Рішення № 39989274, 30.07.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/427/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/1888/14

Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О.

Доповідач Лобов О. А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.

суддів: Петренка В.М., Акопян В.І.

при секретарі Верещаці М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, представника за дорученням ОСОБА_2, на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 29 квітня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ПАТ "Банк Золоті Ворота" звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь 48 542, 03 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких: сума простроченого кредиту - 15 463,12 грн; сума прострочених відсотків - 21 415, 33 грн.; пеня по простроченому кредиту - 5 987, 89 грн.; пеня по простроченим відсоткам - 5 675,69 грн., а також стягнути судовий збір за подачу позову до суду у розмірі 485,42 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору у частині строків та розмірів платежів з повернення кредитних коштів.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 29 квітня 2014 року позов задоволено в повному обсязі: стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором від 15 вересня 2005 року у сумі 48 542 грн. 03 коп.

ОСОБА_1, представник за довіреністю ОСОБА_2, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд при вирішенні питання по суті не врахував, що позивач звернувся до суду після спливу позовної давності.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав:

Відповідно до ст.307 ч.1 п.2, ст.309 ч.1 п.1 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення у разі неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 вересня 2005 року між АКБ «Золоті ворота» (правонаступник - ПАТ «Банк Золоті ворота») і ОСОБА_2 укладений договір №24 про надання споживчого кредиту, згідно умов якого Банк надав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 40 000 грн. строком до 26 березня 2006 року зі сплатою 26% річних. Графік погашення кредиту узгоджений сторонами у додатку №1 до кредитного договору. 11 квітня 2006 року між Банком і ОСОБА_2 укладена угода про зміну умов кредитного договору - змінено строки та порядок сплати процентів за користування кредитними коштами. Угодою сторін від 10 березня 2006 року продовжений строк дії кредитного договору до 07 вересня 2006 року.

07 вересня 2006 року угодою сторін продовжений строк дії кредитного договору до 05 жовтня 2006 року.

05 жовтня 2006 року угодою сторін продовжений строк дії кредитного договору до 25 грудня 2006 року.

02 серпня 2010 року ОСОБА_2 здійснено платіж на суму 400 грн. у рахунок погашення прострочених відсотків.

За станом на 02 липня 2013 року Банком нарахована заборгованість за кредитним договором у сумі 48 542 грн. 03 коп., яка складається з 15 463 грн. 12 коп. - суми простроченого кредиту, 21 415 грн. 33 коп. - суми прострочених відсотків, 5 987 грн. 89 коп. - пені за прострочення повернення кредиту, 5 675 грн. 69 коп. - пені за прострочення сплати відсотків.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, якими обґрунтовані заявлені вимоги, а також з того, що відповідач вчинив дію, якою перерваний перебіг строку позовної давності.

З таким висновком суду першої інстанції погодитися у повній мірі не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1, ч 3 ст.264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Законом встановлена загальна позовна давність у три роки (ст..257 ЦК України) і спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки - штрафу, пені (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, кінцевою датою виконання зобов'язань за кредитним договором сторони визначили 25 грудня 2006 року (а.с.11), отже кінцевою датою строку позовної давності є 25 грудня 2009 року. Відповідно до ч.1 ст.267 ЦК України виконання зобов'язання після сплину строку позовної давності не надає права боржнику вимагати повернення виконаного, навіть якщо він (боржник) у момент виконання не знав про сплив позовної давності. Аналіз цієї норми закону у її зв'язку із приписами норм ст.264 ЦК України дає підстави обґрунтовано стверджувати, що законодавець не пов'язує наслідки вчинення дії, яка свідчить про визнання боргу, з моментом вчинення такої дії - до чи після спливу строку давності.

Таким чином, сплата ОСОБА_2 02 серпня 2010 року коштів у сумі 400 грн. у рахунок погашення процентів за кредитом є дією, яка свідчить про визнання боргу і перериває перебіг строку давності. У зв'язку з цим новий строк давності закінчився 02 серпня 2013 року. Банк звернувся до суду з позовом у липні 2013 року, тобто у межах строку давності. Умовами кредитного договору (а.с.6) повернення кредиту передбачалося шляхом внесення рівних платежів протягом шести місяців, отже з урахуванням продовження строку дії договору слід вважати безпідставними твердження апеляційної скарги про сплив строку давності за основним зобов'язанням.

При розгляді справи в апеляційному суді встановлено, що заочним рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 05 березня 2008 року (а.с.159) задоволений позов АКБ «Золоті ворота»: стягнуто з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором №24 від 15 вересня 2005 року у сумі 18 961 грн. 22 коп., у тому числі 16 788 грн. 82 коп. заборгованості по кредиту. Зазначене рішення не виконане - цей факт підтвердили обидві сторони.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом положень глави 50 ЦК України чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Таким чином, ухвалення судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості не припинило зобов'язальних правовідносин між ним і Банком за кредитним договором №24 від 15 вересня 2005 року, отже Банк має право нараховувати проценти за користування кредитними коштами і штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання згідно умов договору.

Банк надав суду розрахунок заборгованості за кредитним договором з урахуванням ухваленого 05 березня 2008 року рішення суду. Згідно наданого розрахунку за період з 06 березня 2008 року по 30 січня 2013 року заборгованість ОСОБА_2 становить 24 648 грн. 90 коп., з яких 21 415 грн. 33 коп. - прострочена заборгованість по відсоткам, 1 414 грн. 20 коп. пеня за прострочення повернення кредиту, 1 819 грн. 37 коп. - пеня за прострочення сплати відсотків. При цьому пеня нарахована за період з 30 червня 2012 року по 30 січня 2013 року, тобто у межах річного строку давності (а.с.146).

Колегія суддів погоджується з правильністю такого розрахунку заборгованості і відкидає наданий представником відповідача розрахунок (а.с.167-170) з тих підстав, що у ньому сума прострочених відсотків порахована лише до 02 серпня 2010 року.

За таких обставин позовні вимоги Банку підлягають частковому задоволенню, а саме у частині нарахованих відсотків за період з 06 березня 2008 року по 30 січня 2013 року і штрафних санкцій, нарахованих за період 30 червня 2012 року по 30 січня 2013 року.

Що стосується вимог про стягнення заборгованості нарахованої станом на 05 березня 2008 року у сумі 18 961 грн. 22 коп., то відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України провадження у справі у цій частині підлягає закриттю у зв'язку із наявністю рішення суду, ухваленого по спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.2, ст.309 ч.1 п.1, ст.205, ст.310, ст.316, ст.319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, представника за дорученням ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 29 квітня 2014 року скасувати, ухваливши нове рішення.

Позовні вимоги ПАТ «Банк Золоті Ворота» задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором №24 від 15 вересня 2005 року нараховану за період з 06 березня 2008 року по 30 січня 2013 року у сумі 24 648 грн. 90 коп. і 246 грн. 48 коп. витрат зі сплати судового збору.

Провадження у справі за позовними вимогами ПАТ «Банк Золоті Ворота» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №24 від 15 вересня 2005 року нарахованої станом на 05 березня 2008 року у сумі 18 961 грн. 22 коп. закрити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.А.Лобов

Судді: В.М.Петренко

В.І.Акопян

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов