Ухвала суду № 40027801, 24.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4455/14 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Карпушової О.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника відповідача - Яроцького Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Пенсійного фонду України, управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Пенсійного фонду України, управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду України, управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання бездіяльності Пенсійного фонду України щодо невиконання Рішення Конституційного Суду України № 25-р/п/2009 про внесення змін в "Порядок подачі та оформлення документів для призначення пенсії" з урахуванням проживання пенсіонерів за межами України та оформлення ними пенсії без проживання (реєстрації) в Україні та щодо відмови від передачі уповноваженому територіальному органу заяви позивача для прийняття рішення про відновлення виплати позивачеві пенсії за віком за межі України - актом порушення людських та конституційних прав позивача; зобов'язання негайно внести та затвердити зміни в "Порядок подачі та оформлення документів для призначення пенсії", що буде забезпечувати документальне оформлення та реальну виплату пенсії всім українським громадянам, які проживають за межами України, відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 25-р/п/2009; зобов'язання відновити виплату пенсії за віком з 07.10.2009 року за межі України за його місцем постійного проживання в Ізраїлі у відповідності з Конституцією та чинним пенсійним законодавством України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України, що полягає у невжитті заходів по передачі Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області заяви ОСОБА_3 від 20.11.2010 р. про поновлення виплати позивачеві пенсії за віком за межі України. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області здійснювати нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_3 в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, Пенсійний фонд України просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, а управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області - скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 з січня 1994 року була оформлена і призначена пенсія за віком в Заводському районному відділі соціального забезпечення міста Дніпродзержинська, яку він отримував до серпня 1999 року.

Так, з вересня 1999 року позивач виїхав на постійне місце проживання до держави Ізраїль, в результаті чого йому було виплачено пенсію за шість місяців на перед та припинено виплату пенсії в Україні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 ОСОБА_3 20 листопада 2010 року звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати пенсії.

Листами від 21.11.2013 року № 16698/К-11 та доданим до нього листом від 08.12.2010 року № 23327/К-11 в задоволенні вказаної заяви було відмовлено, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі зобов'язані поновити виплату пенсії позивачу.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на час виїзду позивача на постійне місце проживання в державу Ізраїль положення п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діяли у редакції, згідно якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Між Україною та Ізраїлем відсутній міжнародний договір, який би передбачав виплату пенсії позивачу під час її проживання в Ізраїлі.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно п. 2 рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, положення п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність 07 жовтня 2009 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно п. 3 та п. 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок) поновлення виплати пенсії здійснюється за заявою пенсіонера за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії, та додатковими документами, якщо такі будуть подані.

З огляду на те, що після прийняття рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 виникли умови для поновлення виплати пенсії, а позивач звернулася до Пенсійного фонду України із відповідною заявою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність поновлення виплати пенсії ОСОБА_3

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про поновлення виплати пенсії Пенсійний фонд України послався на те, що рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 поширюється виключно на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після його прийняття.

Однак, такі доводи Пенсійного фонду України не ґрунтуються на вимогах закону. Як раніше зазначалося, положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009. Відтак, зазначене рішення поширюється на всіх осіб, яким було припинено виплату пенсії з підстав, передбачених ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин колегія суддів вважає, що у Пенсійного фонду України були відсутні підстави для направлення ОСОБА_3 листа з роз'ясненнями про те, що рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 поширюється лише на тих осіб, які виїхали за межі України після 07 жовтня 2009 року.

Разом з тим, до компетенції Пенсійного фонду України не належить прийняття рішення про поновлення виплати пенсії чи про відмову в поновленні її виплати, адже відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Таким чином, Пенсійний фонд України, отримавши заяву ОСОБА_3 про поновлення виплати пенсії, зобов'язаний був направити її за належністю до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Оскільки Пенсійним фондом України такі дії не були вчинені, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення про визнання протиправною його бездіяльності щодо відновлення та виплати позивачу пенсії за віком за межі України.

Доводи апеляційної скарги Пенсійниого фонду України не спростовують висновки суду першої інстанції

Також судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про необхідність зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області поновити та виплачувати пенсію ОСОБА_3 за межі України.

Оскаржуючи судове рішення у зазначеній частині управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області послалося на те, що не отримувало від ОСОБА_3 відповідної заяви, а тому відсутні підстави для прийняття рішення про поновлення виплати пенсії вказаній особі.

Відповідно до п. 3 Порядку поновлення виплати пенсії дійсно здійснюється за заявою пенсіонера.

Як раніше зазначалося, ОСОБА_3 20 листопада 2010 року подав заяву про поновлення виплати пенсії, а, отже, створила залежні від нього передумови для поновлення виплати пенсії. Зазначену заяву не було надіслано до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області не з вини позивача, а внаслідок протиправної бездіяльності Пенсійного фонду України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивачу не може бути відмовлено в захисті права на поновлення виплати пенсії з посиланням на відсутність відповідної заяви.

Таким чином, доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 25 квітня 2014 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Пенсійного фонду України, управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

О.В. Карпушова

Ухвалу в повному тексті виготовлено 29.07.2014 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Карпушова О.В.