Рішення № 3999167, 29.01.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.09 Справа№ 30/3

За позовом: ДП „Львіввугілля” в особі Управління „Західвуглепостач” ДП „Львіввугілля”

До відповідача: ФОП ОСОБА_1, смт Добротвір, Кам”Янка-Бузький район

Суддя Н.Мороз

Сума 4635,21 грн.

Представники:

від позивача - Савка О.В.-ю/к

від відповідача - н/з

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено державним підприємством „Львіввугілля” в особі Управління „Західвуглепостач” державного підприємства „Львіввугілля”, с.Острів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Добротвір про стягнення 4635,21 грн. заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 30.12.2008 р. призначив розгляд справи на 29.01.2009 р.

Представник позивача в судове засідання з”явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з”явився, вимог ухвали суду не виконав, причин неявки суду не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язання вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Управління „Західвуглепостач” ДП „Львіввугілля”, який є відокремленим підрозділом ДП „Львіввугілля”, на підставі довіреності уклало з підприємцем ОСОБА_1 договір поставки вугілля № 11 від 27.12.2004р. Згідно даного договору, позивач зобов”язувався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов”язувався прийняти товар  та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Пунктом 6.1 договору встановлено форму розрахунків між позивачем та відповідачем -100% передоплати.

Згідно п. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов”язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов”язку, друга сторона повинна виконати свій обов”язок.

На виконання даного договору, позивачем було відвантажено відповідачу вугілля на загальну суму 55685,39 грн., що підтверджується накладними (в матеріалах справи).

Однак, відповідач, вартість поставленого вугілля сплатив частково, в сумі 23221,68 грн. (платіжне доручення №1 від 20.01.2005р.), відтак станом на 01.02.2005р. сальдо на користь позивача становило 32463,71 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2004р. між сторонами укладено договір №9 на поставку товару, згідно якого відповідач поставив товар позивачу на загальну суму 121828,50 грн. Враховуючи часткову сплату (платіжні доручення №150 від 07.02.2005р., №564 від 05.07.2005р., №5296 від 10.08.2005р.), заборгованість позивача перед відповідачем по даному договору становила 27828,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, листами від 15.08.2006р. та 15.10.2006р. відповідач просив провести зарахування зустрічних вимог.

Відповідно до вимог ст. 601 ЦК України, зобов”язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги.

В результаті проведеного заліку зустрічних однорідних вимог борг відповідача становить 4635,21 грн., що підтверджено матеріалами справи та підлягає стягненню.

Направлена позивачем на адресу відповідача претензія №49 від 05.04.2007р. з вимогою перерахувати суму боргу, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Стаття 598 ЦК України, вказує на те, що зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.11,509,598,601 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.33, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_1 у ЗАТ КБ „Кредит банк”, МФО НОМЕР_2, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Державного підприємства „Львіввугілля” в особі Управління „Західвуглепостач” державного підприємства „Львіввугілля”, с. Острів, Сокальського р-ну (р/р 26006302401516 у філії „Відділення Промінвестбанку в м.Червоноград, МФО 325376, код ЄДРПОУ 26360693) -4635,21 грн. заборгованості, 102,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.