Постанова № 39978761, 26.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2013 року

справа № 2а-1077/10/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Знам’янського виробничого Управління Водоканалізаційного господарства на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року у справі №2а-1077/10/1170 за позовом Знам’янського виробничого Управління Водоканалізаційного господарства до Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Знам’янське виробниче Управління Водоканалізаційного господарства звернулось до суду з позовом до Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції у Кіровоградській області (далі за текстом – Знам’янська ОДПІ), в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000282310/2 від 13.01.2010 року та №0000272310/0 від 17.08.2009 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сума податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства нарахованого оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0000282310/2 від 13.01.2010 року не є узгодженим податковим зобов’язанням, до даних правовідносин не підлягають застосуванню норми статті 11 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якою передбачено, що у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків. Висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення рішення №0000272310/0 від 17.08.2009 року обґрунтовані наявністю рішення суду від 26.05.2010 року у справі № 2а-866/10/1170 яким відмовлено податковому органу у задоволенні позову про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість за декількома податковими повідомленнями-рішення і тому числі і вказаним.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вказує на те, що судом першої інстанції не досліджено питання та не зроблено висновків про правомірність дій податкового органу щодо включення суми субвенції, отриманої позивачем в межах постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 22.05.2006 року до складу валового доходу підприємства та обґрунтованості нарахування податку на прибуток на суму субвенції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що Знам’янською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку Знам’янського виробничого Управління Водоканалізаційного господарства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року.

В ході перевірки встановлено, що підприємством в порушення підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 безпідставно зменшено задекларовані валові доходи від отриманих субвенцій з державного бюджету на водовідведення на суму 1704680,00 грн. Вказана сума надійшла на розрахунковий рахунок позивача відповідно до розрахункових документів від 08.08.2006 в яких призначення платежу вказаного як оплата згідно статті 116 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” і Постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 22.05.2006, договорів 211/7, 211/6 від 14.07.2006 – погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах за послуги водопостачання.

В порушення пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.1 пункту 4.1. статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року „Про податок на додану вартість” підприємство не включило до валового доходу та податкових зобов’язань у грудні 2006 року суму у розмірі 303828,60 грн., яка надійшла від Управління містобудування архітектури та житлово- комунального господарства м.Знам’янка за фактично виконані роботи по будівництву каналізаційного колектора, яка надійшла на рахунок №260097096, відкритий у „Райффайзен банк Аваль”. Зарахування вказаної суми на розрахунковий рахунок позивача підтверджується виписками банку: від 22.12.2006 №01547996 на суму 65250,00 грн., в т.ч. ПДВ – 10875,00грн.; від 22.12.2006 №01547930 на суму 86328,60, в т.ч. ПДВ – 14388,10; від 25.12.2006 №1554591 на суму 152250,00 грн., в т.ч. ПДВ – 25375,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №241/23-10/05398740 від 10.08.2009 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено, зокрема, вимоги: пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2. статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994 року „Про оподаткування прибутку підприємств” - занижено податок на прибуток в сумі 322792,00грн. за 2006 рік; підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року „Про податок на додану вартість” суб’єктом господарювання занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 50638,10 грн., в тому числі: грудень 2006 року – 50638,10 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000282310/2 від 13.01.2010 року, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 484188,00 грн., в т.ч. за основним платежем 322792,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 161396,00грн. та податкове повідомлення рішення №0000272310/0 від 17.08.2009 року, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 75957,15 грн., в тому числі: за основним платежем – 50638,10 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) -25319,05 грн.

Судом встановлено, що на рахунок позивача 08.08.2006 року надійшла сума 1704680,00грн. відповідно до розрахункових документів в яких призначення платежу вказаного як оплата згідно статті 116 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” і Постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 22.05.2006, договорів 211/7, 211/6 від 14.07.2006 – погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах за послуги водопостачання.

22.12.2006 року на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 303828,60 грн. від Управління містобудування архітектури та житлово-комунального господарства м.Знам’янка. Зарахування вказаної суми на розрахунковий рахунок позивача підтверджується виписками банку: від 22.12.2006 №01547996 на суму 65250,00 грн., в т.ч. ПДВ – 10875,00грн.; від 22.12.2006 №01547930 на суму 86328,60, в т.ч. ПДВ – 14388,10; від 25.12.2006 №1554591 на суму 152250,00 грн., в т.ч. ПДВ – 25375,00 грн., в яких призначення платежу вказано як оплата за фактично виконані роботи по будівництву каналізаційного колектора - згідно договорів від 1.11.2006р.

Статтею 116 Закону України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV „Про Державний бюджет України на 2006 рік” встановлено, що перерахування субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, що надавали такі послуги, або їх кредиторів до державного бюджету, яка утворилася станом на 1 липня 2006 року, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Розрахунки з різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалася населенню, здійснюється з урахуванням відповідних норм Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

Постановою Кабінету Міністрів України № 705 від 22.05.2006 року затверджено „Порядок перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення” яким визначено механізм перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах (без податку на додану вартість) на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання), послуги з водопостачання і водовідведення, що постачалися населенню, яка утворилася у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання і водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Відповідно до вказаного Порядку погашення заборгованості з різниці в тарифах провадиться за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, які надавали такі послуги, або їх кредиторів, що утворилася на 1 липня 2006р., та виконання додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання статті 116 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, з урахуванням Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

Пунктом 4 вказаного Порядку визначено, що обсяг заборгованості з різниці в тарифах визначається учасниками розрахунків як різниця між фактичними витратами на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання), послуги з водопостачання і водовідведення та фактичними нарахуваннями згідно із затвердженими для населення тарифами з урахуванням перерахунків за низькоякісні та не в повному обсязі надані послуги з відрахуванням дотації місцевих бюджетів, отриманої надавачами послуг для відшкодування різниці в тарифах.

Відповідно підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами, який включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

За приписами підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону, до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 5.1, підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті Закону.

Відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше; або дата зарахування коштів від покупця (замовником) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товару, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

За змістом підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 вказаного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, за фактом настання першої події у розумінні наведеної норми Закону у платника виникає обов’язок відобразити відповідну суму ПДВ у складі податкових зобов’язань.

Встановивши факт не включення підприємством до валового доходу та податкового зобов’язання з податку на додану вартість у грудні 2006 року суму 303828,60грн., в т.ч. ПДВ - 50638,10 грн. отриману за виконані роботи по будівництву каналізаційного колектора, податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про заниження підприємством податку на прибуток та податкових зобов’язань з податку на додану вартість у вказаному періоді.

За вказаних обставин прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Вказані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції та судом не надано оцінку обґрунтованості підстав для донарахування податковим органом оспорюваних сум податкових зобов’язань.

При цьому висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині оскарження податкового повідомлення рішення №0000272310/0 від 17.08.2009 року, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 75957,15 грн., в тому числі: за основним платежем – 50638,10 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) -25319,05 грн. з посилання на рішення суду від 26 травня 2010 року у справі №2а-866/10/1170 за позовом Знам’янського міжрайонного прокурора, в інтересах держави в особі Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції до Знам’янського виробничого Управління Водоканалізаційного господарства яким відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість, є безпідставними оскільки у вказаному рішенні не встановлювались обставини та не надавалась оцінка правомірності вказаного рішення податкового органу.

Положеннями статті 72 КАС України встановлено підстави звільнення від доказування обставин, які були встановлені судовим рішенням, при цьому, обов’язковою умовою є набрання такого судового рішення законної сили. Проте у даному випадку такі обставини були відсутні на час постановлення рішення судом першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду.

Керуючись ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст.ст.202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Знам’янського виробничого Управління Водоканалізаційного господарства – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року у справі №2а-1077/10/1170 – скасувати із прийняттям нової постанови.

В задоволенні позову Знам’янського виробничого Управління Водоканалізаційного господарства до Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров