Постанова № 40003331, 07.07.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1658/14

07 липня 2014 року 15год. 15хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився;

відповідача: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2011 №0002511742, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" у розмірі 110955, 00 грн ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ у м.Рівному) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002511742 від 30.09.2011, яким їй донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 110955 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в ході документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2010 ДПІ у м. Рівному було встановлено, що перебуваючи у 2008 році на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок) нею у 4-му кварталі 2008 року було допущено перевищення встановленого обсягу виручки від реалізації наданих послуг за рік, у зв'язку із чим вона зобов'язана була з І кварталу 2009 року здійснювати свою підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, а також з 21.01.2009 р. зареєструватися платником ПДВ. У зв'язку із вказаним, ДПІ у м. Рівному податковим повідомленням-рішенням №0002511742 від 30.09.2011 було збільшено їй податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 87268,00грн., а також нараховано штрафних санкцій в сумі 23687,00 грн.

Вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним з огляду на те, що оскільки перевищення граничного обсягу виручки сталося у 4-му кварталі 2008 року, а загальну систему оподаткування вона повинна була застосовувати з І кварталу 2009 року, то обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість та сплачувати цей податок у неї виникає не з початку періоду з якого вона повинна перейти на загальну систему оподаткування, а тільки після того, як сукупно протягом дванадцяти календарних місяців, що будуть слідувати за початком І кварталу 2009 року загальна сума здійснених нею операцій з поставки послуг (товарів, робіт) перевищить 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), адже ст.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» встановлювала, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що перебуваючи на єдиному податку у 2008 році обсяг виручки позивача сукупно перевищив 500000,00 грн., чим було порушено вимоги ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а відповідно до ст.5 зазначеного Указу Президента позивач зобов'язана була подати в ДПІ у м. Рівному заяву та перейти з 01.01.2009р. на загальну систему оподаткування та з 21.01.2009р. зареєструватися платником ПДВ з огляду на п.2.3. ст.2 та п.9.3. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки станом на 01.01.2009р. за останні дванадцять місяців сума від здійснених нею операцій сукупно перевищила 300000,00 грн.

Крім того, вказує, що позивачем оскаржувалося податкове повідомлення-рішення №0002511742 від 30.09.2011р. в адміністративному порядку, за наслідками чого 12.12.2011р. Державна податкова адміністрація в Рівненській області прийняла рішення про результати розгляду скарги, яким залишила без змін вказане податкове повідомлення-рішення, а скаргу ФОП ОСОБА_2 без задоволення. Оскільки за наслідками вказаного рішення, позивачем не було оскаржено до суду податкове повідомлення-рішення №0002511742 від 30.09.2011 у місячний строк встановлений ч.4 ст.99 КАС України, то на даний час строк для звернення до суду є пропущеним, а відповідно вважає, що позов до задоволення не підлягає.

Позивач у судове засідання призначене на 07.07.2014 не з'явився, подав письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач у судове засідання призначене на 07.07.2014 не з'явився, причини неприбуття суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, судом встановлено наступне.

Наказом №1107 від 01.08.2011р. Держаною податковою інспекцією у м. Рівне наказано провести з 01.08.2011 по 12.08.2011 виїзну позапланову документальну перевірку СПД ОСОБА_2 і.н. НОМЕР_1, яка упродовж 2008-2010 років працювала на спрощеній системі оподаткування, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2010.

На підставі вказаного наказу та відповідно до направлення від 01.08.2011 №243/1042/17-100 була проведена документальна виїзна позапланова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 ідент. номер НОМЕР_1 за період з 01.04.2008 по 31.12.2010, за результатами якої був складений акт №126/17-117/НОМЕР_1 від 19.08.2011.

Як вбачається з висновків акта перевірки, за результатами її проведення, було встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 пп.2.3.1. п.2.3. ст.2, п.9.3. ст.9, пп.7.2.8. п.7.2. ст.7, пп.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.97р. (із змінами і доповненнями), що виразилося в тому, що у зв'язку із перевищенням у IV кварталі 2008р. обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) ФОП ОСОБА_2 необхідно було здійснювати діяльність починаючи з І кв. 2009р. на загальній системі оподаткування та з 21.01.2009 підприємець зобов'язана була зареєструватися платником ПДВ.

На підставі акту перевірки №126/17-117/НОМЕР_1 від 19.08.2011 ДПІ у м. Рівне було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002511742 від 30.09.2011, яким нараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 87268,00грн. за основним платежем та 23687,00грн. штрафних санкцій, всього 110955,00грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини до 01.01.2011р. регулювалися Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб", Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва", Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".

Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ Президента України від 03.07.1998 №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ №727/98), яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.

Положеннями статті 1 Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.

Протягом 2008 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподатковування, обліку та звітності і сплачувала єдиний податок.

У IV кварталі 2008р., обсяг виручки від реалізації наданих послуг ФОП ОСОБА_2 перевищив 500000,00 грн. на суму перевищення 137338,3 грн.

Відповідно до статті 5 Указу №727/98 у разі порушення вимог статті 1 цього Указу, зокрема щодо перевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік понад 500 тис. грн., платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою податку з доходів фізичних осіб.

При перевищенні обсягу виручки за звітний період (квартал, рік) така фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності позбавляється права оподаткування доходів від здійснення її підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності протягом наступного календарного року ( з 1 січня по 31 грудня).

Відтак, у особи, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), що слідує за періодом в якому відбулося перевищення граничного розміру виручки, не тільки виникає обов'язок перейти на загальну систему оподаткування, а й втрачається право оподатковувати виручку у сумі перевищення єдиним податком і виникає обов'язок оподаткувати таку суму на загальних підставах. Зокрема доходи (виручка), отримані таким суб'єктом, підлягають оподаткуванню у порядку, встановленому розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92, який діяв у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.

Отже, оскільки перевищення позивачем визначеного у ст.1 Указу №727/98 граничного обсягу виручки відбулося у IV кварталі 2008р., то відповідно ФОП ОСОБА_2 втратила право на застосування спрощеної системи оподаткування з 1 кварталу 2009 року, про що вказано і у акті перевірки.

Відповідно до ст.6 Указу №727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, податку на додану вартість. Таким чином, сплачуючи до 01.01.2009р. єдиний податок ФОП ОСОБА_2 не сплачувала податок на додану вартість.

Згідно до п.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон) платником податку є будь-яка особа, яка, зокрема підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

Підстави, за якими особа підлягає реєстрації як платник податку, визначені у п.2.3 ст.2 Закону. Згідно до пп.2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

При цьому абз.2 пп.9.4 ст.9 Закону передбачено: якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що до моменту перевищення платником єдиного податку граничного обсягу виручки, визначеного у ст.1 Указу №727/98, положення Закону України «Про податок на додану вартість» щодо оподаткування поставок товару (робіт, послуг) не можуть поширюватися на такого платника.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника податку.

Законодавчо не передбачена можливість одночасного застосування суб'єктом підприємницької діяльності єдиного податку та загальної системи оподаткування, тобто фізична особа - підприємець платник єдиного податку не може бути одночасно платником податку з доходів фізичних осіб (та податку на додану вартість - у випадку, коли платник єдиного податку не зареєстрований в якості платника ПДВ, як у випадку із ФОП ОСОБА_2, яка не була впродовж 2008 року зареєстрованою в якості платника ПДВ), доки він залишається суб'єктом спрощеної системи оподаткування.

Відповідно до пп.9.12.2 Закону якщо суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа отримує інші доходи, ніж визначені у пп.9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами.

Таким чином, за змістом наведених норм, якщо підприємець від здійснення підприємницької діяльності отримав інші доходи, ніж доходи, які можуть обкладатися єдиним податком згідно з правилами, встановленими спеціальним законодавством з питань спрощеної системи оподаткування, такий підприємець повинен сплатити з цих доходів, тобто з суми перевищення понад 500 тис. грн., податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи (акт перевірки), податковим органом було встановлено, що у IV кварталі 2008 року перевищення доходів позивача понад 500тис.грн. склало 137338,3грн., а відповідно виключно ця сума не може обкладатися єдиним податком і тільки вона повинна враховуватися при визначенні обсягів операцій, встановлених пп.2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону. У зв'язку із вказаним, доводи податкового органу про те, що для визначення обсягів операцій, встановлених пп.2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону враховуються всі операції ФОП ОСОБА_2 за 2008 рік судом відхиляються.

Таким чином, оскільки у 2008 році ФОП ОСОБА_2 не було досягнуто перевищення обсягу операцій встановлених пп.2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону, то вимога податкового органу щодо реєстрації позивача платником податку на додану вартість з 21.01.2009р. є безпідставною.

Судом також відхиляються доводи відповідача відносно пропуску позивачем строку на звернення до суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею ж 102 Податкового кодексу України визначено строк давності тривалістю 1095 днів.

Таким чином, строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв'язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.

Оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено 30.09.2011р., а позивач звернулася з даним позовом до суду 11.06.2014р., то з вказаного вбачається, що позивач звернулася до суду в межах 1095 днів із дня отримання такого рішення.

Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ФОП ОСОБА_2, а тому вони підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі, поза межами та не у спосіб, що встановлені Конституцією України та законами України, тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0002511742 від 30.09.2011р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 30.09.2011 №0002511742.

Присудити на користь позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 221,91 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.