Постанова № 3997857, 13.05.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2009р. м. Дніпропетровськ Справа № 23/187/08-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючий суддя  Мірошниченко М.В.,

суддя Проценко О.А.,

суддя Туркіна Л.П.

при секретарі Красота А.О.

за участю представників :

позивача: ОСОБА_4, довіреність № 60/160 від 15.01.2009р.;

відповідача: ОСОБА_5, довіреність № 3949/10/10 від 25.02.2009р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_2

Запорізької області, АДРЕСА_2

на постанову господарського суду Запорізької області від 13.10.2008р.

у справі № 23/187/08-АП  (категорія статобліку - 2.11.11)

за позовом ОСОБА_1

АДРЕСА_2

до відповідача  ОСОБА_2

Запорізької області, АДРЕСА_2

про визнання протиправним та часткове скасування рішення

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 заявлено позов до ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення № 0000352200/2 від 22.04.2008р. в частині стягнення пені в сумі 370258,82 грн. за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті по імпортним операціям.

За наслідками розгляду справи по суті, постановою господарського суду Запорізької області від 13.10.2008р. у справі № 23/187/08-АП позов задоволений. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000352200/2 від 22.04.2008р. частково в сумі 370258,82 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оформлена вантажно-митна декларація не є єдиним документом, який засвідчує факт та дату фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом (заявою), що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України, засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим і підтверджує, а не встановлює права і обов'язки, зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій. Перебування під митним контролем товару неможливо без його фактичного ввезення в Україну. При цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України. Отже, датою імпорту не є дата оформлення ВМД, а є дата фактичного перетину митного кордону.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, в якій відповідач посилається на те, що судом зроблений помилковий висновок про необов'язковість оформлення вантажних митних декларацій типу ІМ-40 для завершення процедури імпорту вантажів, і як наслідок додержання строків такого імпорту. Перевіркою встановлено, що позивачем, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності на підставі укладених контрактів, була здійснена передоплата за товар; імпортний товар надійшов на ліцензійний склад ВАТ «АЗМОЛ», однак вантажні митні декларації типу ІМ-40 на момент перевірки не були оформлені. Вантажна митна декларація не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт або дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів. Однак, судом не враховано, що у разі пред'явлення резидентом ВМД уповноважений банк знімає імпортну операцію з контролю лише після отримання реєстру ВМД від відповідного митного органу. У разі наявності на момент проведення документальної перевірки імпортера лише товаросупровідних документів з відтиском штампа «Під митним контролем» і при відсутності належним чином оформленої ВМД типу ІМ-40 після закінчення законодавчо встановлених термінів ввезення товарів на митну територію України, з резидента стягується пеня, передбачена ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 13.10.2008р. у справі № 23/187/08-АП і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_1 у запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що судом першої інстанції повно з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи. Зазначає зокрема, що ВМД не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, а є документом (заявою), що містить відомості про товар та засвідчує право суб'єкта на розміщення товару у визначений митний режим.

Позивач просить постанову господарського суду Запорізької області від 13.10.2008р. у справі № 23/187/08-АП залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 13.05.2009р. представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у запереченнях на неї.

Справа була призначена до апеляційного розгляду та розглянута колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Проценко О.А. (суддя), Туркіна Л.П. (суддя).

Технічне фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою комплексу «Камертон».

За результатами судового розгляду справи в судовому засіданні 13.05.2009р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини справи, перевіривши їх доказами колегія суддів знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги.

Як випливає з матеріалів справи, ОСОБА_3 була проведена виїзна планова перевірка ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р., за наслідками якої складений акт від 17.12.2007р. № 249/23-208/00152365.

Перевіркою дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних імпортних операцій встановлено, що згідно до умов імпортних контрактів ВАТ «АЗМОЛ» здійснював передоплату нерезидентам за поставку імпортних товарів. Імпортний товар від нерезидента надходив на ВАТ «АЗМОЛ» згідно вантажних митних декларацій типу ІМ-40. В порушення ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортний товар від нерезидентів надходив з перевищенням законодавчо встановлених термінів.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» позивачеві нараховано пеню за порушення резидентами термінів, передбачених ст.1 цього Закону.

На підставі акту перевірки від 17.12.2007р. № 249/23-208/00152365 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000352200/0 від 28.12.2007р., яким на підставі п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та згідно зі ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 508262,41 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000352200/2 від 22.04.2008р., яким на підставі п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та згідно зі ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 508262,41 грн.

Позивач не погоджується із нарахуванням пені частково - в сумі 370258,82 грн., посилаючись на наступні обставини. По всім імпортним контрактам товар в повному обсязі надійшов на адресу товариства у строки, які не перевищували 90 календарних днів. Позивач є власником митного ліцензійного складу відкритого типу і мав повне право розмістити на ньому імпортний товар, який надійшов на його адресу згідно умов контрактів. Вантажна митна декларація не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, а є документом (заявою), що містить відомості про товар та засвідчує право суб'єкта на розміщення товару у визначений митний режим. У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що спірним є питання про поняття «дата імпорту товарів».

Колегія суддів зазначає, що у відповідності з п.14 ст.1 Митного кодексу України, митне оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Статтею 80 Митного кодексу України передбачена можливість відмови митного органу у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

Стаття 72 МК України визначає, що митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документів.

Згідно із ст.78 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом процедур, визначених ним на підставі Митного кодексу України відповідно до заявленого митного режиму.

Стаття 185 МК України встановлює 13 видів митного режиму, у тому числі імпорт , відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Відповідно до ст.189 Кодексу ввезення товарів на митну територію України в режимі «імпорт» передбачає подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України, сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України.

Згідно із ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» моментом експорту продукції є дата митного оформлення (виписка вивізної вантажної митної декларації). Стаття 4 цього закону передбачає стягнення пені за порушення термінів, визначених в ст.1 та ст.2 цього Закону.

Згідно з п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» моментом виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Пунктом 2 «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого постановою КМУ від 09.06.1997р. № 574 передбачено, що вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

ВМД, заповнена у звичайному порядку, - ВМД з установленим обсягом даних, на підставі якої завершується митне оформлення товарів і транспортних засобів у заявлений митний режим.

Пунктом 8 «Положення про вантажну митну декларацію» визначено, що належним чином оформлена вантажна митна декларація є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків , зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Відповідно до п.1.1 «Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями», затвердженою постановою НБУ від 24.03.1999р. № 136, здійснення поставки - оформлення ВМД ( у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

Згідно з п.3.3 «Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями», банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу IM-40 «Імпорт» , IM-41 «Реімпорт», IM-72 «Магазин безмитної торгівлі», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Пунктом 1.11 «Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями» визначено, що підставою для зняття банком з контролю експортної, імпортної та лізингової операцій резидента за умови надання останнім документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями цього резидента, крім підстав, передбачених іншими розділами цієї Інструкції, може бути, зокрема, копія оформленої ВМД , засвідчена в порядку, установленому Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. №574 (зі змінами), у разі втрати резидентом її оригіналу надана на письмовий запит резидента (за наявності інформації про зазначену ВМД у реєстрі ВМД).

Аналіз вищевикладених норм діючого законодавства України свідчить про те, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування»).

Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в редакції, що діяла до 31.05.2007р., передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З урахуванням тієї обставини, що при здійсненні зовнішньоекономічних імпортних операцій імпортний товар від нерезидента надходив на ВАТ «АЗМОЛ» з перевищенням законодавчо встановлених термінів, податковим органом обґрунтовано нараховано пеню за вказане порушення.

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч ст.71 КАС України позивачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а саме, наявності підстав для визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000352200/2 від 22.04.2008р. в частині стягнення пені в сумі 370258,82 грн. В той же час відповідачем доведена правомірність спірного рішення.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Оскаржувану постанову суду слід скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 195, 198 п.3, 202 п.1, 4, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, АДРЕСА_2 задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 13.10.2008р. у справі № 23/187/08-АП скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено - 21.05.2009р.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

  Суддя О.А. Проценко

Суддя Л.П. Туркіна