Ухвала суду № 40013853, 22.07.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/3847/14 Головуючий 1 інст. - Іванова І.В.

Справа № 2-1982/14 Доповідач - Макаров Г.О.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Макарова Г.О.,

суддів: Кружиліної О.А.,

Кіся П.В.,

при секретарі - Шабас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 діючого в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Кей-Колект», Жовтневого філіалу КП «Жилкомсервіс» дільниця № 44, треті особи: служба у справах дітей Жовтневого району Управління служб у справах дітей Департаменту правці та соціальної політики Харківської міської ради, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності, визнання недійсним договору іпотеки, відміну заборони на відчуження, визнання недійсною довідки, визнання дій незаконними, -

ВСТАНОВИЛА:

04 квітня 2011 року до суду з позовом звернувся ОСОБА_3 і інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просив визнати частково недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_3 від 05 квітня 2007 року посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, реєстровий №2615, визнати частково недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_3 від 13 листопада 2007 року посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, реєстровий №8097, визнати частково недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_3 від 19 травня 2008 року посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 реєстровий №2894, визнати за неповнолітнім ОСОБА_4 право власності на ? частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_3, визнати недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк», посвідчений 19 травня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, реєстровий №2895, згідно якого предметом іпотеки являється житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_3, скасувати заборону на відчуження житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_3 за іпотечним договором, що було укладено 19.05.2008 року між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк», посвідчений 19 травня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, реєстровий №2895.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та в останній редакції уточненої позовної заяви просив визнати частково недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_3 від 05 квітня 2007 року посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 реєстровий №2615, визнати частково недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_3 від 13.11.2007 року посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, реєстровий № 8097, визнати частково недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_3 від 19.05.2008 року посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, реєстровий № 2894, визнати за неповнолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на ? частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_3, визнати недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк», посвідчений 19 травня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, реєстровий № 2895 згідно якого предметом іпотеки являється житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_3, скасувати заборону на відчуження житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_3 за іпотечним договором, що було укладено 19 травня 2008 року між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк», посвідчений 19 травня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, реєстровий №2895, визнати недійсною довідку про склад сім'ї №172 від 16 травня 2008 р., видану Жовтневим філіалом КП «Жилкомсервіс» дільниця № 44, визнати дії Жовтневого філіалу КП «Жилкомсервіс» дільниця № 44 з видачі довідки про склад сім'ї №172 від 16 травня 2008 р. в якій не зазначений неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконними.

В обґрунтування позову посилається на те, що він з ОСОБА_5 проживав спільно без реєстрації шлюбу з 1995 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4, про що в книзі реєстрації актів громадянського стану зроблений актовий запис №2477. 25 травня 1999 р. між ним та ОСОБА_5 було укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів громадянського стану Жовтневого відділу РАГС зроблений актовий запис №235. До 2002 року вони проживали в квартирі за адресою АДРЕСА_1, яка належала на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським відділом приватизації державного житлового фонду Управління комунального господарства та приватизації 29 жовтня 1999 р., зареєстрованого №6-99-190328, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та неповнолітньому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. 04 жовтня 2002 р. ОСОБА_5 яка діяла від себе та як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 продала вказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_10, реєстровий №3143. Продаж було здійснено за 42265 грн. 04 жовтня 2002 року ОСОБА_5 яка діяла від себе та як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_10, реєстровий №3146, придбала житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_3 за ціною 7797 грн. Також зазначив, що вони усі разом проживали в зазначеному будинку до березня 2007 року, і у зв'язку з тим, що будинок був старий, а коштів на ремонт у них не було, вони вирішили продати будинок та придбати 3-х кімнатну квартиру. 06 березня 2007 р. Рішенням Жовтневого райвиконкому м. Харкова ОСОБА_5 було надано дозвіл на продажу частини будинку АДРЕСА_3 від імені малолітнього сина ОСОБА_4, а також кошти отримані від продажу будинку витратити на придбання квартири, а також було надано дозвіл на зняття з реєстрації малолітнього сина ОСОБА_4 за зазначеною адресою. 15 березня 2007 р. ОСОБА_5 яка діяла від себе та як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 15 березня 2007 р. посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_11, реєстровий №170, продала ОСОБА_6 зазначений будинок за ціною 230934 грн. Однак ОСОБА_5 продав частину будинку, що належала неповнолітньому сину, житла йому не придбала. 05 квітня 2007 р. ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, реєстровий №2615, знов придбала у ОСОБА_6 той же самий будинок, але вона вже діяла тільки в своїх особистих інтересах, ставши єдиним власником зазначеного будинку, чим порушила права неповнолітнього сина ОСОБА_4, залишивши його без житла. Купівлю будинку було здійснено за 303000 грн. 13 листопада 2007 року ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, реєстровий №8097, продала ОСОБА_6 зазначений будинок за ціною 404 000 грн. 19 квітня 2008 року ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, реєстровий №2894, продав ОСОБА_5 зазначений будинок за ціною 505 000 грн. Крім цього, 19 травня 2008 р. між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк», був укладений договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_12, реєстровий № 2621, за яким предметом іпотеки являється зазначений житловий будинок. Вважає, що всі зазначені договори купівлі-продажу будинку та договір іпотеки порушують права неповнолітнього сина ОСОБА_4, як користувача та власника частини житлового будинку, в зв'язку з чим є частково недійсними. Також вважає, що право власності неповнолітнього ОСОБА_4 на ? частину житлового будинку повинно бути поновлено, оскільки його мати продавши частину будинку з дозволу органу опіки та піклування придбала через три тижні той самий будинок, однак вже на своє ім'я, при цьому кошти отримані від продажу частки будинку, що належала неповнолітньому, були потрачені матір'ю не в інтересах неповнолітнього, тоді як повинні були бути потрачені на придбання житла дитині. Враховуючи, що неповнолітньому до укладення спірних угод належала ? частина зазначеного будинку, то всі подальші угоди являються недійсними в частині продажу майна неповнолітнього. Крім того недійсним також є договір іпотеки від 19 травня 2008р., посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_12, реєстровий №2621, оскільки був укладений без дозволу органу опіки. Крім того зазначив, що однією з підстав для укладення договору купівлі-продажу від 19 травня 2008 р. та договору іпотеки від 19 травня 2008 р. була довідка про склад сім'ї №172 від 16.05.2008р., видана Жовтневим філіалом КП «Жилкомсервіс» дільниця №44, яка є недійсною, оскільки в ній не зазначено, що в будинку проживав та проживає неповнолітній ОСОБА_4, що підтверджується відповідною довідкою згідно якої ОСОБА_4 з 16 жовтня 2002 р. і по даний час проживав та проживає в зазначеному будинку.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 квітня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 діючого в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 - відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки оспорювані договори купівлі-продажу та іпотеки суперечать діючому законодавству та порушують права неповнолітнього ОСОБА_4, а суд безпідставно не узяв цього до уваги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3, не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 10, ч. 1, 2 ст. 11, ст. 57, ст. 58, ч. 3, 4 ст. 60, ст. 179, ч. 4 ст. 212, ч. 1 ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно розтлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав-це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально- правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення(визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушення. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визнається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей. Батьки управляють майном дітей без спеціального на те повноваження, але без дозволу органів опіки і піклування не можуть укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині прав, здійснювати відчуження житла.

Відповідно до ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.177 Сімейного кодексу України, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Відповідно до ч.7 ст.177 Сімейного кодексу України, батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними.

Відповідно до ч.9 ст.177 Сімейного кодексу України, неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 «Про охорону дитинства» органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчужені жилих приміщень та купівлі нового житла.

Рішення суду обґрунтоване встановленням таких обставин справи.

25 травня 1999 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (ОСОБА_6) в Жовтневому відділі РАГС м. Харкова було зареєстровано шлюб, актовий запис № 235.

ІНФОРМАЦІЯ_1, ще до реєстрації шлюбу, у ОСОБА_3 та ОСОБА_13 (ОСОБА_3) народився син ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження від 20 липня 1996 р. НОМЕР_1, виданим міським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова.

Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Харкові ради №18-3 від 06 березня 2007 р. «Про дозвіл ОСОБА_5 на продаж частини будинку АДРЕСА_3, від імені малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1» було надано дозвіл ОСОБА_5 на продаж частини будинку АДРЕСА_3 від імені малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, надано дозвіл ОСОБА_5 на придбання трикімнатної квартири АДРЕСА_2 на ім'я малолітнього сина ОСОБА_4, кошти отримані від продажу квартири, використати на придбання вищевказаного житла, надано дозвіл ОСОБА_5 зняти з реєстрації малолітнього сина за адресо АДРЕСА_3, зареєструвати дитину за місцем придбання нового житла та забезпечити її право користування житловим приміщенням у придбаній квартирі.

15 березня 2007 р. ОСОБА_5 яка діяла за себе особисто та від імені малолітнього сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 продала ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_3, що підтверджується договором купівлі-продажу від 15 березня 2007 р., посвідченим приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_14, реєстровий № 170. Продаж було вчинено за 230934 грн.

Суд прийшов до висновку, що відчуження власності неповнолітнього ОСОБА_4 відбулося із дотриманням вимог ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», та ст.ст.56, 71 Цивільного кодексу України, тобто з дозволу органу опіки і піклування.

05 квітня 2007 р. ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, реєстровий №2615, придбала у ОСОБА_6 той же самий житловий будинок АДРЕСА_3 за ціною 303 000 грн. Право власності ОСОБА_5 на зазначений будинок 10 квітня 2007 р. було зареєстровано в КП «ХМБТІ», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 квітня 2007 р., № витягу 14190754.

13 листопада 2007 р. ОСОБА_5 продала ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_3, про що було укладено договір купівлі-продажу від 13 листопада 2007 р., посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, реєстровий № 2894. Право власності ОСОБА_6 на зазначений будинок 26 листопада 2007 р. було зареєстровано в КП «ХМБТІ», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26 листопада 2007 р., № витягу 16797055.

19 травня 2008 р. ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, реєстровий №2894 придбала у ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_3.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України, межі позовних вимог визначає позивач.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, як на підставу часткової недійсності вказаних договорів посилався саме на те, що кошти з продажу будинку були витрачені матір'ю ОСОБА_5 не в інтересах неповнолітнього, тоді як повинні були бути потрачені на придбання житла дитині, а тому вказані договори порушують право власності та користування неповнолітнього.

З інших підстав позивач позову не заявляв.

Судом встановлено, що не придбання житла для неповнолітньої дитини не тягне за собою визнання недійсним правочину, а є лише підставою для покладення на його батьків обов'язку по відшкодуванню завданої дитині матеріальної шкоди у відповідності до ст.177 Сімейного кодексу України.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що доводи позивача про те, що договір купівлі-продажу житлового будинку № АДРЕСА_3 від 05 квітня 2007 р. є частково недійсним, оскільки його мати ОСОБА_5 придбавши вищезазначений будинок лише на своє ім'я, фактично залишивши сина без житла, чим порушила його право власності та користування зазначеним будинком є безпідставними, а тому суд відмовив у задоволені позовних вимог щодо визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 05 квітня 2007 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, реєстровий №2615 та визнання за неповнолітнім ОСОБА_4 права власності на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою АДРЕСА_3. Оскільки судом відмовлено у задоволені позовної вимоги про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку № АДРЕСА_3 від 05 квітня 2007 р., то позовні вимоги про визнання частково недійсними наступних договорів купівлі-продажу вказаного житлового будинку, а саме від 13 листопада 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, реєстровий № 8097, та від 19 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, реєстровий № 2894, задоволенню не підлягали.

Щодо визнання договору іпотеки від 19.05.2008р. укладеного між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк», посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, реєстровий № 2895, за яким предметом іпотеки являється житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_3, то суд зазначав наступне.

Так звернувшись до суду з позовом, позивачем з метою усунення недоліків, що стали підставою для залишення позовної заяви без руху у відповідності до ухвали Жовтневого районного суду м. Харкові від 21 квітня 2011 р., 07 травня 2011 р. було здано до канцелярії суду заяву про усунення недоліків з додатками. Так у якості додатків було надано копію свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва про народження, копія довідки про реєстрацію місця проживання від 28 січня 2011 р., копія договору купівлі-продажу від 04 жовтня 2002 р., копія договору купівлі-продажу від 15 березня 2007 р., копія договору купівлі-продажу від 05 квітня 2007 р., копія рішення Жовтневого райвиконкому від 06 березня 2007 р., копія іпотечного договору від 05 квітня 2007р., квитанція про сплату держмита та ІТЗ та копія довіреності.

Тобто позивачем до суду було надано копію договору іпотеки від 05 квітня 2007 р., що було укладено між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк», посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_12, реєстровий № 2621. (а.с.17).

При цьому суд зазначав, що протягом усього розгляду справи позивачем та його представником не було надано до суду договору іпотеки, що було укладено між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк» від 19 травня 2008 р., посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, реєстровий № 2895, а також позивачем не заявлялось клопотань про витребування зазначеного договору у відповідача.

Натомість позивач в своїй первісній позовній заяві просив визнати недійсним саме договір іпотеки укладений між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк» від 19 травня 2008 р., посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, реєстровий № 2895, за яким предметом іпотеки являється житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_3. При цьому в позові позивач посилається на договір іпотеки від 19 травня 2008 р. посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_12, реєстровий № 2621. В уточнених позовних заявах позивач також просив визнати недійсним договір іпотеки укладений між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк» від 19 травня 2008 р., посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, реєстровий № 2895, при цьому в самих уточненнях посилається як на договір іпотеки від 19 травня 2008 р. посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, реєстровий №2895 так і на договір іпотеки від 19 травня 2008 р. посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_12, реєстровий №2621.

Враховуючи те, що позивач не скористався своїми процесуальними правами в частині подання доказів, а саме не надав договору іпотеки, що було укладено між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк» від 19 травня 2008 р., посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, реєстровий № 2895, який є одним з предметів спору, то суд вважав необхідним відмовити у задоволенні позовної вимоги про визнання зазначеного договору недійсним у зв'язку з недоведеністю.

В зв'язку з чим, як вважав районний суд, не підлягає задоволенню і вимога про скасування заборони на відчуження житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_3 за іпотечним договором, що було укладено 19 травня 2008 року між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк», посвідчений 19 травня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, реєстровий №2895.

Щодо вимог позивача про визнання недійсною довідки про склад сім'ї №172 від 16 травня 2008 р., видану Жовтневим філіалом КП «Жилкомсервіс» дільниця №44 та визнання дії Жовтневого філіалу КП «Жилкомсервіс» дільниця №44 з видачі довідки про склад сім'ї № 172 від 16 травня 2008 р. в якій не зазначений неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконними, то суд зазначив наступне.

Спосіб захисту, обраний позивачем, а саме: визнання недійсною довідки про склад сім'ї №172 від 16 травня 2008 р., виданої Жовтневим філіалом КП «Жилкомсервіс» дільниця №44 та визнання дії Жовтневого філіалу КП «Жилкомсервіс» дільниця №44 з видачі довідки про склад сім'ї №172 від 16 травня 2008р. в якій не зазначений неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не може бути визнані такими, що передбачені законом - ст.16 Цивільного кодексу України, тому суд прийшов до висновку, що слід відмовити у задоволені вказаних позовних вимог.

Крім того, суд вважав за доцільне зазначити, що позивач в уточненій позовній заяві зазначив, що неповнолітній ОСОБА_4 з 16 жовтня 2002 року і по даний час проживає в житловому будинку № АДРЕСА_3, що підтверджується довідкою № 128 від 28 січня 2011 р. виданою КП «Жилкомсервіс» дільницею № 44. Також на підтвердження даного факту надав копію домової книги та копії карток прописки.

Так дослідивши копію домової книги житлового будинку № АДРЕСА_3, суд прийшов до висновку, що з копії домової книги не можливо встановити точну дату реєстрації неповнолітнього ОСОБА_4 оскільки на штампі про реєстрацію напроти прізвища ОСОБА_4 стоїть ще один штамп з датою 08 червня 2012 р.

При цьому суд неодноразово зобов'язував представника позивача надати для огляду оригінал вказаної домової книги, але представник позивача пояснював про неможливість надання оригіналу домової книги, оскільки оригінал вказаної домової книги знаходиться у ОСОБА_5, яка відмовляється надати її позивачу, оскільки вони знаходяться у поганих відносинах.

Також в матеріалах справи наявна довідка вуличного комітету № 2 від 2007 року, відповідно до якої в будинку № АДРЕСА_3 мешкає та зареєстрований лише ОСОБА_6, 1984 року народження (а.с.164)

Відповідно до п.8 договору купівлі-продажу житлового будинку від 15 березня 2007 р. укладеного між ОСОБА_5, яка діяла за себе особисто та від імені малолітнього сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, що було посвідчено приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_14, реєстровий №170, Відчужувачі засвідчили, що цей договір не суперечить правам та інтересах малолітніх (неповнолітніх) та непрацездатних дітей, а також малолітні (неповнолітні), непрацездатні та безпритульні діти, бездомні громадяни не мають права користування житловим будинком з надвірними будівлями, який є предметом цього договору.

Відповідно до п.4 договору купівлі-продажу. житлового будинку від 05 квітня 2007 р. укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, реєстр.№2615, Продавець (ОСОБА_6) засвідчив, що ані малолітні, ані неповнолітні діти не мають права користування житловим будинком

Відповідно до п.4 договору купівлі-продажу. житлового будинку від 30 листопада 2007 р укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, реєстр. № 8097, Продавець (ОСОБА_5) засвідчила, що ані малолітні, ані неповнолітні діти не мають права користування житловим будинком (а.с.168).

Також в матеріалах справи наявна довідка про склад сім'ї, що було видано вуличним комітетом №1 реєстраційний номер 11-127 від 12 листопада 2007 року, відповідно до якої в будинку АДРЕСА_3 мешкають та зареєстровані ОСОБА_5, чоловік ОСОБА_3 та син ОСОБА_6 (а.с.177).

Відповідно до довідки про склад сім'ї № 172 від 16 травня 2008 р., що було видано Жовтневим філіалом КП «Жилкомсервіс» дільниця № 44, яку просив визнати недійсним позивач, та яку було видано ОСОБА_6, в будинку № АДРЕСА_3 проживають та зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_5, та ОСОБА_3

Також в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_6 від 19 травня 2008 р., справжність підпису ОСОБА_6 було перевірено приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, відповідно до якої ОСОБА_6 повідомляє, що в житловому будинку № АДРЕСА_3, малолітні та неповнолітні особи не зареєстровані (а.с.148).

Таким чином, оскільки вищезазначені довідки, заява, договори купівлі-продажу є дійсними та ніким не скасовані або відкликані, то суд прийшов до висновку, що довідка про склад сім'ї від 28 січня 2011 р., що була надана позивачем на підтвердження реєстрації неповнолітнього ОСОБА_4 з 16 жовтня 2002 р., відповідно до якої з 16 жовтня 2002 р. та по день видачі довідки в будинку № АДРЕСА_3 проживають та зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_16 прямо суперечить зазначеним письмовим доказам та виключає їх достовірність, а тому суд відноситься до даної довідки критично.

Враховуючи зазначене суд прийшов до висновку, що позивач не довів факту реєстрації в будинку № АДРЕСА_3 неповнолітнього ОСОБА_4 час укладення спірних угод.

Щодо заяви представника третьої особи ТОВ «Кей-Колект» про застосування до вимог позивача позовної давності, то суд зазначив, що оскільки положення цивільного законодавства про позовну давність поширюється лише на випадки пред'явлення обґрунтованого позову, то в зв'язку з тим, що судом не встановлено підстав для задоволення позову ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 - позовна давність на встановлені правовідносини застосована бути не може.

Такий висновок є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки та не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені у рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: