Ухвала суду № 40055690, 15.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 р.Справа № 818/209/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання-Дудки О.А.,

за участю: представнка відповідача - Татаренко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2014р. по справі № 818/209/14

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому", в якому просила: стягнути податкову заборгованість по орендній платі з юридичних осіб в сумі 295 859 грн. 00 коп. за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих платника податків та готівки, що належить такому платнику податків.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 р. позовні вимоги задоволено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач - ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" зареєстроване як юридична особа та включено до ЄДРПОУ згідно копії витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

19 січня 2012 року відповідачем до ДПІ у м. Сумах була подана уточнююча декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №541, якою було самостійно визначено загальну суму податкового зобов'язання в розмірі 20 425,98 грн. по 10 212,99 грн. за листопад, грудень 2012 року.

Податковим органом було проведено камеральну перевірку поданої уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2012 рік, за результатами якої складено акт №186/152/01555007 від 09 квітня 2012 р. За наслідками розгляду вказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0002771502/9969 від 03 травня 2012 року, відповідно до якого відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 61 277,93 грн., з яких 40 851,95 грн. - основний платіж та 24 425,98 грн. - штрафні санкції.

23 січня 2013 року відповідачем до ДПІ у м. Сумах була подана уточнююча декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №1186, якою було самостійно визначено загальну суму податкового зобов'язання у розмірі 81 704,00 грн. по 10 213,00 грн. за січень, лютий, березень, квітень, травень,червень, липень, серпень 2013 року.

За наслідками проведеної податковим органом камеральної перевірки вказаної уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2012 рік було складено акт №3815/152/01555007 від 20 листопада 2012 року. На підставі розгляду вищезгаданого акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0008041502 від 12 грудня 2012 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 30 638,97 грн., з яких 20 425,98 грн. - основний платіж та 10 212,99 грн. - штрафні санкції .

Крім того, податковим органом за наслідками проведеної камеральної перевірки було також складено акт №3238/152/01555007 від 19 жовтня 2012 року, за наслідками розгляду якого 13 листопада 2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0007351502/57730, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 30 638,97 грн., з яких: 20 425,98 грн. - основний платіж та 10 212,99 грн. - штрафні санкції .

Також податковим органом відповідачу визначались грошові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності згідно податкового повідомлення - рішення №0000131502 від 12 березня 2013 року в розмірі 30 638,97 грн. (20 425,98 грн. - основний платіж та 10 212,99 грн.- штрафні санкції), а також податкового повідомлення - рішення №0002571502 від 02 серпня 2013 року на суму 30 638,97 грн., з яких: 20 425,98 грн. - основний платіж та 10 212,99 грн. - штрафні санкції

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що перелічені податкові повідомлення-рішення, відповідно до яких відповідачу було визначено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності відповідачем не оскаржувались, набули чинності та підлягали сплаті, проте такої сплати у встановлені законодавством терміни не відбулось. Суд першої інстанції врахував, що встановлені обставини надають право податковому органу для звернення до суду з метою примусового стягнення податкової заборгованості відповідача по орендній платі з юридичних осіб та нарахованої пені за рахунок коштів, що перебувають на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків, також беручи до уваги, що сума заборгованості підтверджена належними доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.п. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Порядок стягнення коштів за податковим боргом також регулюється ст. 95 Податкового кодексу України 02.12.2010р. №2755-VI, відповідно до якої орган державної податкової служби здійснює за платниками податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

В даній справі судом першої інстанції встановлено та підтверджено при апеляційному перегляді справи, що станом на 02 жовтня 2013 року загальна сума податкового боргу відповідача, який є ним узгоджений, становить 295 859,00 грн., а саме:

орендна плата з юридичних осіб: 295 859,00 грн., з яких : основний платіж- 224 685,78 грн., пеня - 9 895,28 грн., штрафні санкції - 61 277,94 грн.

Наявність податкового боргу підтверджується розрахунком суми податкового боргу (а.с. 4-6), картками особового рахунку (а.с. 7-14), актами перевірок, податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2014р. по справі № 818/209/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 21.07.2014 р.