Ухвала суду № 40019265, 24.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" липня 2014 р. м. Київ К/800/39496/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Голяшкіна О.В. Леонтович К.Г. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Барської районної державної лікарні ветеринарної медицини на постанову Барського районного суду Вінницької області від 17 квітня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013 року у справі № 201/3164/12 за позовом Барської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Івановецької сільської ради Барського району Вінницької області про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а:

Барська районна державна лікарня ветеринарної медицини (далі - Барська РДВЛМ) звернулась в суд з позовом до Івановецької сільської ради Барського району Вінницької області, в якому просила: скасувати рішення виконавчого комітету Івановецької сільської ради Барського району Вінницької області від 08.08.2011 року № 56 про оформлення права комунальної власності на адміністративну будівлю Івановецької ветдільниці; визнати незаконним свідоцтво про право комунальної власності на адміністративну будівлю Івановецької ветдільниці; зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації, виготовлення та видачу державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, де знаходиться приміщення дитячого садка та виготовлення свідоцтва на право власності на цю будівлю.

Позовні вимоги мотивовано тим, що виконавчий комітет Івановецької сільської ради Барського району Вінницької області, приймаючи оскаржуване рішення, порушив право державної власності на спірне майно, у зв'язку з чим відповідач повинен повернути це майно у державну власність, на підставі чого видати на ім'я позивача свідоцтво про право власності та дозвіл на розробку технічної документації, виготовлення та видачу державного акта на право постійного користування земельною ділянкою під спірною будівлею.

Постановою Барського районного суду Вінницької області від 17 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Барська районна державна лікарня ветеринарної медицини звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням 10 сесії 23 скликання від 27.04.2000 року Івановецької сільської ради Барського району Вінницької області передано на зберігання підприємству ветеринарної медицини приміщення старого дитячого садка площею 120м2. Актом від 31.05.2000 року, без укладення відповідного договору, згадане приміщення було передано Барській районній державній лікарні ветеринарної медицини.

Рішенням виконавчого комітету Івановецької сільської ради Барського району Вінницької області №56 від 08.08.2011 року вказане приміщення дитячого садка, юридична адреса якого визначена по вул. Леніна 4, с.Іванівці Барського району, визнано власністю територіальної громади с. Іванівці Барського району та видано свідоцтво про право власності. Рішення про державну реєстрацію права власності прийнято 31.08.2011 року.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого також погодився апеляційний суд, виходив з того, що виконавчий комітет Івановецької сільської ради Барського району Вінницької області, приймаючи оскаржуване рішення, діяв правомірно, а у позивача відсутні докази про належність йому будь-яких споруд, що знаходяться в с. Іванівці Барського району.

Між тим, такі висновки судами зроблено без урахування та встановлення в судовому рішенні всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги та не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач посилався на наступне.

Відповідно до положень частини третьої статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Положеннями частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року280/97-ВР визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З метою створення ветеринарної дільниці, 10-та сесія 23 скликання Івановецької сільської ради 27.04.2000 року прийняла рішення про передачу приміщення колишнього дитячого садка Барській РДВЛМ. Факт передачі будівлі посвідчується актом прийому-передачі від 31.05.2000 року. На підставі акту, будівля відповідно до порядку ведення бухгалтерського обліку основних засобів, зарахована на баланс ветустанови на праві оперативного управління для забезпечення виконання своїх функцій в галузі ветеринарної медицини на територіях Івановецької, Антонівської, Комаровецької територіальних громад.

02.06.2000 року 14-та сесія 3 скликання Вінницької обласної ради прийняла рішення «Про об'єкти спільної власності територіальних громад області», згідно якого основні засоби установ ветеринарної медицини області прийняті в спільну комунальну власність обласної ради, у тому числі і спірна будівля. З прийняттям зазначеного рішення право користування, розпорядження, володіння Івановецькою сільською радою на спірну будівлю перейшло до Вінницької обласної ради.

Відтак, Вінницька обласна рада набула право на спільну комунальну власність на нерухоме майно установ ветеринарної медицини області.

17.01.2003 року 5-та сесія 4 скликання Вінницької обласної ради своїм рішення № 210, за клопотанням Державного департаменту ветеринарної медицини, Міністерства аграрної політики України безоплатно передала цілісні майнові комплекси установ ветеринарної медицини Вінницької області в державну власність за згодою Кабінету Міністрів України (розпорядження від 31.03.2004 року № 199-р). Наказом Міністерства аграрної політики України від 11.05.2004 року за № 155, серед інших об'єктів нерухомого майна, спірна будівля прийнята в державну власність та передана в оперативне управління Барській РДЛВМ. Отже, майно, що є державною власністю і закріплене за ветлікарнею, яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління та становить основні фонди та оборотні кошти, вартість яких відображається в самостійному балансі в грошовому виразі.

Відповідно до плану рахунків та інвентаризаційної відомості від 21.11.2007 року за Барською РДВЛМ в оперативному управлінні значиться будівля Івановецької ветдільниці, що увійшла в загальну балансову вартість будівель і споруд Барської РДВЛМ.

Наведені позивачем докази, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили та не перевірили обставин щодо передачі спірної будівлі в державну власність.

Крім того, колегія суддів зауважує, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому факту, що оскаржуване рішення приймались не Івановецькою сільською радою Барського району Вінницької області, а виконавчим комітетом ради.

Відповідно до пункту 1 Загальних положень Закону України ''Про місцеве самоврядування в Україні'' виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Статтею 5 Закону України '' Про місцеве самоврядування в Україні'' передбачено, що система місцевого самоврядування в Україні включає територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України '' Про місцеве самоврядування в Україні'' виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Таким чином, Івановецька сільська рада Барського району Вінницької області та виконавчий комітет Івановецької сільської ради Барського району Вінницької області є різними суб'єктами владних повноважень.

Відтак, оскільки предметом оскарження у даній справі є рішення виконавчого комітету, то судам необхідно перевірити повноваження відповідача Івановецької сільської ради Барського району Вінницької області, а саме, чи уповноважена остання представляти інтереси виконкому Івановецької сільської ради Барського району Вінницької області.

Окрім того, щодо вимог надати дозвіл на розробку технічної документації, виготовлення та видачу державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, де знаходиться приміщення дитячого садка та виготовлення свідоцтва на право власності на цю будівлю, колегія суддів зазначає, що суди не можуть перебирати на себе функції інших органів влади та фактично приймати рішення з питань, що віднесені до їх виключних повноважень.

Відповідно до підпункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно з частиною першою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові акти названим вимогам процесуального закону не відповідають.

Частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Барської районної державної лікарні ветеринарної медицини задовольнити.

Постанову Барського районного суду Вінницької області від 17 квітня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді: