Ухвала суду № 39981746, 17.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2014 р. м. Київ К/9991/13619/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010

у справі № 2а-3430/09/0670 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елкопласт-Укр»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м. Житомирі від 14.05.2009 № 0000021/22/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 76259,44 грн. згідно з рішенням від 14.05.2009 № 0000021/22/0, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 23.04.2009 № 2642/23-1/33643985, про порушення товариством норми ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Закон № 185/94-ВР) внаслідок не дотримання встановленого цією нормою терміну розрахунків за неповернення валютної виручки у сумі 17532,77 євро.

Відповідно до ст. 1 Закону № 185/94-ВР в редакції, що діяла до 1 січня 2008 року, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем та фірмою «ELKOPLAST CZ c.s.o» (Чехія) укладено договір від 01.06.2006 № 183 про співробітництво щодо надання позивачем послуг із представництва інтересів фірми «ELKOPLAST CZ c.s.o», участі від імені компанії у тендерах та аукціонах, розповсюдження та сприяння рекламі послуг та товарів вказаної фірми. За наслідками виконання вказаного договору, зокрема за інвойсом від 24.12.2007 № 2412 та видатковою накладною від 24.12.2007 № РН-000243, у позивача виникла дебіторська заборгованість у сумі 17532,77 євро.

28.02.2006 між тими ж сторонами був укладений контракт № 53 про надання послуг із питань організації та вдосконалення діяльності із впровадження роздільного збору твердих побутових відходів на території України.

Обставини щодо реального характеру поставки послуг за вказаними договорами податковим органом у судовому процесі не оспорюється.

Враховуючи те, що за договором від 01.06.2006 № 183 у позивача рахувалась дебіторська заборгованість у суму 17532,77 євро та кредиторська заборгованість перед фірмою «ELKOPLAST CZ c.s.o» за контрактом від 28.02.2006 № 53 у сумі 88000,00 євро, сторони уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.12.2007. Вказане рішення сторін про зарахування однорідних зустрічних вимог також було відображено в додатках до договору від 01.06.2006 № 183 та до договору від 28.02.2006 № 53.

Відповідно до частини 4 ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Частиною 1 ст. 602 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Суди першої та апеляційної інстанції правильно застосували наведені норми, зробивши висновок, що внаслідок укладення угоди про залік зустрічних однорідних вимог припинилися зобов`язання як позивача перед фірмою «ELKOPLAST CZ c.s.o» у сумі 17532,77 євро, так останньої перед позивачем на цю суму. Дата припинення грошових зобов`язань прирівнюється до зарахування виручки в іноземній валюті, оскільки в обох випадках зобов`язання припиняються. З огляду на це застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті за зовнішньоекономічним договором від 01.06.2006 № 183 є не правомірним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін В.П. Юрченко