Постанова № 40002554, 17.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"17" липня 2014 р. справа 804/9777/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)

судді Ясенова Т.І. Головко О.В.

при секретарі Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 15.07.2013 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції1, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0004721702 від 06.06.2013 про податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 59525гр78коп (ас3,40).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 в задоволені позову відмовлено (ас94).

В апеляційній скарзі позивач просить постанову суду скасувати та позовні вимоги задовольнити. Вказує на помилковість висновків суду про непідтвердженість господарських операцій (ас112).

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно акту №1279/172.2527906038 від 25.04.2013 документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати податку на додану вартість у взаємовідносинах з ТОВ «Матадор» за період з 01.06.2012 по 31.10.2012, проведеної Нікопольською ОДПІ, за інформацією ДПІ в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, ТОВ «Матадор» відсутнє за місцем реєстрації, у взаємовідносинами з контрагентами ТОВ «Інфотерм», ТОВ «Олімп», ПП «Гермес», ПВП «Форест», ТОВ «Кафепродакшн», ТОВ «Пасіфік», БПП «Сура», ТОВ «Хімагросервіс» відсутні докази реальності здійснення господарських операцій та мали місце нікчемні правочини (ас26).

Нікопольською ОДПІ 06.06.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення №0004721702, яким визначено податкове зобов'язання ОСОБА_1 з податку на додану вартість основний платіж 39683гр85коп, штрафні санкції 19841гр93коп, а всього 59525гр78коп (ас38).

Відповідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно реєстраційних документів, основним видом діяльності ОСОБА_1 є виробництво виробів з деревини, торгівля деревиною (ас16-20).

Між ОСОБА_1 і ТОВ «Матадор» укладений договір поставки МТД08/1 від 08.06.2012. Згідно рахунків, видаткових накладних, податкових накладних, заявок та договорів на перевезення вантажів, товарно-транспортних накладних, - на адресу позивача в період з червня по жовтень 2012 року поставлена дерев'яна прокладка та дошка обрізна на загальну суму 228' 382гр20коп. За придбану продукцію позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість (ас73-89).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не звернув увагу, що податкові накладні по всім операціям, на які посилається податкова інспекція, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України. Матеріальні цінності, які надійшли до ОСОБА_1, належним чином оприбутковані та використані у власній господарській діяльності.

Стосовно доводів податкової інспекції про нікчемність правиочинів по так званому другому ланцюгу між ТОВ «Матадор» з одного боку та ТОВ «Інфотерм», ТОВ «Олімп», ПП «Гермес», ПВП «Форест», ТОВ «Кафепродакшн», ТОВ «Пасіфік», БПП «Сура», ТОВ «Хімагросервіс» - з іншого, колегія суддів виходить з наступного: по-перше, ОСОБА_1 не є стороною цих договорів і ніякого відношення до них не має; по друге, відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомочним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013, у справі за адміністративним позовом ТОВ «Лада» до ДПІ в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, визнані протиправними дії ДПІ в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо формування в акті перевірки №7200/224/31820299 від 21.12.2012 висновків про відсутність у ТОВ «Матадор» об'єктів оподаткування по операціях з ТОВ «Інфотерм», ТОВ «Олімп», ПП «Гермес», ПВП «Форест», ТОВ «Кафепродакшн», ТОВ «Пасіфік», БПП «Сура», ТОВ «Хімагросервіс»; визнані протиправними дії щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Матадор»; зобов'язано відновити показники податкової звітності ТОВ «Матадор» (ас136,147).

Відповідно до пункту 201.4 Податкового Кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, відповідальність за невнесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаної продукції. Податкова інспекція не заперечує що податок на додану вартість перерахований контрагентами до бюджету.

Реальність поставок позивачу продукції підтверджена платіжними документами про перерахунок коштів, податковими і видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, обліковими документами на придбання товарно-матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи та на які є посилання в акті перевірки. Відповідно до положень статті 200 Податкового Кодексу України, ОСОБА_1 отримав право на одержання бюджетного відшкодування та правомірно зазначив про це в деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового Кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України, реєстрація осіб як платників податку здійснюється податковими органами та діє до дати її анулювання.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Перелічені в акті перевірки юридичні особи перебувають в Єдиному державному реєстрі, мають свідоцтва платників податків.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.

Суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених ОСОБА_1 при придбанні продукції. Позивач не має відношення до діяльності інших суб'єктів, ніяк не може впливати на оформлення ними документів, не наділений повноваженнями перевіряти посадових осіб контрагентів та не може нести відповідальність за їх дії.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 41 КАС України фіксування судового засідання не проводилось.

Керуючись пунктом 3 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0004721702 від 06.06.2013 про податкове зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з податку на додану вартість в сумі 59525гр78коп, прийняте Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко