Рішення № 39983661, 28.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12355/14 28.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой"

до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України" Укразалізничпостач"

про стягнення 576570,80 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат за договором про надання адвокатських послуг № 01-2014/юо від 05.02.2014 р.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укразалізничпостач" (відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки № ЦХП-02-04813-01 від 27.06.2013 р. в розмірі 576570,80 грн., з яких: 567559,80 грн. основного боргу, 9011,00 грн. пені за період з 19.04.2014 р. по 18.06.2014 р. Позивач також просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору в розмірі 11531,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. порушено провадження у справі № 910/12355/14 та призначено справу до розгляду 28.07.2014 р. о 10:50 год.

28.07.2014 р. представник позивача подав через відділ діловодства суду супровідний лист, в якому на виконання вимог ухвали суду від 23.06.2014 р. повідомив про відсутність аналогічного спору, а також згідно наведеного листа надав документи для залучення до матеріалів справи, а саме: копію договору про надання адвокатських послуг № 01-2014/юо від 05.02.2014 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 975 від 27.12.2013 року; копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та відповідача станом на 09.07.2014 р.; копію довідки ПАТ "Альфа-Банк" № 14660-28.1-166828 від 24.02.2014 року про рахунки ТОВ "Євроінвестстрой"; копію акту звірки поставок і розрахунків між ДП "Укрзалізничпостач" та ТОВ "Євроінвестстрой" по договору № ЦХП-02-04813-01 від 27.06.2013 року станом на 31.05.2014 року.

28.07.2014 р. представник відповідача подав через відділ діловодства суду клопотання про перенесення розгляду справи № 910/12355/14 на іншу дату, у зв'язку із перебуванням представника відповідача на лікарняному.

В судове засідання, призначене на 28.07.2014 р., з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 28.07.2014 р., не з'явився з огляду на подане через відділ діловодства суду клопотання про перенесення розгляду справи.

В судовому засіданні 28.07.2014 р. здійснювався розгляд клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням його представника на лікарняному .

Стаття 28 ГПК України не визначає представників юридичних осіб, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації, як єдиних представників останніх в суді. Безпосередньо представляти інтереси сторони надано керівникам підприємств та організацій, іншим особам, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами.

Як вбачається з клопотання про перенесення розгляду справи, воно підписане представником відповідача за довіреністю № ЦХП-15/69 від 11.06.2014 р., яка, в свою чергу, видана директором підприємства Лозінським Олександром Анатолійовичем. Наведене свідчить про реальну можливість відповідача здійснити своє представництво в суді безпосередньо на рівні керівництва. Крім того, до клопотання не додано жодних доказів на підтвердження вказаних в ньому обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що клопотання відповідача про перенесення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Втім, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставини, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.07.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

В судовому засіданні, призначеному на 28.07.2014 р., судом досліджено документи, надані представником позивача для залучення до матеріалів справи супровідним листом, поданим до суду 28.07.2014 р., зокрема, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та відповідача станом на 09.07.2014 р.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача судом встановлено, що вірним повним найменуванням останнього є Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укразалізничпостач".

В судовому засіданні, призначеному на 28.07.2014 р., представником позивача надано усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.07.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.06.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой" (постачальник, позивач) та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укразалізничпостач" (замовник, відповідач) був укладений Договір поставки № ЦХП-02-04813-01 (надалі - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору постачальник (позивач) зобов'язувався поставити та передати у власність, а замовник (відповідач) прийняти та оплатити продукцію (одяг робочий, чоловічий (жилети)), найменування, марка й кількість якої вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у Договорі.

Згідно п. 5.1 Договору постачальник (позивач) здійснює поставку продукції автомобільним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до …) пункт призначення - згідно рознарядки замовника (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" (ред. 2010 p.). Вантажовідправником продукції може бути третя особа, зазначена постачальником.

Відповідно до п. 5.2 Договору поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії Договору, тільки після письмової рознарядки замовника (відповідача), яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник.

Рознарядка надається постачальнику (позивачу) в оригіналі та із застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен протягом доби направити замовнику (відповідачу) копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання.

Кожна партія продукції постачається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Згідно п. 5.3 Договору датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем - структурним підрозділом залізниці, зазначеним в рознарядці замовника (відповідача), що підтверджується належно оформленим Актом прийому-передачі, який підписується представниками вантажоодержувача, постачальника та затверджується керівництвом служби залізниці вантажоодержувача, оригінал якого надається замовнику.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що після готовності продукції до відвантаження постачальник направляє замовнику факсом наступні документи:

- рахунок-фактуру;

- податкову накладну;

- документи, що підтверджують якість продукції, зазначені у п. 2.2.Договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору встановлено, що оплата за кожну партію поставленої продукції по даному Договору проводиться замовником (відповідачем) протягом 75 (сімдесят п'ять) банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовлену згідно з п. 5.2.

Згідно п. 6.2 Договору датою оплати вважається дата відправлення коштів замовником за банківськими реквізитами постачальника.

У п. 7.1 Договору зазначено, що після приймання продукції вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем - структурним підрозділом залізниці, замовнику надаються наступні документи:

- рахунок-фактуру;

- копію товаро-транспортної накладної;

- акт прийому-передачі в трьох екземплярах, підписаний представниками постачальника, вантажоодержувача - кінцевого одержувача - структурного підрозділу залізниці, затверджений керівництвом служби залізниці вантажоодержувача, який замовник зобов'язується підписати та повернути постачальнику після підтвердження поставки продукції;

- податкову накладну;

- копії документів, які підтверджують якість продукції, зазначені у п. 2.2 Договору;

- копії пакувальних аркушів (при наявності).

Відповідно до п. 10.6 Договору сторони також узгодили, що в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору 30.12.2013 р. відвантажив продукцію на загальну суму 567 559,80 грн., а саме:

1) жилети в асортименті у кількості 6 842 шт. на суму 291 469, 20 грн. - структурному підрозділу залізниці - ДП "Донецька залізниця", що підтверджується видатковою накладною № 1059 від 30.12.2013 року (підписана обома сторонами з печатками), Актом прийому - передачі від 30.12.2013 р. (підписаний обома сторонами та затверджений відповідачем, як того вимагає п. 5.3 Договору);

2) жилети в асортименті у кількості 6 481 шт. на суму 276 090, 60 грн. - структурному підрозділу залізниці - ДП "Одеська залізниця", що підтверджується видатковою накладною № 1060 від 30.12.2013 року (підписана обома сторонами з печатками), Актом прийому - передачі від 30.12.2013 р. (підписаний обома сторонами та затверджений відповідачем, як того вимагає п. 5.3 Договору).

Разом з видатковими накладними позивачем були передані відповідачу рахунки № ЕИ000000939 від 30.12.2013 року і № ЕИ000000940 від 30.12.2013 року на оплату сум 291 469,20 грн. та 276 090,60 грн. відповідно.

Виходячи зі змісту п. 6.1. Договору, згідно якого оплата за кожну партію поставленої продукції по Договору проводиться відповідачем на протязі 75 банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, позивач вважає, що відповідач повинен був оплатити поставлену за Договором продукцію у загальній сумі 567 559, 80 грн. (291 469, 20 грн. + 276 090, 60 грн.) до 18.04.2014 р. Втім станом на 18.04.2014 р. відповідач не здійснив оплату за поставлену продукцію.

Додатково наявність заборгованості відповідача на суму 567 559,80 грн. на підставі Договору позивач підтверджує Актами звірки поставок та розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 28.02.2014 р. та станом на 31.05.2014 р., які підписані уповноваженими представниками і засвідчені печатками сторін.

З огляду на наведене, позивач направив відповідачу претензію від 06.05.2014 року № 87/5-2014, відповідно до якої вимагав здійснити оплату спірної заборгованості. Проте відповідач відповіді на претензію не надав, спірну заборгованість не оплатив, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем суду не подав та не надіслав.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вищенаведені умови Договору поставки № ЦХП-02-04813-01 від 27.06.2013 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що позивач на підставі Договору поставив вантажоодержувачам (ДП "Донецька залізниця", ДП "Одеська залізниця") продукцію на загальну суму 567 559,80 грн., що підтверджується наступними документами:

- видатковою накладною № 1059 від 30.12.2013 р. на суму 291 469,20 грн., яка підписана уповноваженими представниками постачальника (позивача), вантажоодержувача (ДП "Донецька залізниця") та засвідчена печатками сторін, та Актом прийому - передачі від 30.12.2013 р. на вказану суму, який підписаний представниками постачальника (позивача), вантажоодержувача (ДП "Донецька залізниця") та затверджений покупцем (відповідачем), як це передбачено умовами Договору;

- видатковою накладною № 1060 від 30.12.2013 р. на суму 276 090,60 грн., яка підписана уповноваженими представниками постачальника (позивача), вантажоодержувача (ДП "Одеська залізниця") та засвідчена печатками сторін, та Актом прийому - передачі від 30.12.2013 р. на вказану суму, який підписаний представниками постачальника (позивача), вантажоодержувача (ДП "Донецька залізниця") та затверджений покупцем (відповідачем), як це передбачено умовами Договору.

При цьому вищенаведені видаткові накладні та акти прийому - передачі на загальну суму 567 559,80 грн., складені на підставі Договору поставки № ЦХП-02-04813-01 від 27.06.2013 р., які містять підписи уповноважених осіб постачальника (позивача), вантажоодержувача (ДП "Донецька залізниця", ДП "Одеська залізниця") та на актах прийому - передачі також і покупця (відповідача), приймаються судом в якості належних доказів на підтвердження факту поставки позивачем на підставі вказаного договору продукції на загальну суму 567 559,80 грн. та її прийняття вантажоодержувачами (ДП "Донецька залізниця", ДП "Одеська залізниця") без зауважень по кількості та якості, а рівно факту належного виконання позивачем умов Договору поставки № ЦХП-02-04813-01 від 27.06.2013 р.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 6.1 Договору встановлено, що оплата за кожну партію поставленої продукції по даному Договору проводиться замовником (відповідачем) протягом 75 (сімдесят п'ять) банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію.

При цьому датою поставки продукції згідно п. 5.3 Договору вважається дата приймання цієї продукції вантажоодержувачем, тобто в спірному випадку датою поставки продукції є 30.12.2013 р. - дата приймання ДП "Донецька залізниця" продукції на суму 291 469,20 грн. згідно видаткової накладної № 1059 від 30.12.2013 р., а також яка є дата приймання ДП "Одеська залізниця" продукції на суму 276 090,60 грн. згідно видаткової накладної № 1060 від 30.12.2014 р.

Судом також встановлено, що відповідно до п. 5.4 Договору позивачем були направлені відповідачу факсом рахунки № ЕИ000000939 від 30.12.2013 року і № ЕИ000000940 від 30.12.2013 року на оплату останнім сум 291 469,20 грн. та 276 090,60 грн. відповідно.

Враховуючи наведене та у відповідності до п. 6.1 Договору відповідач повинен був оплатити поставлену позивачем на підставі Договору за видатковими накладними № 1059 від 30.12.2013 р., № 1060 від 30.12.2013 р. продукцію у загальній сумі 567 559, 80 грн. до 18.04.2014 р. включно (протягом 75 (сімдесят п'ять) банківських днів після дати поставки партії продукції).

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як встановлено судом, відповідач в порушення умов Договору зобов'язання по оплаті поставлених партій продукції згідно видаткових накладних № 1059 від 30.12.2013 р., № 1060 від 30.12.2013 р. належним чином та в строк, передбачений наведеним пунктом 6.1 Договору, не виконав. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а відповідачем до справи не залучені.

Додатково наявність заборгованості відповідача на підставі Договору згідно видаткових накладних № 1059 від 30.12.2013 р., № 1060 від 30.12.2013 р. на загальну суму 567 559,80 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи Актами звірки поставок та розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 28.02.2014 р. та станом на 31.05.2014 р., які підписані уповноваженими представниками сторін та засвідчені їх печатками.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що заборгованість відповідача за спірну продукцію (основний борг) станом на час вирішення спору по суті становить 567 559,80 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 567 559,80 грн. вважаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

З огляду на порушення відповідачем грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 9011,00 грн. пені за період з 19.04.2014 р. по 18.06.2014 р.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 10.6 Договору в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд прийшов до висновку, що вказаний розрахунок виконаний позивачем арифметично вірно, на підставі наявних в матеріалах справи доказів та у відповідності до умов п. 10.6 Договору (зокрема, даним пунктом передбачено сплату відповідачем пені саме в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення), а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 9011,00 грн. пені за період з 19.04.2014 р. по 18.06.2014 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 567559,80 грн. основного боргу та 9011,00 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову повністю, судовий збір в сумі 11531,41 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укразалізничпостач" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15; ідентифікаційний код 19014832), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой" (83044, Донецька область, м. Донецьк, Пролетарський район, вул. Комуністична, будинок 4; ідентифікаційний код 34436084) 567559,80 грн. (п'ятсот шістдесят сім тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 80 коп.) основного боргу, 9011,00 грн. (дев'ять тисяч одинадцять гривень 00 коп.) пені, 11531,41 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот тридцять одну гривню 41 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.2014 р.

Суддя Гумега О.В.