Постанова № 3997844, 10.06.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2009р. м. Дніпропетровськ Справа № 2-а-374/08

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючий суддя  Мірошниченко М.В.,

суддя Баранник Н.П.,

суддя Юхименко О.В.

при секретарі Галоян О.Г.

за участю представників :

позивача: ОСОБА_3 довіреність № 1 від 15.05.2008р.;

відповідача : не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_2

Кіровоградській області, АДРЕСА_1

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду

від 28.11.2008р.

у справі № 2-а-374/08

за позовом ОСОБА_1

Паліївська», с. Паліївка, Маловисківського району,

Кіровоградської області

до відповідача ОСОБА_2

Кіровоградській області, АДРЕСА_1

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 заявлено позов до ОСОБА_2 про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відповідача № 0000222310/0 від 25.03.2008р. та № 0002401720/0 від 25.03.2008р.

Розглянувши справу по суті, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.11.2008р. у справі № 2-а-374/08 (суддя Яковлев О.В.) позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000222310/0 від 25.03.2008р. та № 0002401720/0 від 25.03.2008р.

Постанова суду першої інстанції мотивована наступними обставинами. Перевіркою, проведеною податковим органом, не встановлено факту заниження або завищення суми податкових зобов'язань позивача, заявлених у податкових деклараціях, зумовлених встановленням нецільового використання грошових коштів, внаслідок чого відповідач безпідставно застосував п. б) п.п.4.2.2 п.4.2 ст 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181. Таким чином податковий орган неправомірно визначив позивачеві штраф на підставі п.п.17.1.3 ст 17 зазначеного Закону України.

Кошти, які мають обліковуватись на спеціальному рахунку з податку на додану вартість у відповідності до приписів п.п.11.29 ст 11 Закону України «Про податок на додану вартість», не відповідають ознакам податкового зобов'язання, встановленим п.1.2, 1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Таким чином, внаслідок використання не за цільовим призначенням коштів, які мають обліковуватися на спеціальному рахунку, не можуть визначатись податкові зобов'язання шляхом прийняття такого акту, як податкове повідомлення-рішення.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, в якій вказані наступні обставини. В Акті перевірки від 19.03.2008р. визначено підстави для прийняття податкового повідомлення - рішення № 0002401720/0 від 25.03.2008р., а саме - порушення, яке полягає в наданні соціальної пільги працюючим при звільненні, що передбачене п.п.6.3.2 ст 6, п.п.8.1.1 ст 8, п.16.1 ст 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Відповідальність за таке порушення передбачена п.п. 17.1.9 ст 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відносно податкового повідомлення-ріщення № 0000222310/0 від 25.03.2008р., відповідач вказав, що відповідно до Постанови КМУ від 11.04.2002р. № 488 несвоєчасно перераховані кошти на окремий рахунок вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку. До платників, які несвоєчасно перерахували кошти на спецрахунок відповідно до п.п.17.1.7 ст 17 Закону України № 2181, застосовуються штрафні санкції, що і стало підставою для застосування штрафних санкцій вказаним податковим повідомленням-рішенням.

Просить постанову суду першої інстанції від 28.11.2008р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_1 в запереченнях на апеляційну скаргу вказало на наступні обставини. Постанова суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000222310/0 від 25.03.2008р. щодо застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 83112грн. підлягає залишенню без змін. Щодо нарахування суми 12911грн. згідно до податкового повідомлення-рішення № 0000222310/0 та нарахування 1695грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0002401780/0 від 25.03.2008р., то мотивувальна частина постанови суду першої інстанції свідчить про відсутність порушення відповідачем при його винесенні вимог діючого законодавства.

Просить постанову суду першої інстанції від 28.11.2008р. в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000222310/0 від 25.03.2008р. щодо застосування суми 83112грн. штрафних санкцій залишити без змін, а в іншій частині просить привести судове рішення у відповідність до його мотивувальної частини.

Представник позивача в судовому засіданні 10.06.2009р. підтримав доводи заперечень на апеляційну скаргу.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився. Відповідач про час, дату і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. На підставі ст. 196 КАС України колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача, оскільки його неявка не є перешкодою для цього.

У відповідності до розпорядження голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду № 362 від 10.06.2009р. справу розглянуто колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя), Юхименко О.В. (суддя).

Судове засідання 10.06.2009р. фіксувалось за допомогою технічного комплексу «Камертон».

За результатами апеляційного розгляду справи, в судовому засіданні 10.06.2009р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

Розглянувши обставини справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши їх доказами колегія суддів знаходить підстави для часткового задоволення апеляційної скарги.

Як випливає з матеріалів справи, ОСОБА_2 проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2006року по 31.12.2007року. За результатами перевірки складено Акт № 57/23-30746534 від 19.03.2008року.

За висновками перевірки встановлено порушення позивачем п.п.6.3.2 ст 6, п.п.8.1.1 ст. 8, п.16.1 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Так, у акті перевірки вказано, що встановлено надання соціальної пільги працюючим при звільненні. Також встановлено порушення порядку перерахування податку з доходів фізичних осіб, в результаті чого нараховано пеню за несвоєчасну сплату податку до бюджету в сумі 17211,44грн.

В результаті перевірки донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 564,84грн. та нараховано пені в сумі 63,75грн. Відповідальність за таке порушення передбачена п.п. 17.1.9 ст 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Також встановлено порушення позивачем п.11.21, п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині нецільового використання сум податку на додану вартість, що залишаються в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника в розмірі 68270грн.

Відповідно до п.п.б) п.п.16.1.2 п.16.1, п.п.16.4.1 п.16.4 ст 16, п.п.17.1.9 п.17.1 ст 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 у разі виплати доходу без попереднього нарахування та сплати податку нараховується штрафна (фінансова) санкція та після закінчення встановлених термінів погашення узгодженого зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

За порушення порядку утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб донараховано основного платежу в сумі 565грн. та нараховано пеню в сумі 17275грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222310/0 від 25.03.2008р. про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 12911грн. (за основним платежем) та за штрафними санкціями в сумі 83112грн.

За результатами перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002401720/0 від 25.03.2008р. про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 565грн. (за основним платежем) та за штрафними санкціями в сумі 1130грн.

Пунктом 7 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах встановлених законом.

З тексту податкового повідомлення - рішення № 0000222310/0 від 25.03.2008р. вбачається, що винесено воно згідно з п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІП та п.п.7.3.1, 7.4.5 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за порушення п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181.

Згідно до п. «б» п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІП, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

При цьому перевіркою не встановлено факту заниження або завищення суми податкових зобов'язань позивача, заявлених у податкових деклараціях, зумовлених встановленням нецільового використання коштів, а тому безпідставно застосовано п. «б» п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності підстав, викладених у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, податковий орган неправомірно визначив позивачеві штраф у відповідності до вимог п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. від 21.12.2000 р. № 2181.

Кошти, які мають обліковуватися на спеціальному рахунку з податку на додану вартість згідно із приписами п.п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та «Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», затвердженого постановою від 26.02.1999р. № 271, не відповідають ознакам податкового зобов'язання, встановленим п. 1.2., 1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181.

З огляду на викладене, за використання не за цільовим призначенням коштів, які мають обліковуватися на спеціальному рахунку, не можуть визначатися податкові зобов'язання шляхом прийняття такої форми акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції вірно враховано, що СТОВ «Агрофірма Паліївська» для зарахування сум ПДВ на виконання постанови КМУ № 271 від 26.02.1999р., у Маловисківському відділені Кіровоградської ОД «Райффайзен банк Аваль» відкрито спеціальний рахунок № 260442036 і в період з 23.03.2007р. по теперішній час на нього виконавчою службою Маловисківського району Кіровоградської області накладено арешт.

Відповідно, під час арешту спеціального рахунку в діях позивача відсутні ознаки нецільового використання коштів, оскільки позивач не мав можливості розпоряджатись коштами. Вказані обставини відповідачем при проведенні перевірки не враховано.

Також, сума штрафних санкції зазначена у п.2,3 розділу 4 «Висновки» акту перевірки № 57/23-30746534 від 19.03.2008р. (9299грн. + 68270грн) не відповідає сумі штрафних санкцій визначених у податковому повідомленні - рішенні № 0000222310/0 від 25.03.2008р. (83112грн.) і відповідно збільшена відповідачем без будь - яких підстав.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000222310/0 від 25.03.2008р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість на суму 83112грн.

Однак, суд першої інстанції в порушення п.1) ч.1 ст. 3 ст. 105, п.1) ч.2 ст 162 КАС України безпідставно вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач в позовній заяві просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення, однак суд скасував його. При цьому у відповідності до ст. 137 КАС України позивач не подавав заяву про зміну предмету позовних вимог.

Що стосується донарахування позивачу суми 12911грн. податкового зобов'язання за основним платежем податковим повідомленням - рішенням № 0000222310/0 від 25.03.2008р., а також донарахування суми 565грн. зобов'язання за основним платежем по податку з доходів найманих працівників та суми 1130грн. штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню № 000240172/0 від 25.03.2008р., то колегія суддів зазначає, що в мотивувальній частині постанови суду першої інстанції обґрунтовано вказано на те, що доказів порушення вимог чинного законодавства при визначенні податкового зобов'язання за цими сумами допущених з боку відповідача, позивачем до суду не надано. Тобто суд погодився із висновком про правомірність визначення податковим органом вказаних сум податкового зобов'язання

Однак всупереч цьому висновку, суд першої інстанції в резолютивній частині постанови від 28.11.2008р. скасував податкові повідомлення-рішення № 0000222310/0 та № 0002401720/0 від 25.03.08р. - в повному обсязі, що призвело до неправильного вирішення позову у цій частині.

Таким чином суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи надають підстави для скасування постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 198 п.3, 202п.1, 4, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, АДРЕСА_1 задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.11.2008р. у справі № 2-а-374/08 скасувати.

Позов задовольнити частково. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ОСОБА_2 № 0000222310/0 від 25.03.2008р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в сумі 83112грн.

В іншій частині вимог у позові відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено - 19.06.2009р.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

  Суддя Н.П. Баранник

Суддя О.В. Юхименко