Рішення № 39990398, 24.07.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4871/14 Справа № 0432/2710/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Ніколаєва І.К. Доповідач - Гайдук В.І.Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Гайдук В.І.,

суддів Калиновського, Єлізаренко І.А.,

при секретарі Чоха К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2014 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно за заповітом

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_3, відділу Держземагентства у Межівському районі Дніпропетровської області, третя особа - Слов'янська сільська рада Межівського району Дніпропетровської області, про визнання недійсними заповіту та його дублікату, визнання недійсним державного акту на права власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який неодноразово уточнював, до Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, третя особа з самостійними вимогами: ОСОБА_2, про встановлення факту прийняття ним спадщини після ОСОБА_4 через вступ в управління та розпорядження спадковим майном та визнання права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,730 га, розташовану на території Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 (т.1 а.с. 3, 130-132, 153-155, т.3 а.с. 39-42,).

У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_3, відділу Держземагентства у Межівському районі Дніпропетровської області, третя особа - Слов'янська сільська рада Межівського району Дніпропетровської області, який неодноразово змінював та доповнював, при цьому, остаточно просив суд визнати заповіт ОСОБА_4 складений 22 травня 2000 року під реєстровим номером 278 та посвідчений Слов'янською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області та його дублікат - недійсними; визнати державній акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 912777 виданий на ім'я ОСОБА_3 - недійсним; визнати за ним право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом (т.1 а.с. 180-184, 213-218, т.2 а.с. 10-14, 59, т.3 а.с. 28-35, 48-56, 67-76).

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2014 року позов ОСОБА_3 до Слов'янської сільської ради Межівського району, Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно у зв'язку з фактичним прийняттям ним спадщини за заповітом - задоволено.

Встановлено факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4 за заповітом від 22 травня 2000 року №278а (дублікат) через вступ в управління та розпорядження спадковим майном в шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільського виробництва, площею 5,730 га, вартістю 28585 грн. в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4 від 22 травня 2000 року №278а.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено (т.3 а.с. 237-250).

Додатковим рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто 429,83 грн. у рахунок відшкодування судових витрат (т.4 а.с. 37).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування судового рішення та ухвалення нового, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 просить відмовити та задовольнити поданий ним зустрічний позов (т. 4 а.с. 13-19).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 на випадок своєї смерті склала заповіт, відповідно до якого заповіла належний їй жилий будинок, надвірні пристройки, все належне їй майно, у тому числі сертифікат на земельний пай серії ДП №0154562 від 05 червня 1997 року ОСОБА_3, який в шестимісячний строк вступив в управління зазначеним майном. При цьому місцевий суд у своєму рішенні зазначив, що підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 відсутні, оскільки факт нікчемності заповіту, а також його дублікату, позивачем за зустрічним позовом недоведений.

Проте погодитись з такими висновками суду не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_4 (т.1 а.с.6,19).

Відповідно до довідок та ксерокопій погосподарських книг, наданих виконавчим комітетом Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4 постійно мешкала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 разом із своїм сином ОСОБА_5 (а.с.163,201 т.1, а.с.74-79 т.4).

ОСОБА_4, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) від 05 червня 1997 року, мала право на земельну частку (пай) в розмірі 6,77 умовних кадастрових гектарів (а.с. 161 т.1), згодом на її ім'я було видано державний акт на право приватної власності на землю серії І-ДП №027733 від 20 грудня 2001 року на земельну ділянку (пай №60) площею 5,730 га, яка розташована на території Слов'янської сільської ради ( а.с. 4 т.1).

Згідно запису №278 книги реєстрації нотаріальних дій Слов'янської сільської ради та її виконкому Межівського району Дніпропетровської області за період 22.11.1999-04.07.2000 роки посвідчено заповіт ОСОБА_6 від 22.05.2000 року. Заповіт ОСОБА_4 від 22.05.2000 року зареєстровано у зазначеній книзі за №278а на ім'я ОСОБА_5. Оригінал даної книги був досліджений у суді апеляційної інстанції та копії відповідних аркушів долучено до матеріалів справи (т.4 а.с.81,82).

Із тексту заповіту посвідченого секретарем виконкому Слов'янської сільської ради від 22 травня 2000 року за реєстровим № 278а , що був наданий позивачем ОСОБА_3 та дублікату цього заповіту вбачається, що ОСОБА_4 зробила заповідальне розпорядження, яким заповідала ОСОБА_3 належний їй жилий будинок, надвірні прибудови, все належне їй майно, сертифікат на земельний пай (а.с.5 т.1, а.с.91 т.3).

Відповідно до п.17 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністра юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 1994 року за №256/466, з послідуючими змінами (в редакції станом на 22 травня 2000 року), тексти нотаріально посвідчуваних заповітів, доручень, заяв, засвідчуваних копій документів і виписок з них повинні бути написані ясно і чітко, числа і строки, які стосуються змісту посвідчуваних заповітів і доручень, мають бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб - без скорочень і з зазначенням їх адреси, а в необхідних випадках - номерів їх рахунку в установах банків. Прізвища, імена та по батькові громадян, у тому числі представників, які беруть участь у нотаріальних діях, повинні бути написані в документі повністю з зазначенням місця їх проживання.

На нотаріально оформлюваних документах не заповнені до кінця рядки та інші вільні місця прокреслюються, дописки (приписки) і виправлення повинні бути застережені посадовою особою виконавчого комітету перед підписом заповідача чи довірителя та інших осіб, які підписали заповіт, доручення або заяву, і повторені в кінці посвідчувального напису. При цьому виправлення мають бути зроблені так, щоб все помилково написане, а потім закреслене, можна було прочитати. Наприклад, якщо в тексті заповіту слова "предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку" виправлено на слова "жилий будинок", то виправлення слід застережити так: "Закреслені слова: "предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку" не читати, написаному "жилий будинок "вірити". Це виправлення повинно бути підписано заповідачем (або іншою особою, яка на прохання заповідача підписала заповіт) у присутності посадової особи виконавчого комітету і повторені в кінці посвідчувального напису перед підписом вказаної посадової особи. Якщо виправлення зроблені в тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису осіб, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії (наприклад, копія документа), вони повинні бути застережені і підписані цією посадовою особою виконавчого комітету в кінці посвідчувального напису.

Якщо документ, що підлягає посвідченню або засвідченню, викладений неправильно чи неграмотно, посадова особа виконавчого комітету пропонує особі, яка звернулася, виправити його або скласти новий. На прохання особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, документ може бути складений посадовою особою виконавчого комітету.

Пунктом 19 Інструкції визначено, що всі нотаріальні дії, які вчиняються посадовими особами виконавчих комітетів, реєструються в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій. Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі, позначається в посвідчувальному написі документа, що посвідчується чи засвідчується посадовою особою виконавчого комітету.

Між тим, при складанні, посвідченні та внесенні відповідних даних до реєстру нотаріальних дій щодо заповіту ОСОБА_4 від 22 травня 2000 року вказані положення Інструкції виконано не було.

У книзі реєстрації нотаріальних дій Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області міститься акт від 22 травня 2000 року, складений одноособово секретарем Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області про те, що в реєстраційному записі №278а від 22 травня 2000 року в графі 5 «зміст нотаріальної дії» допущено помилку. Вірно читати: заповіт посвідчено на ОСОБА_3 (т.2 а.с.36). У самому записі нотаріальної дії виправлення належним чином не зазначено.

Згідно висновку експертного дослідження № 924 судово-технічної експертизи документів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені засл. проф. М.С.Бокаріуса, складеного 11 лютого 2010 року, у заповіті № 278 від 22 травня 2000 року, складеному від імені ОСОБА_4, в графі «Заповідаю» первинний запис піддавася підчищенню, на його місті друкувався запис, що читається. Первинний запис прізвища мав перші великі літери «СК..», первинний запис імені містив велику літеру «Р», первинному запису по батькові могла належати мала літера «о». Виявити повністю первинний запис не надається можливим у зв'язку із видаленням його знаків разом із поверхневим шаром паперу, наявні інші окремі штрихи первинного запису не утворюють знаків, що читаються однозначно (т.2 а.с. 25-27).

Таким чином, заповіт ОСОБА_4 від 22 травня 2000 року на користь ОСОБА_3 має виправлення, підчищення, які не були застережені посадовою особою виконавчого комітету перед підписом заповідача, акт від 22 травня 2000 року про виправлення допущеної помилки складено посадовою особою виконавчого комітету одноособово, без відому особи, яка склала заповіт, у зв'язку з чим він є таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки його складено, посвідчено та внесено відповідні дані щодо нього до реєстру нотаріальних дій в порушення зазначеної Інструкції.

Згідно вимог ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

На вищенаведені обставини та положення законодавства суд першої інстанції уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку про відповідність складеного ОСОБА_4 заповіту нормам законодавства, які діяли на час його складання.

Відповідно до рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2008 року, яке було скасовано в наступному, ОСОБА_3 було продовжено строк для прийняття спадщини та визнано за ним право власності на спірну земельну ділянку у порядку спадкування за законом, ОСОБА_3 було видано державний акт серія ЯД № 912777 на право власності на спірну земельну ділянку від 27 жовтня 2008 року (а.с.13,107,108 т.1, а.с.90 т.3).

Тому колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання недійсними заповіту ОСОБА_4 від 22 травня 2000 року та його дублікату, а також державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_3, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення місцевого суду в цій частині - скасуванню з ухваленням нового рішення.

Враховуючи наведене, оскаржуване рішення в частині задоволення позову ОСОБА_3 також підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відхилення заявлених ним позовних вимог.

При цьому, судова колегія вважає заяву ОСОБА_3 про застосування позовної давності необґрунтованою, оскільки ОСОБА_2 дізнався про порушення своїх прав та інтересів після смерті брата ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. До участі по справі за позовом ОСОБА_3 до Слов'янської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, провадження по якій було відкрито у липні 2007 року, ОСОБА_2 не залучався (а.с.3 т.1). З позовом до суду про визнання заповіту недійсним ОСОБА_2 звернувся у грудні 2010 року, тобто в межах строку позовної давності.

Щодо вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку.

Після смерті ОСОБА_4 її другий син, ОСОБА_5, продовжував мешкати у домоволодінні матері за адресою: АДРЕСА_1 Межівського району Дніпропетровської області, із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті матері не звертався.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 помер (т. 1 а.с.20).

У січні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті брата (т.3 а.с. 80).

Відповідно до ч. 1. п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України 2003 року і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно із правилами частин 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

З урахуванням зазначених обставин та вимог ст. 549 ЦК УРСР, яка регулювала правовідносини щодо прийняття спадщини станом на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4 оскільки фактично продовжив мешкати в домоволодінні матері. ОСОБА_2 з вимогою про встановлення факту прийняття спадщини після смерті матері не звертався, а прийняв спадщину після смерті брата відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України, звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в шестимісячний строк.

Разом із цим, у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, судам роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, правові підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності на спадкове майно у судовому порядку відсутні, оскільки він прийняв спадщину після померлого ОСОБА_5 шляхом подачі відповідної заяви до нотаріальної контори та має можливість одержати свідоцтво про право на спадщину, так як доказів відмови йому у видачі свідоцтва про право на спадщину матеріали справи не містять.

Оскільки, суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності на спірну земельну ділянку, посилався на інші підстави, то колегія суддів вважає можливим скасувати рішення суду і в цій частині, та прийняти нове, яким ОСОБА_2 слід відмовити у задоволенні цих позовних вимог з вищенаведених підстав.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, а позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2014 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно за заповітом - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 складений 22 травня 2000 року під реєстровим №278а посвідчений Слов'янською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області.

Визнати недійсним дублікат заповіту ОСОБА_4, складений 22 травня 2000 року під реєстровим №278а виданий Слов'янською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області 24 грудня 2010 року.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №912777 від 27 жовтня 2008 року виданого Межівським районним відділом земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_3 (реєстраційний № НОМЕР_1).

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: