Ухвала суду № 39981745, 17.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2014 р. м. Київ К/9991/13595/11

№ К/9991/13595/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011

у справі № 2-а-10583/10/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Закритого акціонерного товариства завод (ЗАТ) «Південкабель»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011, позов задоволено: визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Харкові від 20.08.2010 № 0000220840/0.

У касаційній скарзі СДПІ у м. Харкові просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за травень 2010 року бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 706,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 13.08.2010 за № 2953/40-028/00214534, про порушення ЗАТ «Південкабель» норм підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено податковий кредит у податковому обліку за квітень 2010 року на 706,00 грн., що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за квітень 2010 року та до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року на 706,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що податковий кредит у сумі 705,33 грн. позивач сформовав на підставі податкової накладної, виписаної ПП «Науково-виробнича фірма «ТКС». Підставою для зменшення у податковому обліку товариства податкового кредиту на цю суму стали обставини невизнання як податкової звітності податкових декларацій із ПДВ ПП «Науково-виробнича фірма «ТКС» за квітень-травень 2010 року. При цьому, реальність господарської операції, за наслідками якої ця податкова накладна була виписана, як і сплата позивачем суми ПДВ у ціні товару СДПІ у судовому процесі не оспорюється.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті).

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту, суми якого у подальшому приймають участь при визначенні суми бюджетного відшкодування, від фактичної сплати контрагентами цього платника ПДВ до бюджету; від декларування цими контрагентами податкових зобов`язань, а також від обставин визнання або не визнання їх податкових декларація як податкової звітності податковим органом. Суди попередніх інстанцій правильно застосували наведені правові норми, визнавши такими, що не мають правового значення та не впливають на правомірність формування позивачем сум податкового кредиту, посилання податкового органу на факт невизнання як податкової звітності податкових декларацій ПП «Науково-виробнича фірма «ТКС», на підставі податкової накладної якого позивач сформував податковий кредит.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін В.П. Юрченко