Ухвала суду № 3997841, 27.05.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2009р. м.Дніпропетровськ Справа № 2-а-464/09/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючий суддя  Мірошниченко М.В.,

суддя Проценко О.А.,

суддя Туркіна Л.П.,

при секретарі Красоті А.О.,

за участю представників:

прокуратури: ОСОБА_4, посв. № 181

позивача: ОСОБА_5 дов. від 10.04.2009р.

відповідача 1: ОСОБА_6 дов. від 09.07.2008р. № 47

відповідача 2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_2, м.Кіровоград

апеляційну скаргу ОСОБА_8, м.Кіровоград

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду

від 19.02.2009р.

у справі № 2-а-464/09/1170

за позовом ОСОБА_1, м.Кіровоград

до відповідача 1 ОСОБА_2,

м.Кіровоград

 до відповідача 2  ГОСОБА_3

у Кіровоградській області, м.Кіровоград

про скасування рішення та стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1, за участю ОСОБА_7, подано позов до ОСОБА_2 (Відповідач 1), та ГОСОБА_3у Кіровоградській області (Відповідач 2), про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18.11.2008р. № 0008131520/0 та стягнення з Державного бюджету, на користь Позивача, суми 5.316.892,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Кіровоградський окружний адміністративний суд (суддя Притула К.М.) своєю постановою від 19.02.2009р. у справі № 2-а-464/09/1170 позов задовольнив: визнав недійсним податкове повідомлення - рішення від 18.11.2008р. № 0008131520/0 та стягнув з Державного бюджету, на користь Позивача суму 5.316.892,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданих апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_8, вказують на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Дослідженням господарських операцій, внаслідок яких виникло від'ємне значення з податку на додану вартість у ОСОБА_1 у серпні 2008р. та стало підставою для заявлення бюджетного відшкодування, встановлена відсутність факту надмірної сплати податку до бюджету.

Так, за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.07.2008р., оплачений Позивачем об'єкт нерухомості не отриманий, права власності на нього у встановленому порядку не набуто. Відповідно, віднесення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого згідно із зазначеною угодою, є неправомірним.

Крім того, судом не взято до уваги надані фахівцями контролюючого органу докази порушення порядку формування податкового кредиту постачальника Позивача - ОСОБА_9 відносно його (ОСОБА_9) взаємовідносин з контрагентами по ланцюгу до виробника продукції.

Наслідком чого стало ненадходження ПДВ до бюджету, як обов'язкової умови віднесення сум до податкового кредиту та, відповідно, отримання заявленого бюджетного відшкодування.

Просять постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

ОСОБА_1, Позивач, заперечив проти апеляційних скарг. В запереченнях на апеляційні скарги вказує на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.07.2008р., був укладений з ОСОБА_9, і внаслідок попередньої оплати за яким виникло від'ємне значення ПДВ у серпні 2008р., визнаний дійсним рішенням господарського суду Кіровоградської області у справі № 9/235, яке набрало законної сили.

Право власності на приміщення зареєстровано Кіровоградським ООБТІ, про що є витяг з Державного реєстру.

У відповідності із Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) не покладено на покупця товару обов'язку щодо контролю за сплатою податку до бюджету своїми постачальниками та його контрагентами з придбавання товарів (робіт, послу) по ланцюгу до виробника.

Просить апеляційні скаргиОСОБА_8 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники прокуратури, позивача, ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали доводи апеляційних скарг та заперечень на них.

Представник відповідача 2 до суду не з'явився. Про час, дату і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Колегія суддів на підставі ст. 196 КАС України ухвалила розглянути справу за відсутності представника відповідача 2, оскільки його неявка не є перешкодою для цього.

Справу було призначено до апеляційного розгляду та розглянуто колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Проценко О.А. (суддя), Туркіна Л.П. (суддя).

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Камертон».

В судовому засіданні 27.05.2009р. за результатами апеляційного розгляду справи було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Розглянувши обставини справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

Фахівцем держподаткової іінспекції проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка звітної декларації з податку на додану вартість ОСОБА_1, код за ЄДРПОУ 32892810, поданої за вересень 2008р., із заявленням суми бюджетного відшкодування у розмірі 5.316.892,00 грн. на рахунок платника податку.

За результатами перевірки складений Акт № 197/15-20/32892810 від 11.11.2008р.

В Акті перевірки вчинено записи:

- від'ємне значення у розмірі 5.281.416,00 грн. в серпні 2008р. виникло внаслідок включення до складу податкового кредиту попередньої оплати у розмірі 32.587.500,00 грн. (ПДВ складає .431.249,99 грн.), здійсненої ОСОБА_9 за об'єкт нерухомості, згідно до договору б/н від 30.07.2008р. купівлі-продажу об'єкту нерухомості - нежитлового приміщення у АДРЕСА_1.

Протягом серпня-жовтня 2008р. не здійснено перереєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомості. Станом на 07.11.2008р. власником об'єкту залишається ОСОБА_9.

Отже, попередня оплата після отримання бюджетного відшкодування може бути повернута ОСОБА_1.

Крім того, з огляду на приписи п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), та з використанням системи автоматизованого співставлення у розрізі контрагентів ОСОБА_9 по ланцюгу до виробника продукції, встановлений факт відсутності надмірної сплати ПДВ до бюджету внаслідок недекларування сум, за рахунок яких сформовано податковий кредит ОСОБА_9.

Таким чином, на дату проведення даної перевірки відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування і у ОСОБА_1.

На підставі Акту перевірки, керівником ОСОБА_2 18.11.2008р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008131520/0.

Згідно з пп. 4.2.2 «в» п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), у відповідності з пп. 7.7.5 п. 7.7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР), ОСОБА_1 вказаним рішенням зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2008р. на 5.316.892,00 грн.

Визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0008131520/0 від 18.11.2008р. та стягнення з Державного бюджету 5.316.892,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість стали предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню.

За позицією заявників апеляційних скарг, про що зазначено вище, підставою для зменшення сум бюджетного відшкодування стали висновки фахівців держподаткінспекції:

- оскільки на оплачений об'єкт нерухомості права власності позивач не набув, віднесення ним до складу податкового кредиту попередньої оплати не відповідає приписам Закону «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР);

- відсутня така обов'язкова умова включення сум до податкового кредиту, як сплата цих сум до Державного бюджету України постачальником позивача у розрізі контрагентів ОСОБА_9 внаслідок не відображення сум податку в податкових деклараціях по ланцюгу до виробника продукції та, відповідно, не сплата податку до Державного бюджету України.

Така позиція фахівців контролюючого органу є помилковою.

У відповідності з пп. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), в редакції Закону N 398-V від 30.11.2006р, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 Закону (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як зазначено вище, від'ємне значення у розмірі 5.281.416,00 грн. в серпні 2008р. виникло внаслідок включення до складу податкового кредиту попередньої оплати у розмірі 32.587.500,00 грн. (ПДВ склав 5.431.249,99 грн.) ОСОБА_9 за об'єкт нерухомості, згідно до договору купівлі-продажу б/н від 30.07.2008р.

В силу пп. 7.2.4 Закону (168/97-ВР) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Зазначена операція підтверджуються відповідним чином оформленими податковими накладними, виданими належним чином зареєстрованим суб'єктом господарювання.

Згідно отриманих від ОСОБА_9 податкових накладних, їх дані відображені у податковому обліку підприємства.

Доводи про те, що попередня оплата після отримання бюджетного відшкодування може бути повернута ОСОБА_1 не можна визнати обґрунтованими в силу наступного.

По-перше, такі висновки фахівців держподаткінспекції є тільки припущеннями.

Відповідно до вимог п. 4.5 ст. 4 Закону (168/97-ВР) якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості , включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню .

Крім того, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.07.2008р ., укладений з ОСОБА_9, внаслідок попередньої оплати за яким виникло від'ємне значення ПДВ у серпні 2008р., визнано дійсним рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30.09.08р. у справі № 9/235. Право власності на приміщення зареєстровано Кіровоградським ООБТІ, про що є витяг з Державного реєстру . (Копія договору, рішення суду з відміткою про реєстрацію та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно додані Позивачем до матеріалів справи).

Щодо відсутності такої обов'язкової умови включення сум до податкового кредиту як сплата цих сум до Державного бюджету України постачальником позивача у розрізі його контрагентів по ланцюгу до виробника продукції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, пунктом 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) дано визначення поняття «бюджетне відшкодування». Це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Водночас, у відповідності з пп. 7.7.1 Закону (168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді, пп. 7.7.2 Закону (168/97-ВР) сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) …

І не пов'язано право платника податку на віднесення до податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість виключно з датою фактичного зарахування коштів до державного бюджету .

Датою виникнення кореспондуючих податкових зобов'язань вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

В силу с татті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів), згідно із Законом «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року N 1251-XII, є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

З огляду на приписи пп. 4.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.

Та, з огляду на індивідуальність відповідальності, виявлені фахівцями держподаткінспекції обставини можуть бути підставою для визначення сум податкових зобов'язань певним платникам податків, але не підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування Позивачу у справі -ОСОБА_1.

За змістом Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України 02.07.97 N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86), бюджетною заборгованістю з податку на додану вартість є суми, не відшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування.

Підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період .

Відшкодування при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації. Термін, протягом якого належна платнику сума податку на додану вартість підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, установлюється в залежності від виду операцій, які здійснюються платником у звітному періоді.

Відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) - Відповідача 1 у справі, або за рішенням суду.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначених у розділі 3 цього Порядку термінів, п. п. 6.1, 6.2, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів.

Порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається.

В межах апеляційних скарг підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, м. Кіровоград таОСОБА_8, м. Кіровоград залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.02.2009р. у справі № 2-а-464/09/1170 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 28.05.2009р.

Головуючий суддя М.В.Мірошниченко

Суддя О.А.Проценко

Суддя Л.П.Туркіна