 га, яка розташована на території Старомерчинської селищної ради Валківського району Харківської області, за межами населеного пункту.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального права до даних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно з вимогами ст. 14 Конституції України - земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а право власності на землю гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно у відповідності до закону.

Спірна земельна ділянка є державною власністю.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними). Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними (ст. 212 ЗК України).

Пунктом в ст. 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

На підставі статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою відповідної затвердженої Кабінетом Міністрів України форми; право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» вважаються самовільним зайняттям земельних ділянок.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів правомірного використання спірної земельної ділянки.

Статтею 188 Земельного кодексу України передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель", юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосовування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Як свідчать матеріали справи, факт самовільного зайняття та використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 67 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Старомерчинської селищної ради Валківського району Харківської області Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, підтверджується актом від 25.04.2013 № 29 та актом обстеження земельної ділянки № 34 від 24.04.2013 Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, які складені за результатами проведеної перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог земельного законодавства.

Також, вироком Валківського районного суду Харківської області від 14.06.2013 р. по справі № 615/735/13-к, суд затвердив угоду про визнання винуватості, укладену 24.05.2013 між старшим прокурором Валківської міжрайонної прокуратури Харківської області Власенком В.І. та обвинуваченим ОСОБА_1 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, а саме у самовільному використанні земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю. Вирок Валківського районного суду Харківської області від 14.06.2013 по справі № 615/735/13-к набрав законної сили.

У зв'язку з викладеним, згідно ст. 35 ГПК України, вказаний вирок, який набрав законної сили та в якому встановлений факт самовільного зайняття земельної ділянки, а також той факт, що завдану значну шкоду її законному володільцю, є обов'язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи щодо якої ухвалений вирок.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлено статтею 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.

При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача, а не іншої особи, оскільки сама лише неправомірна поведінка особи, яка не пов'язана із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою її відшкодування.

У Постанові Пленуму Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011р. № 6 вказується, що у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963.

Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 N 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту відсутності своєї вини у завданні шкоди з його боку, а також не надано доказів останнім, щодо спростовання доказів прокурора та позивача по справі.

В той час, як наявними у справі доказами - актом перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 25.04.2013 року № 29 (а.с. 20-29), актом обстеження земельної ділянки № 34 від 25.04.2014 р. (а.с. 30-32) протоколом про адміністративне правопорушення від 16.04.2013 р. № 002415 (а.с. 35-36), приписом від 26.04.2013 року № 35 щодо усунення порушення земельного законодавства у 30 денний термін (а.с 39-40), постановою про закриття справи від 26.04.2013 р. № 000473 (а.с. 37-38), вироком Валківського районного суду Харківської області від 14.06.2013 р. по справі № 615/735/13-к (а.с. 41) та розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_1 (а.ср. 33), повністю підтверджено правопорушення відповідача в сфері земельного законодавства.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність належних доказів самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони повністю спростовуються вищезазначеними документами.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що відповідачем станом на квітень 2013 було зайнято земельну ділянку площею 67 га за межами населеного пункту на території Старомерчинської селищної ради Валківського району Харківської області, без документів, що посвідчують право користування цією ділянкою, факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем та розмір завданої шкоди, підтверджено всіма матеріалами перевірки в їх сукупності, проведеною Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області, а також вироком Валківського районного суду Харківської області від 14.06.2013 р. по справі № 615/735/13-к, колегія суддів вважає, що позовні вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача шкоди у розмірі 64441,81 грн. за самовільне зайняття земельної ділянки площею 67 га, яка розташована на території Старомерчинської селищної ради Валківського району Харківської області, за межами населеного пункту є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що позов пред'явлено прокурором в інтересах особи, яка не може бути позивачем у даній справі.

Так, згідно зі ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, вказує орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 р. по справі № З-рп/99 про організацію тлумачення положень ст. 2 ГПК України (п.п. 2, 3 резолютивної частини) під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах», зазначеним у частині другій статті 2 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом п. 2 ст. 121 Конституції України та ст.ст. 2, 29 ГПК України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючу визначені конституцією повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі України є платним. Плата за змелю сплачується у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

Згідно ст. 290.1 Податкового кодексу України та ст. 69 Бюджетного кодексу України, плата за землю зараховується до відповідних бюджетів місцевого самоврядування, яким в даному випадку є позивач - Старомерчінська селищна рада Валківського району.

Таким чином, прокурором при зверненні до господарського суду повністю доведений як факт порушення інтересів держави в особі Старомерчинської селищної ради, так і факт порушення відповідачем земельного законодавства України та про оренду землі, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 18.06.14 у справі № 922/1857/14 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1, с. Старий Мерчик залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.06.14 у справі № 922/1857/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів..

Повний текст постанови складено та підписано 28 липня 2014 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гончар Т. В.