Ухвала суду № 39987551, 24.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3805/14 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобудпідряд» та Приватного підприємства «Будкомплекс «Південна зірка» про визнання правочину недійсним, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС на підставі направлення від 292/22 від 15.07.2013 та наказу 246 від 03.07.2013, у відповідності до статей 20, 77, 82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Житлобудпідряд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01. 04. 2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012. В результаті чого складено акт перевірки від 09.08.2013 №322/22-2-31282841

В даному акті відображено допущенні позивачем порушення : п.п. 198.2 п.п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 499 830 грн; п.138.2 ст.138 п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 666 854 грн.

З метою визнання договору №28-12 від 28.12.2011 недійсним, а також, стягнення з ПП «Будкомплекс «Південна зірка» на користь ТОВ «Житлобудпідряд» коштів в розмірі 1027253 грн 92 коп. та стягнення з останнього на користь держави таких зазначених коштів, податковий орган звернувся з відповідним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності належних доказів, які б підтверджували укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та які б свідчили про його нікчемність, а також те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2013 №826/1074/13-а, яка набрала законної сили, встановлено, що господарські правовідносин за договором субпідряду від 28.12.2011 №28-12, мали доцільність та реальность, позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 14.08.2012 №1207, направлення від 15.08.2012 №1357 та ст.20, п.201.10 ст.210 Податкового кодексу України ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість про відображення в податковому обліку взаємовідносини ТОВ «Житлобудпідряд» з ПП «Буд комплекс «Південна зірка» за період з 01.01.2012 по 31.01.2012.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 23.08.2012 №660/22-1/31282841, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.2 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого товариством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, всього на суму 141767 грн, в тому числі за січень 2012 року.

На підставі встановленого порушення податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000352210 від 11.09.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 141767 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Житлобудпідряд» звернулося із позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва з вимогами до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення №0000352210 від 11.09.2012.

В результаті чого, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013, у справі № 826/1074/13, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 11.09.2012 №0000352210 винесеного на підставі акту перевірки від 23.08.2012 №660/22-1/31282841.

Відповідно до частини першої ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи, що податкове повідомлення-рішення в судовому порядку оскаржено та визнано не правомірним, а також те, що судами надавалась оцінка змісту господарських правовідносин за договором субпідряду від 28.12.2011 №28-12, за якою визнано доцільності та реальності таких відносин, судова колегія приходить до висновку, що такі обставини є преюдиційними і не потребують доказуванню.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відмови у визнанні укладеного між суб'єктами господарювання правочину недійсним, виходячи з наступного.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що за відсутності належного документального підтвердження завідомо умисної мети і факту спрямованості правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим частина перша ст. 228 ЦК пов'язує визначення порушення публічного порядку, посилання податкового органу є без підставними.

Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.