Ухвала суду № 40015137, 31.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2014 року

справа № 808/296/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі № 808/296/14 за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області до товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

15.01.2014 року управління Пенсійного фонду України в м.Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» плату, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (за Списком № 1) за період липень-листопад 2013 року в сумі 67 586,42 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 за період липень-листопад 2013 року (включно) у сумі 67 586,42 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог - відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не встановив з якої суми фактичної пенсії по кожному окремому пенсіонеру було розраховано суму, яку повинно сплатити по кожному окремому пенсіонеру підприємство. Позивачем не було надано доказів направлення відповідачу розрахунків сум, які він повинен сплатити. Також заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом норм процесуального права, яке виразилося у ненаправленні копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також неповідомленні про день та час слухання справи.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з’явились, у зв’язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з тим, що представник знаходиться у відрядженні. Вивчивши подане клопотання колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне. ТОВ «Мрія» є юридичною особою, а в клопотанні про відкладення розгляду справи відсутнє обґрунтування причин неможливості участі іншого представника юридичної особи. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС

України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Таким чином, неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи. При цьому колегією суддів врахована відсутність з боку відповідача клопотань про дослідження нових доказів у справі, щоб унеможливлювало розгляд справи за наявними матеріалами справи і відповідно було б перешкодою для розгляду справи за відсутності відповідача.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663, Управлінням Пенсійного фонду України в м.Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області було направлено відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з липня по листопад 2013 року в розмірі 67 586,42грн. для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за рахунок підприємства.

Відповідно до абз.абз. 1, 3 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації - робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", абз. 4 п. 1 ст. 2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Водночас, відповідно до абз. 4 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Враховуючи, що положення абз. 4 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є спеціальними щодо абз. 3 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про існування у відповідача обов'язку відшкодовувати органам Пенсійного фонду України суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо ненадання позивачем доказів фактично понесених витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Так, в матеріалах справи наявні відомості про перерахування пенсіонерам сум пільгових пенсій за липень-листопад 2013 року, стягнення витрат на виплату та доставку яких є предметом спору у цій справі.

Крім цього, відповідно до п.6.4 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно із п. 6.5 Інструкції №21-1, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Відповідно до п.6.8 Інструкції №21-1, підприємства щомісячно до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, отримавши розрахунки Фонду, підприємство було зобов’язаного сплатити такі суми у строки, які визначено п.6.8. Інструкції. При цьому, чинне законодавство не зобов’язує органи ПФУ направляти платникам будь-які інші докази на підтвердження фактичних витрат, ніж розрахунок, який складено у спосіб, передбачений Інструкцією №21-1.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність доказів фактично понесених Фондом витрат є необґрунтованими.

Судом першої інстанції у повному обсязі досліджено та відображено у судовому рішенню документи по кожному окремому пенсіонеру, на підставі яких здійснено розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, і вказані обставини не спростовані заявником апеляційної скарги.

Зазначення судом пункту 6.10 Інструкції №21-1 замість пункту 6.9 Інструкції №21-1 не впливають на правильність висновків суду, а отже, не може бути підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу розрахунків сум, які він повинен сплатити спростовуються наявними в матеріалах справи копіями повідомлень про вручення поштових відправлень, з яких вбачається про отримання уповноваженою особою відповідача розрахунків сум, стягнення яких є предметом спору у даній справі.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не може бути підставою для скасування судового рішення з наступних підстав. Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування судового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки, у цій справі не встановлено обставин, які б свідчили про неправильне вирішення судом першої інстанції справи, то вказані доводи відповідача не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі № 808/296/14 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов