Ухвала суду № 39978469, 08.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2014 рокусправа № 804/2240/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Олефіренко Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ДП «Придніпровська залізниця» у лютому 2014 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000022530 та № 0000012530, винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів 24 січня 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів у період з 06.12.2013 по 26.12.2013 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Придніпровська залізниця» щодо дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з наступними підприємствами: з податку на додану вартість ПП «Промгрупа» за листопад 2009 року, лютий 2010 року, ТОВ «Південьтрассервіс» за вересень 2011 року, червень-жовтень 2012 року, ТОВ ВКФ «Променерго» за вересень 2012 року, ТОВ «Дніпровський завод спецобладнання» за березень 2012 року, ТОВ «Укрбудівниця» за вересень 2011 року, ТОВ «СКМПН» за квітень 2013 року, ТОВ «Едванс» за березень 2013 року, ПНТП «Регіон» за березень 2013 року, ПП «Іній» за березень 2012 року, ТОВ фірма «Кодаки» за квітень 2012 року, ТОВ «Сталькомплект ЛТД» за серпень 2012 року та відображення зазначених операцій в складі витрат з податку на прибуток; по операціях з ДТМТЗЗТУ «Укрзалізничпостач» з податку на додану вартість за липень, жовтень 2011 року та з податку на прибуток за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт № 24/253-01073828 від 15.01.2014.

На підставі висновків акту відповідачем 24 січня 2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000022530, яким ДП «Придніпровська залізниця» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 82646,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 41323,16 грн. та № 0000012530, яким ДП «Придніпровська залізниця» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 743204,89 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 143217,20 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ДП «Придніпровська залізниця» з ПП «Промгрупа», ТОВ «Південьтрассервіс», ТОВ ВКФ «Променерго», ТОВ «Дніпровський завод спецобладнання», ТОВ «Укрбудівниця», ТОВ «СКМПН», ТОВ «Едванс», ПНТП «Регіон», ПП «Іній», ТОВ фірма «Кодаки», ТОВ «Сталькомплект ЛТД», ДТМТЗЗТУ «Укрзалізничпостачне» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 743204,89 грн. та занижено ПДВ на суму 82646,32 грн.

В основу таких висновків було покладено акти перевірок контрагентів позивача, які були отримані СДПІ від податкових органів, на обліку яких знаходяться зазначені підприємства, згідно з якими у останніх відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям, крім того встановлено відсутність деяких підприємств за їх місцезнаходженням.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи між ДП «Придніпровська залізниця» в письмовій формі було укладено договори з ТОВ «Південьтрассервіс» (договір з надання в експлуатацію під'їзної колії) та ТОВ «Укрбудівниця» (договір поставки абразивних матеріалів), з іншими контрагентами, а саме: ПП «Промгрупа», ТОВ ВКФ «Променерго», ТОВ «Дніпровський завод спецобладнання», ТОВ «Укрбудівниця», ТОВ «СКМПН», ТОВ «Едванс», ПНТП «Регіон», ПП «Іній», ТОВ фірма «Кодаки», ТОВ «Сталькомплект ЛТД», ДТМТЗЗТУ «Укрзалізничпостачне» було укладено усні договори.

На виконання вказаних договорів були виписані видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, рахунки, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, прибуткові ордери, ТТН, подорожні листи вантажного автомобіля, накопичувальні картки, картки складського обліку матеріалів, а також проведено оплату товарів (послуг), що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з розрахункового рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи.

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначені договори не були визнані недійсними в судовому порядку.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ДП «Придніпровська залізниця» господарських операцій з ПП «Промгрупа», ТОВ «Південьтрассервіс», ТОВ ВКФ «Променерго», ТОВ «Дніпровський завод спецобладнання», ТОВ «Укрбудівниця», ТОВ «СКМПН», ТОВ «Едванс», ПНТП «Регіон», ПП «Іній», ТОВ фірма «Кодаки», ТОВ «Сталькомплект ЛТД», ДТМТЗЗТУ «Укрзалізничпостачне» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товарів (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, а також для віднесення сум витрат по вказаним угодам до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Доводи апелянта щодо відсутності в актах виконаних робіт обов'язкової інформації, як на підставу визнання господарських операцій безтоварними, суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими, оскільки Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що ненадання актів виконаних робіт в сукупності з іншими доказами може лягти в основу висновків про недоведеність надання послуг, тоді як їх складання з певними недоліками є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку.

Щодо посилання апелянта на акти перевірок контрагентів позивача колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум витрат по угодам до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року в адміністративній справі № 804/2240/14 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 10 липня 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Н.А. Олефіренко