Ухвала суду № 40019380, 31.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2014 року м. Київ К/800/21095/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Стрелець Т.Г.провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі №810/6718/13-а за позовом ОСОБА_4 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги від 21 листопада 2013 року №Ф- про сплату боргу (недоїмки) на суму 6960,48 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначила, що є фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, а також пенсіонером за віком, тому згідно з Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року, позов задоволено частково. Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №Ф- від 21листопада 2013 року на суму 6960,48 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець 02.12.2011 року. Згідно зі свідоцтвом серії НОМЕР_1 з 1 січня 2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування та відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_2 отримує пенсію згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зниженням пенсійного віку.

21.11.2013 року відповідачем було винесено вимогу про сплату недоїмки № Ф-, відповідно до якої ОСОБА_4 нараховано заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 6960,48 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набрав чинності з 6 серпня 2011 року, статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено частиною четвертою такого змісту: «Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування», тому позивач як пенсіонер за віком звільнений від сплати єдиного внеску.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів та вважає їх обґрунтованими, враховуючи наступне.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» з наступними змінами та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з наступними змінами.

Право жінок на пенсію за віком, що було передбачене частиною першою статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, пов'язується, зокрема, з досягненням 55 років.

Пунктом першим частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено такий вид пенсій, як пенсія за віком.

У пункті 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Разом з тим відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) передбачено такі види пенсій: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; соціальні пенсії.

Частиною першою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 зазначеного Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», які набрали чинності 6 серпня 2011 року), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Зважаючи на зазначені правові положення, колегія суддів дійшла висновку, що особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-25а14, від 20 травня 2014 року у справі № 21-149а14, від 27 травня 2014 року у справі № 21-173а14, від 03 червня 2014 року у справі № 21-219а14.

Враховуючи викладене, суди дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: