Постанова № 40015193, 31.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2014 рокусправа № 804/2791/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

за участю:

представника позивача: Качан В.О.

представника Страхової компанії: Івах Є.В.

представників відповідача: Путрі А.П., Демидко Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі №804/2791/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІП» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 08.02.2014 року №0000012310.

В обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо порушення товариством вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат. Вказувало на те, що договори добровільного страхування укладені зі страховою компанією, відповідають вимогам чинного законодавства. За цими договорами підприємство страхувало своє майно, а також свої майнові інтереси, пов'язані зі збитками, які можуть виникнути внаслідок невиконання контрагентами-покупцями своїх зобов'язань. Господарські операції з ТОВ «СК «Дніпроінмед» мають реальний характер, витрати по сплаті страхових платежів правомірно включалися до складу валових витрат, а тому, на думку позивача, ним правильно визначалися податкові зобов'язання з податку на прибуток.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду мотивована відсутністю економічної обґрунтованості укладення договорів добровільного страхування фінансових ризиків, оскільки між позивачем та контрагентами-покупцями існують довготривалі стабільні господарські відносини і жодних фактів невиконання чи неналежного виконання контрагентами своїх зобов'язань виявлено не було. Наявність же у позивача формально складених первинних документів не підтверджує реальність здійснення ТОВ ПП «ЗІП» господарських операцій з ПрАТ «СК «Дніпроінмед» щодо отримання страхових послуг згідно укладених договорів добровільного страхування.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що факт надання послуг страхування не пов'язаний безпосередньо з настанням страхового випадку. Страховий випадок може статися, а може і не статися, але сутність страхування полягає у тому, що застрахована особа за плату страховику отримує захист від наслідків можливого настання відповідної події. З моменту набрання чинності договором страхування (сплати страхового платежу) та протягом всього терміну дії договору застрахований інтерес страхувальника є захищеним. За таких обставин, позивач вважає, що підтвердженням фактично наданої послуги страхування є укладення договору страхування та набрання ним чинності, внесення страхового платежу, а тому вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпроінмед», яка не була стороною у справі, також подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції зачіпляє також її права та інтереси, оскільки судом встановлено, що договори страхування, які були укладені між позивачем та ПАТ «СК «Дніпроінмед», не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарської операції, а укладені з єдиною ціллю - для отримання страховою компанією відповідного страхового платежу, що взагалі виключає сутність договору страхування. Страхова компанія вважає такі висновки суду неправомірними, оскільки договори добровільного страхування укладені у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, містять підписи сторін, що підтверджує волевиявлення сторін на укладення правочину та настання відповідних правових наслідків. Протягом строку дії договору страхування застрахований інтерес страхувальника є захищеним, а страхова послуга - наданою. При цьому, визначення страхування як способу захисту осіб від настання певних подій, обумовлених договором страхування, не включає такої ознаки як обов'язкове та неминуче настання відповідної події. За таких обставин страхова компанія вважає, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних скарг з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 23.12.2013 р. по 16.01.2014 р. на підставі наказу від 11.12.2013 р. №369 та направлення на перевірку від 11.12.2013 р. №108/23.1, виданих СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУМ, керуючись пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, фахівцем СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУМ Демидко Н.Ю. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» (код ЄДРПОУ 21875464) вимог податкового законодавства України при нарахуванні та сплаті податків при взаємовідносинах з ПрАТ «СК «Дніпроінмед» (код ЄДРПОУ 21870998) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт від 29.01.2014 р. №42/23.1-21875464 (а.с.16-30 т.1) (далі по тексту - Акт перевірки).

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення ТОВ ПП «ЗІП»:

-пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 з урахуванням положень норм п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, внаслідок чого безпідставно занижено податок на прибуток на загальну суму 1 149 785,00грн., в тому числі:

-І квартал 2012 року - 74 970,00грн.;

-ІІ квартал 2012 року - 486 815,00грн.,

-ІІІ квартал 2012 року - 385 140,00грн.,

-ІV квартал 2012 року - 202 860,00грн.

На підставі Акту перевірки, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУМ було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.02.2014 року №0000012310, яким Товариству з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 437 231,25грн., в тому числі: 1 149 785грн. - за основним платежем та 287 446,25грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.15 т.1).

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у позивача формально складених первинних документів не підтверджує реальність здійснення ТОВ ПП «ЗІП» господарських операцій з ПрАТ «СК «Дніпроінмед» щодо отримання страхових послуг згідно укладених договорів добровільного страхування. Суд визнав сумнівним необхідність укладення договорів добровільного страхування фінансового ризику.

З такими висновками суду першої інстанції неможливо погодитися з огляду на наступне.

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що між ТОВ «ЗІП» (страхувальник) та ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» (страховик) протягом 2012 року було укладено договори добровільного страхування:

- 24 договори добровільного страхування фінансових ризиків та

- 2 договори добровільного страхування майна №ІМ02/04/12/ИМ/ЗІП від 02.04.2012 р. та №ІМ02/04/12//1/ИМ/ЗІП від 02.04.2012 р.

Згідно умов договорів добровільного страхування фінансових ризиків, страхувальник (ТОВ ПП «ЗІП») сплачує страховику (ПрАТ «СК «Дніпроінмед») страхові платежі, а страховик, у разі настання страхового випадку, здійснює страхову виплату в межах страхової суми і на умовах, передбачених договором.

Предметом договорів страхування фінансових ризиків є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані зі збитками страхувальника внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентом страхувальника (покупцем) зобов'язань по договорам поставки №5085/60905 від 05.09.2006р., №2978/50/10 від 01.06.2010 р. та №5473/130112 від 18.01.2012 р. в частині порушення обов'язків по оплаті поставленого згідно умов договорів поставки товару внаслідок таких випадків:

- банкрутство контрагента-страхувальника, яке підтверджено рішенням суду,

- банкрутство банку, який обслуговує страхувальника,

- несплата відповідної поставки товару.

Відповідно до п. 1.1. договорів страхова компанія зобов'язалась за обумовлену плату (страховий платіж) при настанні передбаченої договором страхової події відшкодувати позивачу завдані внаслідок цієї події збитки (виплатити страхове відшкодування) в межах передбаченої договором страхової суми.

За умовами означених договорів також встановлений термін їх дії, тобто 1 місяць з дати підписання. Окрім того, встановлений строк сплати відповідного страхового платежу, а саме:

- по договору №04/01/12/ЗІП-Ф-1 від 04.01.2012 р. строк сплати страхового платежу до 27.01.2012 р.; термін дії договору до 31.01.2012 р. (а.с.133-135 т.3),

- по договору №04/01/12/ЗІП-Ф від 04.01.2012 р. строк сплати страхового платежу до 27.01.2012 р.; термін дії договору до 31.01.2012 р. (а.с.136-138 т.3),

- по договору №01/02/12/ЗІП-Ф від 01.02.2012 р. строк сплати платежу до 27.02.2012 р. , термін дії договору - до 29.02.2012р. (а.с.139-141 т.3),

- по договору №01/02/12/ЗІП-Ф-1 від 01.02.2012 р. строк сплати платежу до 27.02.2012 р., термін дії договору - до 29.02.2012р. (а.с.142-144 т.3),

- по договору №01/03/12/ЗІП-Ф-1 від 01.03.2012 р. строк сплати платежу до 30.03.2012 р., термін дії договору - до 31.03.2012р. (а.с.145-147 т.3),

- по договору №01/03/12/ЗІП-Ф від 01.03.2012 р. строк сплати платежу до 30.03.2012 р., термін дії договору - до 31.03.2012р. (а.с.148-150 т.3),

- по договору №01/04/12/ЗІП-Ф від 01.04.2012 р. строк сплати платежу до 30.04.2012 р., термін дії договору - до 30.04.2012р. (а.с.151-153 т.3),

- по договору №01/04/12/ЗІП-Ф-1 від 01.04.2012 р. строк сплати платежу до 30.04.2012 р., термін дії договору - до 30.04.2012р. (а.с.154-156 т.3),

- по договору №03/09/12/ЗІП-Ф від 03.09.2012 р. строк сплати платежу до 10.09.2012 р., термін дії договору - до 30.09.2012р (а.с.166-168 т.3),

- по договору №03/05/12/ЗІП-Ф-1 від 03.05.2012 р. строк сплати платежу до 30.05.2012 р., термін дії договору - до 31.05.2012р (а.с.169-171 т.3),

- по договору №03/05/12/ЗІП-Ф від 03.05.2012 р. строк сплати платежу до 30.05.2012 р., термін дії договору - до 31.05.2012р. (а.с.172-174 т.3),

- по договору №01/06/12/ЗІП-Ф від 01.06.2012 р. строк сплати платежу до 30.06.2012 р., термін дії договору - до 30.06.2012р. (а.с.175-177 т.3),

- по договору №01/06/12/ЗІП-Ф-1 від 01.06.2012 р. строк сплати платежу до 30.06.2012 р., термін дії договору - до 30.06.2012р. (а.с.177а-179 т.3),

- по договору №02/07/12/ЗІП-Ф від 02.07.2012 р. строк сплати платежу до 30.07.2012 р., термін дії договору - до 31.07.2012р. (а.с.180-182 т.3),

- по договору №02/07/12/ЗІП-Ф-1 від 02.07.2012 р. строк сплати платежу до 30.07.2012 р., термін дії договору - до 31.07.2012р. (а.с.183-185 т.3),

- по договору №01/08/12/ЗІП-Ф від 01.08.2012 р. строк сплати платежу до 10.08.2012 р., термін дії договору - до 31.08.2012р. (а.с.186-188 т.3),

- по договору №01/08/12/ЗІП-Ф-1 від 01.08.2012 р. строк сплати платежу до 10.08.2012 р., термін дії договору - до 31.08.2012р. (а.с.189-191 т.3),

- по договору №03/09/12/ЗІП-Ф-1 від 03.09.2012 р. строк сплати платежу до 10.09.2012 р., термін дії договору - до 30.09.2012р (а.с.195-197 т.3),

- по договору №01/10/12/ЗІП-Ф від 01.10.2012 р. строк сплати платежу до 05.10.2012 р., термін дії договору - до 31.10.2012р (а.с.198-200 т.3),

- по договору №01/10/12/ЗІП-Ф-1 від 01.10.2012 р. строк сплати платежу до 05.10.2012 р., термін дії договору - до 31.10.2012р. (а.с.201-203 т.3),

- по договору №01/11/12/ЗІП-Ф-1 від 01.11.2012 р. строк сплати платежу до 10.11.2012 р., термін дії договору - до 30.11.2012р (а.с.204-208 т.3),

- по договору №01/11/12/ЗІП-Ф від 01.11.2012 р. строк сплати платежу до 10.11.2012 р., термін дії договору - до 30.11.2012р (а.с.209-213 т.3),

- по договору №03/12/12/ЗІП-Ф-1 від 03.12.2012 р. строк сплати платежу до 10.12.2012 р., термін дії договору - до 31.12.2012р (а.с.214-218 т.3),

- по договору №03/12/12/ЗІП-Ф від 03.12.2012 р. строк сплати платежу до 10.12.2012 р., термін дії договору - до 31.12.2012р. (а.с.219-223 т.3).

Предметом договорів страхування майна №ІМ02/04/12/ИМ/ЗІП від 02.04.2012 р. та №ІМ02/04/12//1/ИМ/ЗІП від 02.04.2012 р. є також майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, що передбачене у додатках до договорів.

За наслідками вказаних господарських операцій позивачем до складу валових витрат віднесено 5 457 167,73грн.

Як вбачається з Акту перевірки, на стор.9-10, СДПІ зазначило, що ПрАТ «СК «Дніпроінмед» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Діяльність ПрАТ «СК «Дніпроінмед» не відповідає меті та напрямкам діяльності Страхової компанії, яка нібито створена з ціллю сприяння створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів юридичних та фізичних осіб. Перевіркою не підтверджено наявність надання послуг страхування у періоді перевірки, що свідчить про те, що правочин між ПрАТ «СК «Дніпроінмед» та страхувальниками не мали мети настання реальних наслідків. Отже, на думку СДПІ, зазначені правочини, в тому числі й укладені з ТОВ ПП «ЗІП» відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦКУ є нікчемними і в силу ст.216 ЦКУ не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. При цьому, СДПІ на підтвердження обґрунтованості своїх висновків послалося на акт перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 09.08.2013р. №489/222/21870998, складеного за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «СК «Дніпроінмед» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.03.2013р., з огляду на який зробила висновок, що підприємством в порушення ст.31 Закону України «Про страхування», сформовано «технічні» страхові резерви, що не дають змогу реально забезпечувати існуючі страхові ризики.

Надаючи правову оцінку такій позиції СДПІ, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до підпункту 138.10.2 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України до адміністративних витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, належать, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Згідно з пп. 140.1.6 п.140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України. Зокрема, пп..139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені вище норми дозволяють платнику податків відносити витрати, пов'язані із страхуванням фінансових ризиків та майна, до витрат, які впливають на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, за умови їх підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Як вбачається з рішення суду першої інстанції, суд критично оцінив акти виконаних робіт, складені сторонами та встановив, що договори укладені з єдиною ціллю - для отримання страховою компанією відповідного страхового платежу, що взагалі виключає сутність договору страхування.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з такою позицією суду з наступних підстав.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичним та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст.1 Закону України «Про страхування»).

Згідно зі ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій стороні, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що страхування як спосіб захисту осіб від настання певних подій, обумовлених договором страхування не включає такої ознаки як обов'язкове та неминуче настання відповідної події. Страховий випадок може статися, а може і не статися, але сутність страхування полягає у тому, що застрахована особа за плату страховику отримує захист від наслідків можливого настання відповідної події. Надання страхових послуг має у своїй суті не лише виплату страхового відшкодування, а й надання застрахованій особі захисту.

Таким чином, досліджуючи реальність здійснення господарських взаємовідносин позивача з ПрАТ «СК «Дніпроінмед» щодо отримання страхових послуг згідно договорів добровільного страхування, встановленню підлягають такі обставини: чи мало місце реальне укладення договору добровільного страхування, за яким страхова компанія зобов'язалась надати страхові послуги та чи сплачено страхувальником страховий платіж, обумовлений договором.

Вказані обставини в повній мірі підтверджені матеріалами справи, та з договорів страхування вбачається, що вони набирають чинності з моменту їх підписання. Тобто, саме з цього моменту та протягом строку дії договору страхування, застрахований інтерес страхувальника є захищеним, а страхова послуга - наданою.

Акти виконаних робіт, які укладені до кожного договору страхування не суперечать вищевказаному, а тому, посилання суду першої інстанції на те, що за цими актами є незрозумілим, які послуги по страхуванню виконані ПрАТ «СК «Дніпроінмед» на користь ТОВ ПП «ЗІП», якщо термін дії договорів не сплинув, є безпідставним.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що витрати по вище переліченим договорам страхування належним чином та повною мірою підтверджені первинними документами. На підтвердження здійснення платежів в матеріалах справи наявні виписки по рахунку № 260001678.

Враховуючи викладене, оскільки закон не ставить в залежність право платника податку на віднесення до валових витрат зі страхування ризиків ні від настання страхового випадку, ні від отримання страхового відшкодування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставне виключення контролюючим органом із сум валових витрат, задекларованих позивачем, витрат зі страхування фінансових ризиків за договорами страхування, за якими позивач в установлені цим договором строки не звернувся до страховиків за виплатою страхового відшкодування, у зв'язку з настанням страхового випадку.

Викладені в Акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів доходів і зборів, оскільки Податковий кодекс України не надає податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів доходів і зборів під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України.

Посилання суду першої інстанції на відсутність економічної обґрунтованості укладання договорів добровільного страхування фінансових ризиків, які могли виникнути за договорами поставки №5085/60905 від 05.09.2006р., №2978/50/10 від 01.06.2010 р. та №5473/130112 від 18.01.2012 р., оскільки між позивачем та його контрагентами-покупцями існують довготривалі стабільні господарські відносини, і жодних фактів невиконання чи неналежного виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань щодо поставки товарів та сплати за нього виявлено не було, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на наступне.

Статтею 624 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Наявність чи відсутність економічної обґрунтованості укладення такого договору не може впливати на право особи на його укладення, яке закріплене Законом. Таким чином, укладення договору страхування фінансових ризиків є правом, і ТОВ ПП «ЗІП» ним скористалося.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказані обставини є підставою для задоволення апеляційних скарг та скасування судового рішення з ухваленням нового. Оскільки спірне податкове повідомлення-рішення №0000012310 від 08.02.2014р.прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, воно підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі №804/2791/14 скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012310 від 08.02.2014 року, прийняте Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, яким Товариству з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 437 231,25грн., в тому числі: за основним платежем 1 149 785грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 287 446,25грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 7308грн. 00коп.

Присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2436грн. 00коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Постанову у повному обсязі складено 01.08.2014р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов