увійти
УКР
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2009 року Справа №2а-4737/08
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі :
головуючого судді - Добродняк І.Ю. (доповідач)
суддів - Баранник Н.П., Мірошниченко М.В.
при секретарі - Галоян О.Г.
за участю представників:
позивача: -ОСОБА_1. дов від 01.01.09 № 396
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.08
у справі №2а4737/08 (категорія статобліку-2.32)
за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»
до Державного казначейства України
про зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИЛА:
Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення просило визнати бездіяльність відповідача щодо повернення помилково сплачених коштів протиправною; зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме: повернути позивачу помилково сплачені кошти у розмірі 1144,00 грн. на розрахунковий рахунок №26006000012, відкритий у АБ «Експрес-банк» МФО 306964.
В обґрунтування заявлених вимог посилалось на те, що 26.07.07 позивачем на рахунок №26077968 відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва було сплачено державне мито в сумі 1026 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 118 грн. платіжними дорученнями від 25.07.07 №НОМЕР_5, 2145.
Оскільки позовна заява до суду не подавалась, Вищим господарським судом України видано довідку № 02-13/68, яка 30.01.07 разом з заявою №НЮ-1/206 направлена позивачем на адресу Управління державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва для повернення на розподільчий рахунок позивача помилково сплаченого держмита в загальній сумі 1144 грн., але в поверненні суми 1144 грн. позивачу безпідставно відмовлено
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.08 у задоволені адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо позивача, діяв в передбаченому законодавством порядку. Поряд з цим позивачем не виконані вимоги встановленого порядку, що призвело до спірних правовідносин.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Вищим господарським судом України позивачу видана довідка від 21.11.07 № 02-13/68 відповідно до ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» на одержання з Державного бюджету державного мита в сумі 520,00 грн., сплаченого платіжним дорученням від 11.10.07 НОМЕР_1.
Оригінал вказаної довідки, платіжне доручення від 11.10.07 НОМЕР_1 разом з письмовою заявою від 30.01.08 НОМЕР_2 направлений позивачем на адресу начальника Управління державного казначейства у Печерському районі м. Києва.
Листом від 11.02.08 № 61-08/1249 перелічені документи повернені позивачу Головним управлінням Державного казначейства України в м. Києві з посиланням на недотримання позивачем п.17 розділу IV Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом ГДПІ України від 22.04.93 №15, а саме: неподання оригіналу документу, що підтверджує сплату державного мита (платіжне доручення або квитанція), оформленого відповідно до п.1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, - з підписами відповідальних осіб платника, скріплені відбитком печатки та дати виконання платіжного доручення, яка засвідчується підписом відповідального виконавця та відбитком штампу банку.
Позивач також посилається на те, що ним подавалась письмова заява від 30.01.07НОМЕР_3 на адресу Управління державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва про повернення помилково сплаченого державного мита в сумі 1144,00 грн., сплаченого платіжними дорученнями від 25.07.07 НОМЕР_4, НОМЕР_5.
Головним управлінням Державного казначейства України в м. Києві листом №6.1-08/1575 від 21.02.08 позивачу повернені документи на до оформлення платіжних доручень від 25.07.07 НОМЕР_4, НОМЕР_5, які також не відповідають п.1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.
Платіжні доручення від 25.07.07 НОМЕР_4, НОМЕР_5 та інші документи в обґрунтування вимог про повернення суми 1144,00 грн. як помилково сплаченого державного мита позивачем до суду першої інстанції та не подані, судом не досліджувались.
Стосовно наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення від 11.10.07 НОМЕР_1 колегія суддів, виходячи з положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, а також вимог ст.4 Закону України «Про електронний цифровий підпис», погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачем для повернення помилково сплаченого державного мита подано оригінал платіжного доручення у паперовій формі, відмітки банку проставлені на паперовому платіжному дорученні, вказаний документ повинен містити всі реквізити, передбачені п.1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, зокрема, підписи відповідальних осіб платника, скріплені відбитком печатки та дату виконання платіжного доручення, який засвідчується підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.
Відповідно до п.14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 №15, при перерахуванні мита з рахунку платника до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ____ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Вказана норма визначає в якості належного доказу сплати державного мита в установленому порядку документ, оформлений на паперовому носії, з необхідною наявністю обов'язкових реквізитів, законодавчо встановлених для цього документу.
Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність з боку визначеного позивачем відповідача протиправної бездіяльності.
Відповідно до ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» повернення державного мита у випадках, перелічених в частині 1 цієї статті, проводиться за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.
Згідно пункту 15 Інструкції про порядок обчислення та справлянні державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 №15, державне мито повертається фінансовим органом того району чи міста, до бюджету якого воно надійшло.
Відповідно до п.17 цієї Інструкції повернення державного мита проводиться на підстави заяви платника, поданої ним протягом року з дня зарахування державного мита до бюджету, до відповідного органу, що справляє мито.
На підставі заяви платника відповідний орган подає до фінансового відділу району чи міста, до бюджету якого надійшло державне мито і де знаходиться другій примірник документа про його сплату, разом з заявою платника свій висновок (ухвалу суду, господарського суду, в інших випадках - довідку установи, яка справляла мито, - нотаріальної контори, ВВІР, ЗАГСу тощо) про обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита, а також оригінали документів, що підтверджують сплату державного мита, якщо воно підлягає поверненню в повному розмірі, із зазначенням номера квитанції, суми державного мита та дати його сплати.
Повернення державного мита проводиться за умови, якщо заяву подано до відповідного органу, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету (п.21 Інструкції).
Відповідно до п.1.2 Порядку повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.02 № 226, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) здійснюється з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 28.11.00 № 119, зі змінами і доповненнями, шляхом оформлення платіжних доручень на підставі відповідних документів, у тому числі виконавчих, податкових, митних та інших державних органів, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.
Згідно Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 21.12.05, Державне казначейство України (далі - Казначейство) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується.
Казначейство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням (п.17 Положення).
Повноваження Державного казначейства України визначені пунктом 4 Положення.
За правилами, визначеними в ч.8 ст.51 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:
1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;
2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;
3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.
Розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету (ст.2 Бюджетного кодексу України).
Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, приймаючи до уваги, що повернення державного мита здійснюється органом, що справляє мито, яким в даному випадку відповідач не є, колегія суддів вважає вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача щодо повернення помилково сплачених коштів протиправною безпідставними.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про необхідність відмови у задоволені адміністративного позову заявлених у даній адміністративній справі.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.08 у справі №2а-4737/08 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Ухвалу в повному обсязі виготовлено 30.06.09.
