Постанова № 40062373, 28.07.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2014 р. Справа № 922/709/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Ховдій А.Ю. за дов. б/н від 30.04.2014 року

відповідача - Ящук Н.А. за дов. б/н від 19.03.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інститут тваринництва Національної академії аграрних наук України", с. Гонтарівка, Харківська область (вх № 1208 Х/3) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пьотінгер Україна", м. Бориспіль, Київська область (вх. № 1274 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 23.04.14 у справі № 922/709/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пьотінгер Україна", м. Бориспіль, Київська область

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інститут тваринництва Національної академії аграрних наук України", с. Гонтарівка, Харківська область

про стягнення 274 160,49 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пьотінгер Україна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача, Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва НААНУ, 396430,67 грн. боргу. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу №04032007 від 04 березня 2007 року та збільшенням курсу євро станом на 16 квітня 2014 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 квітня 2014 року по справі № 922/709/14 (суддя Аріт К.В.) в позові відмовлено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пьотінгер Україна" 249517,69 грн. боргу та 4990,35 грн. судового збору.

Державне підприємство "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інститут тваринництва Національної академії аграрних наук України", с. Гонтарівка, Харківська область (відповідач у справі) з даним рішенням не погодилося, звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування викладених вимог відповідач зазначає про невідповідність укладеної між сторонами додаткової угоди від 10.04.2013 р. нормам чинного законодавства, а саме ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України. В зв'язку з чим відповідач вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції невірно застосовані норми ч. 2 ст. 198 ГК України, ст. 203 ЦК України та не застосовані норми ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пьотінгер Україна", м. Бориспіль, Київська область (позивача у справі) також з рішенням господарського суду Харківської області від 23.04.2014 не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 396430,67 грн. При цьому позивач вважає неправомірною позицію суду першої інстанції щодо виникнення у відповідача грошового зобов'язання, яке пов'язано з визначенням в додатковій угоді № 2 конкретних днів платежу згідно графіку платежів. Позивач вказує на те, що відповідно до п. 5 додаткової угоди № 2 всі платежі за графіком, визначеним в п. 3 додаткової угоди здійснюються в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ на день здійснення платежу здійснюються. таким чином, позивач вважає, оскільки відповідач не здійснив оплату коригуючої суми на виконання положень додаткової угоди № 2, у позивача виникло право визначити коригуючу суму із застосуванням офіційного курсу євро станом на дату звернення до суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 об`єднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пьотінгер Україна", м. Бориспіль, Київська область та апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інститут тваринництва Національної академії аграрних наук України", с. Гонтарівка, Харківська область на рішення господарського суду Харківської області від 23 квітня 2014 року по справі № 922/709/14 та прийнято їх до провадження Харківського апеляційного господарського суду, розгляд апеляційних скарг призначено на 27 травня 2014 р.

22.05.2014 року ТОВ "Пьотінгер Україна" надало заперечення на апеляційну скаргу ДП "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інститут тваринництва Національної академії аграрних наук України", в яких просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, апеляційну скаргу позивача задовольнити. Позивач вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи в частині порядку здійснення розрахунків між сторонами в національній валюті України - гривня, а курсом євро по відношенню до гривні визначено розмір платежів, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення з підстав, на які посилається відповідач.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 р. за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 05.06.2014 р.

02.06.2014 р. позивач надав додаткові пояснення по справі стосовно фактичних договірних відносин між сторонами.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 р. клопотання позивача задоволено, продовжено строк вирішення спору за межами строків, визначених ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 16.06.2014 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 р. в зв'язку з неявкою представника позивача розгляд справи відкладено на 23.07.2014 р.

11.07.2014 р. через канцелярію суду представник позивача звернувся з клопотанням про дозвіл представнику Торгового відділу Посольства Республіки Австрія в Україні бути присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи № 922/709/14, зважаючи на важливість інформації для іноземних інвесторів-засновників позивача.

Також, 21.07.2014 р. позивач надав додаткові пояснення по апеляційній скарзі ТОВ "Пьотінгер Україна", в яких зокрема посилається на те, що з реальної подальшої поведінки відповідача (після підписання додаткової угоди № 2) вбачається розуміння п. 5 додаткової угоди № 2 щодо визначення курсу євро на день фактичного здійснення платежу.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг позивача та відповідача без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 04 березня 2007 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №04032007 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання по передачі у власність відповідача сільськогосподарську техніку, а відповідач - прийняти й оплатити його.

Згідно з п.1.2 договору, вартість товару становить 886974,93 гривень, що еквівалентно та дорівнює 132384,32 євро (за курсом 6,699999 гривень = 1 євро на дату укладання договору), в т.ч. 147829,16 гривень ПДВ. Кількість та асортимент товару наведені у специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Також, за умовами договору було визначено, що ДП "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інститут тваринництва Національної академії аграрних наук України" оплачує ТОВ "Пьотінгер Україна" витрати на введення в експлуатацію, монтаж, навчання персоналу та супровід вищезазначеного обладнання.

Згідно з п.2.2. договору, покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар в строки й порядку, передбачені даним договором і прийняти товар від продавця.

П.5.1 договору визначено порядок і графік здійснення розрахунків, та зазначено, що в разі зміни курсу гривні до євро, покупець зобов'язаний здійснити платіж з урахуванням цієї зміни, перераховуючи вартість платежу, встановленого в євровому еквіваленті у гривню згідно з комерційним курсом.

Матеріалів справи свідчать про те, що на виконання умов договору (п.п.2.1, 3.1), 12 вересня 2007 року позивач передав у власність відповідача товар, згідно Специфікації, а саме, посівну комбінацію для посіву по мульчі "Терразем 6000L" Пьотінгер у кількості 1 (одна) шт. Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною №РН-0000125 від 12 вересня 2007 року (а.с.17). Дана видаткова накладна підписана з обох сторін повноважними представниками сторін, що також підтверджується довіреністю відповідача на отримання ТМЦ серії ЯОЗ №017452 від 12 вересня 2007 року (а.с.18, т. 1).

Виконання позивачем зобов'язання перед відповідачем щодо введення товару в експлуатацію, монтажу та навчання персоналу підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт, які підписані сторонами з обох боків, та скріплені печатками підприємств (а.с.19-21, т. 1).

Таким чином, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором, що підтверджується матеріалами справи.

14 грудня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору, яка була підписано директорами підприємств та скріплена печатками (а.с.22-23, т. 1). П.2 додаткової угоди №1 погоджено змінити, відкоригувати загальну суму договору у гривнях відповідно до її еквіваленту до євро. Коригуючий платіж є різницею між загальною сумою договору у євро та сумою вже здійснених платежів у їх еквіваленті у євро.

Згідно зведеної таблиці оплат за поставлений товар за договором, наведеної в додатковій угоді №1, з врахуванням курсових різниць, відповідачем було сплачено 886974,93 гривень, що на той момент дорівнювало 105936,99 євро.

Сторони у додатковій угоді №1 встановили, що коригуюча сплата (сума курсової різниці) обраховується та складає: 132384,32 Євро (вартість товару, визначена договором) - 105936,99 євро (еквівалент фактично здійснених виплат за договором) = 26447,33 євро курсової різниці (у т.ч. ПДВ 20%).

Додатковою угодою №1 затверджено, що покупець сплачує цю суму у її гривневому еквіваленті одним платежем або частинами за курсом НБУ на дату (дати) сплати.

Також, 10 квітня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 до договору, яка підписана з обох сторін та скріплена печатками підприємств (а.с.24, т. 1).

Пунктом 1 додаткової угоди №2 сторонами погоджено, що за відповідачем рахується грошове зобов'язання стосовно оплати коригуючої сплати, яка виникла внаслідок зміни курсу євро по відношенню до гривні. Строк виконання зазначеного грошового зобов'язання на дату укладання додаткової угоди настав.

Відповідно до п.2 додаткової угоди №2, загальна сума грошового зобов'язання (боргу) за погодженням сторін становить 26447,33 євро.

Згідно з п.3 додаткової угоди №2, сторонами було погоджено наступний графік погашення заборгованості відповідачем:

- 1600,00 євро - до 30 квітня 2013 року;

- 1600,00 євро - до 30 травня 2013 року;

- 1600,00 євро - до 30 червня 2013 року;

- 1600,00 євро - до 30 липня 2013 року;

- 4000,00 євро - до 30 серпня 2013 року;

- 4000,00 євро - до 30 вересня 2013 року;

- 4000,00 євро - до 30 жовтня 2013 року;

- 4000,00 євро - до 30 листопада 2013 року;

- 4047,33 євро - до 20 грудня 2013 року.

Відповідно до п.5 додаткової угоди №2, платежі за вказаним графіком здійснюються в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ на день здійснення платежу.

На виконання умов додаткової угоди №2, відповідач частково виконав свої зобов'язання, сплативши 35000,00 грн. згідно платіжних доручень (а.с.25-28, т. 1). Еквівалентно до євро, відповідач сплатив 3298,79 євро. та за ним залишився борг у розмірі 23148,54 євро, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом за період з 01 січня 2013 року по 25 грудня 2013 року (а.с.29, т. 1).

Позивач, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 396430,67 грн. боргу по курсу євро станом на 16 квітня 2014 року.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з обставин за якими встановив, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передавши у власність відповідача товар, та з урахуванням укладених до договору додаткових угод № 1 та № 2 у відповідача утворилась заборгованість у вигляді коригуючого платежу в розмірі 23148,54 євро.

Застосувавши до даних правовідносин положення ст. ст. 203, 627, 524, 533 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України, суд першої інстанції визначився, що закріплена в договорі купівлі-продажу №04032007 від 04.03.2007р. можливість коригування вартості товару не суперечить чинному законодавству, оскільки умови договору та додаткових угод до нього свідчать про те, що валютою платежу за договором є гривня, а курсом євро по відношенню до гривні визначено розмір платежів. Отже, з урахуванням викладеного, встановивши, що наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар і виконані роботи випливає із спірного договору, та зважаючи на те, що сторони погодили конкретні дні платежу, тобто день виникнення у відповідача грошового зобов'язання, додатковою угодою №2, а саме: графіком погашення заборгованості, тобто сума заборгованості, виражена в національній валюті України, еквівалентна за курсом євро, що був чинний по датам вказаним у п.З додаткової угоди №2, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 249517,69 грн. В іншій частині в сумі 146912,98 грн. судом відмовлено в зв'язку з невірним тлумаченням позивачем дати платежу та невірним розрахунком заборгованості відносно курсу євро до гривні.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з ч.2 ст. 198 Господарського кодексу України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону".

Постановою Пленуму Вищого Господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", абз.6 п.8.1 визначено, що положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України).

Відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Сторонам у договорі лише може бути надане право при визначенні розміру грошових зобов'язань в гривні вказати еквівалент в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про національний банк України", гривні (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичним та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що сторони у договорі та додаткових угодах до нього погодили істотні умови договору, в тому числі ціну договору та строки оплати.

Можливість коригування розміру платежів між позивачем та відповідачем залежно від курсу гривні до євро передбачена договором купівлі-продажу №04032007 від 04.03.2007р. (зокрема, п. 5.1. договору); додатковою угодою №1 від 14.12.2010р.; додатковою угодою від 10.04.2013р.

Отже, закріплена в договорі купівлі-продажу №04032007 від 04.03.2007р. можливість коригування вартості товару, шляхом перерахування вартості платежу, встановленого в євровому еквіваленті у гривню згідно з комерційним курсом на дату здійснення платежу, є складовою частиною ціни на товар та не суперечить чинному законодавству.

Аналіз положень договору та додаткових угод до нього свідчить, що валютою платежу за договором є гривня, а курсом євро по відношенню до гривні визначено розмір платежів.

Отже, подібне визначення сторонами валюти платежу і розміру оплати за спірним договором та проведення розрахунків в гривні не суперечить вимогам чинного законодавства України, зокрема встановленим законом принципам свободи договору та ст.524 ЦК України.

Аналогічна позиція міститься у постановах судів вищих інстанцій, зокрема: у Постанові Вищого господарського суду України від 24.04.2012р. по справі №8/5005/11964/2011, у Постанові Вищого господарського суду України від 08 травня 2012р. по справі №2/5009/1888/11-8/5009/1888/11, у Постанові Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2014р. по справі №910/9554/13, у Постанові Верховного суду України від 26.12.2011р. по справі №16/23пд/2011, у Постанові Верховного суду України від 04.07.2011р. по справі №12/149, у Постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2013р. по справі №910/8841/13, а також у Оглядовому листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 .

Так, позивач просив суд стягнути борг, який перераховує у гривневий еквівалент станом по курсу євро станом на 16 квітня 2014 року, вважаючи, що днем платежу є будь-який обраний ним день пред'явлення вимоги про сплату.

Однак, така позиція позивача є помилковою, оскільки сторони погодили конкретні дні платежу, тобто день виникнення у відповідача грошового зобов'язання, додатковою угодою №2, а саме: графіком погашення заборгованості. В даному випадку, сума заборгованості, виражена в національній валюті України, еквівалентна за курсом євро, що був чинний по датам вказаним у п.З додаткової угоди №2 (а.с.24).

До того ж, відповідно до умов укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 (а.с. 22, 23, т. 1) покупець сплачує суму (26447,33 євро) у її гривневому еквіваленті одним платежем або частинами за курсом НБУ на дату сплати. Після виплати даної суми у її гривневому еквіваленті виконання платіжних зобов'язань підтверджується актом звірки, у якому вказується остаточний гривневий еквівалент.

Так, згідно наявному у справі акту звірки взаєморозрахунків, який підписано між сторонами та скріпленого печатками підприємств позивача та відповідача (а.с.29, т. 1), станом на 25 грудня 2013 року заборгованість відповідача складає 23148,54 євро.

Будь-яких інших змін та додаткових угод щодо можливості коригування суми заборгованості за межами визначеного додатковою угодою графіком платежу сторонами не укладалось, тому гривневий еквівалент суми в розмірі 23148,54 євро на день виникнення у відповідача зобов'язання з фактичної сплати коштів відповідно до графіку платежу є незмінним.

Відповідно до п.8.2. Пленуму №14, якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання".

Таким чином, датою виникнення у відповідача зобов'язання зі сплати заборгованості в розмірі 23148,54 євро, коригуючу суму із застосуванням офіційного курсу, що еквівалентно 249517,69 грн., слід вважати дату, виходячи з узгодженого в додатковій угоді № 2 графіку платежу, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача зазначеної суми боргу є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства та умовам укладених між сторонами договору та додаткових угод до нього.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на ч.З ст. 533 ЦК України, згідно якої, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Так, у додатковій угоді №2 зобов'язання учасників господарських відносин виражені тільки в іноземній валюті, що на думку відповідача суперечить вимогам законодавства, зокрема ч.2 ст.198 ГК України. Проте, колегія суддів вважає наведені відповідачем доводи безпідставними, оскільки п.5 додаткової угоди №2 передбачено, що платежі за вказаним графіком здійснюються в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу національного банку України на день здійснення платежу, тобто у гривні, що узгоджується з нормами ст.ст. 524, 533-535 Цивільного кодексу України.

Таким чином, додаткова угода №2 відповідає вимогам діючого законодавства та є дійсною, а твердження відповідача стосовно її невідповідності вимогам чинного законодавства не мають правових підстав.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені позивачем та відповідачем доводи в апеляційних скаргах позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 23 квітня 2014 року по справі № 922/709/14 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інститут тваринництва Національної академії аграрних наук України", с. Гонтарівка, Харківська область та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пьотінгер Україна", м. Бориспіль, Київська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23 квітня 2014 року по справі № 922/709/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 28 липня 2014 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.