Рішення № 3999038, 03.02.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2009 р. Справа № 18/4917

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді -Васяновича А.В.

секретар судового засідання -Гень С.Г.,

за участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 03.02.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Умань, Черкаської області

до регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській

області, м. Черкаси

про спонукання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 до регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області про зобов'язання останнього включити частину нежитлового приміщення загальною площею 463 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 до Переліку об'єктів державної власності групи “А”, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем та про зобов'язання видати рішення про приватизацію (з урахуванням уточнених вимог викладених в заяві від 27.01.2009 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти уточнених позовних вимог не заперечував.

За клопотанням відповідача від 09.12.2008 року погодженим з позивачем спір вирішено судом у більш тривалий строк, ніж встановлено ч.1 ст.69 ГПК України.

На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулося 27.01.2009 року було оголошено перерву до 03.02.2009 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 03.02.2009 року за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/4917.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом під час розгляду даного спору, 24.02.1999 року між товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Слов'яни” (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендатор) було укладено договір суборенди.

Відповідно до пункту 1.1 даного договору орендодавець здав, а орендатор прийняв в суборенду приміщення торгово -ділового комплексу загальною площею 314 кв. м. для використання його під молодіжний клуб, що розташоване по АДРЕСА_1.

Згідно п. 4.1. договору орендатор зобов'язувався виконати ремонтно -реставраційні роботи орендованого ним приміщення за свій рахунок згідно з проектно -кошторисною документацією до 01.08.1999 року.

На виконання умов договору та на підставі рішень Уманської міської ради №4.9/4-23 від 04.04.1998 року, №439 від 22.10.1998 року дозволено товариству з обмеженою відповідальністю фірмі “Слов'яни” замовити проектно -вишукувальні роботи на реконструкцію приміщення колишнього монастиря Василіанів.

На підставі отриманого дозволу виготовлено відповідну проектну документацію на проведення реконструкції приміщення по АДРЕСА_1 під торгово -розважальний комплекс.

В подальшому позивачем проведено ремонтно -будівельні роботи по відновленню частини приміщення торгово -розважального комплексу.

Станом на 1999 рік загальна вартість виконаних будівельних робіт становила 299 739 грн. 00 коп., що підтверджується звітом №144 “Про оцінку вартості частини приміщень першого та другого поверхів будинку монастиря Василіанів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 приватним підприємцем ОСОБА_1”.

Вартість виконаних будівельних робіт підтверджується первинними бухгалтерськими документами, висновком аудитора від 13.02.2007 року та відомістю розрахунку невід'ємних поліпшень ( додаток до висновку аудитора).

Згідно довідки будівельної організації та проведеного перерахунку вартості будівельних матеріалів та проведених робіт станом на 2007 рік з урахуванням індексу інфляції вартість виконаних будівельних робіт складає 724174 грн. 00 коп.

Після проведення відновлення та реконструкції приміщення позивачем на підставі рішення №149 від 23.03.2000 року Уманської міської ради було отримано дозвіл на відкриття кафетерію у відремонтованому приміщенні по АДРЕСА_1.

Відповідно до рецензії відповідача № 2602/02 від 04.07.2007 року ринкова вартість об'єкта оцінки, згідно з висновком та звітом про оцінку становить:

- вартість з поліпшенням 724594,00 грн.;

- частка держави - 58% - 424855, 00 грн. без ПДВ;

- частка приватного підприємця ОСОБА_1 -42% -299739, 00 грн. без ПДВ.

В подальшому договір від 24.02.1999 року було змінено й доповнено договором суборенди від 10.05.2000 року, згідно якого приватний підприємець ОСОБА_1 орендував нежитлове приміщення площею 381 кв. м. та договором суборенди від 18.04.2001 року на оренду приміщення площею 82 кв. м.

10.05.2000 року сторони доповнили договір суборенди від 10.05.2000 року, де вказали, що орендатор (приватний підприємець ОСОБА_1) приймає в суборенду приміщення торгово -ділового комплексу загальною площею 463 кв. м., що розташоване по АДРЕСА_1.

26 грудня 2005 року рішенням господарського суду Черкаської області зі справи №02/3832 визнано недійсним на майбутнє охоронно-орендний договір № 135 від 30 вересня 1998 року на використання пам'ятки архітектури монастиря Василіанів, укладений Представництвом Фонду державного майна України в м. Умані та товариством з обмеженою відповідальністю “Слов'яни” та вилучено приміщення монастиря Василіанів у товариства з обмеженою відповідальністю “Слов'яни” і передано його представництву Фонду державного майна у м. Умань.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.04.2008 року по справі №02/1496 визнано дійсними умови договорів від 24 лютого 1999 року, від 10 травня 2000 року, від 18 квітня 2001 року для Регіонального відділення Фонду державного майна України в Черкаській області та визнано право підприємця ОСОБА_1 на викуп орендованого ним майна -частини нежитлового приміщення площею 463 кв. м. по АДРЕСА_1 в ході приватизації та відповідно до законодавства про приватизацію.

В подальшому позивач звернувся до регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області з заявою про включення до переліку об'єктів групи “А”, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем, в якій просив включити в план приватизації та обрати відносно нього спосіб приватизації - викуп орендарем орендованого приміщення.

30 вересня 2008 року відповідач листом за №71-03-03537 відмовив позивачу у включенні об'єкта оренди до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем, посилаючись на те, що орендований позивачем об'єкт (приміщення монастиря Василіанів) відноситься до пам'яток архітектури, що перебувають під охороною держави.

Водночас відповідач зазначив, що згідно зі ст. 1 Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” заборонено приватизацію пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

01.10.2008 року позивачем відповідно до вимог відповідача проведено чергову оцінку частини нежитлових приміщень та її рецензування спеціалістами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області.

Відповідно рецензії на об'єкт оцінки -частини приміщень 1 -го та 2 -го поверху будинку монастиря Василіанів загальною площею 463 кв. м., що орендується приватним підприємцем ОСОБА_1 і знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (71-08-0163) вартість об'єкту оренди складає 931764 грн., встановлено частку держави в сумі 610054 грн., що складає 65,47 % вартості об'єкту оренди, 321710 грн. -частка орендаря, або відповідно 34,53%.

24.01.2009 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності за №715.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально-визначене нерухоме майно -частину приміщень 1-го та 2-го поверху будинку монастиря Василіанів (далі -майно) загальною площею 463 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що обліковується на балансі Державного історико -архітектурного заповідника “Стара Умань”, вартість якого визначена згідно зі звітом про належну оцінку станом на 01.10.2008 року і становить 610054, 00 грн.

Як вбачається з тексту рішення господарського суду Черкаської області від 11 квітня 2008 року в справі №02/1496, судом визнано за приватним підприємцем ОСОБА_1 право викупу орендованого майна -частини нежитлового приміщення площею 463 кв. м. по АДРЕСА_1 в ході приватизації та відповідно до законодавства про приватизацію.

Відповідно до ст.35 ГПК факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, відповідно до п. 51 розділу ІХ Закону України від 18.05.2000, № 1723-III “Про державну програму приватизації” позивач, як орендар державного майна, набув право на викуп цього майна.

Правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі -продажу встановлює Закон України „Про приватизацію невеликих державних підприємств” (малу приватизацію) від 6 грудня 1992 року із змінами та доповненнями.

Порядок подання та розгляду заяв про приватизацію об'єктів груп „А”, „Д” та групи „Ж” які підлягають приватизації способами, встановлених для об'єктів малої приватизації затверджений Наказом ФДМ України від 17 квітня 1998 року №772, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за №400/2840, в редакції наказу ФДМ України від 27 квітня 2004 року №848. Даним наказом встановлено порядок подання та розгляду заяв про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, заяв про приватизацію об'єктів груп „А”, „Д” та „Ж”.

Подана позивачем заява про включення об'єкта оренди до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, відповідачем у встановленому порядку не розглянута.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” від 06.03.1992 року № 2171-XII відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву не може бути визнана покупцем згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2000 року N 14-рп/2000 „У справі за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні N 163 “Черемшина” (м. Київ) щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (справа про визначення способу малої приватизації)”, визначено, що положення частин першої, третьої статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” щодо ініціативи покупців про включення відповідного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації треба розуміти як право покупця пропонувати проведення приватизації конкретного об'єкта малої приватизації у вказаний ним спосіб, зокрема шляхом викупу.

Пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та іншими законами.

Положення частини п'ятої статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” слід розуміти так, що органи приватизації зобов'язані розглянути подані покупцями заяви та, у разі відсутності встановлених цим Законом підстав для відмови у приватизації, включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або прийняти рішення про відмову в приватизації.

Позивач звертався до відповідача з відповідною заявою про включення частини нежитлового приміщення площею 463 кв. м. по вул. Радянській, 31 міста Умані до переліку об'єктів державної власності групи „А”, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем. Відповідач не надав мотивованої відповіді з посиланням на положення Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” з наведенням підстав відмови у включенню об'єкта до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем, не прийняв у встановленому порядку рішення про приватизацію.

Відповідно до положень ст. 13 Закону України від 08.06.2000 року № 1805-III “Про охорону культурної спадщини” об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам'ятки.

Нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 не є пам'яткою архітектури чи то культури, та не включене до Переліку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1761 “Про занесення пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України”.

Отже, посилання відповідача, що орендований позивачем об'єкт відноситься до пам'яток архітектури та перебуває під охороною держави є безпідставними.

Таким чином відповідач порушив права та законні інтереси позивача.

Відповідно положень ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом у тому числі визнання наявності або відсутності прав, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, іншим способом, що передбачений законом.

З огляду на вищевикладене суд вважає позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 є обґрунтованими.

Частиною 4 ст. 49 ГПК України встановлено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, м. Черкаси, бул. Шевченка, 185, код ЄДРПОУ 21368158 включити до Переліку об'єктів державної власності групи „А”, що підлягають приватизації шляхом викупу індивідуально визначене нерухоме державне майно -частину нежитлового приміщення, що знаходиться на балансі Державного історико -архітектурного заповідника „Стара Умань”, площею 463 кв. м., що розміщене за адресою: АДРЕСА_1 та видати суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 рішення про приватизацію вказаного майна.

3. Стягнути з регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, м. Черкаси, бул. Шевченка, 185, код ЄДРПОУ 21368158 на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 - 85 грн. 00 коп. витрат на сплату державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя Васянович А.В.

Повний текст судового рішення підписано 06.02.2009 року.