Ухвала суду № 39977782, 03.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 липня 2014 рокусправа № 804/9202/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Гіневська Н.Ю. (дов.від 03.07.2014 р.), Товстий К.А. (дов.від 03.07.2014 р.)

відповідача: - Васюченко М.Е. (дов.від 06.03.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 р. у справі № 804/9202/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Металург-Південь"

до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000272204 від 28.02.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

"08" липня 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Металург-Південь" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 р. №0000272204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 150 842 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача про протиправність формування податкового кредиту є безпідставними та необґрунтованими, оскільки реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вісан» підтверджена належним чином оформленою первинною документацією та судовими рішеннями, якими визнано правомірним формування ТОВ "Промислова компанія "Металург-Південь" податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Вісан» за квітень 2011 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 р. у справі № 804/9202/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Металург-Південь" до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000272204 від 28.02.2013 року - задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що реальність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Вісан» підтверджена первинною документацією. Крім того, судом зазначено, що судовими рішеннями, які набрали законної сили підтверджено правомірність формування податкового кредиту позивачем і сума податкового кредиту 150 842 грн., яка є предметом спору в справі, входить до вже підтвердженого податкового кредиту та є преюдиційним фактом.

Не погодившись з постановою суду, Державною податковою інспекцією в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 р. у справі № 804/9202/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судом в повному обсягу не досліджено обставини по справі та не надано оцінки доводам податкового органу. Заявник апеляційної скарги зазначає, що за результатами перевірки позивача, податковим органом встановлено відсутність контрагента позивача за юридичним місцезнаходженням, Товариством не надано жодної первинної документації на підтвердження реальності здійснюваною господарської діяльності. Внаслідок чого податковим органом здійснено висновок про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вісан», відсутність ділової мети та реальності настання правових наслідків, що свідчить про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Вісан» і як наслідок протиправне завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду.

Позивач надав в справу письмові заперечення, в яких вказуючи на обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції постанови просить залишити без змін постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у період з 20.06.2011 року по 25.07.2011 року фахівцями ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість TOB «Промислова компанія «Металург-Південь», під час здійснення взаємовідносин з TOB «ВІСАН» за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 367/224/32350660 від 11.02.2013 р., в якому зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, підприємством у лютому 2011 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ на суму 150 842 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у лютому 2011 року на суму 150 842 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що проведеною перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій TOB «ПК Металург Південь» по ланцюгу з постачальником TOB «Вісан» за період лютий 2011 року.

За інформацією Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо перевірки контрагента позивача ТОВ «Вісан», податковим органом встановлено відсутність у Товариства трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень та інших основних засобів необхідних для здійснення господарської діяльності, що в свою чергу свідчить про фіктивність господарської діяльності даного контрагента та, відповідно нікчемність укладених ним правочинів.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 28.02.2013 р. № 0000272204 за формою «В4» яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 150 842 грн.

За результатами адміністративного оскарження даного податкового повідомлення-рішення, скарга ТОВ «ПК «Металург-Південь» залишена без задоволення, рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська без змін.

Вважаючи протиправним рішення податкового органу, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, 14.07.2010 року між ТОВ «ПК «Металург-Південь» та ТОВ «Вісан» укладено договір № 14-07/01 про постачання вугілля антрацит, за умовами якого TOB «Промислова компанія «Металург - Південь» (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити, а TOB «ВІСАН» (Продавець) передати визначений угодою товар.

Договір сторонами виконано в повному обсягу, товар отримано та оплачено відповідно до визначених угодою умов. За результатами даної господарської операції, позивачем на підставі отриманих від ТОВ «Вісан» податкових накладних віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 150 842 грн.

На підтвердження фактичного виконання угоди купівлі-продажу позивачем надано належним чином сформовані первинні документи, а саме: договір купівлі-продажу №14-07/01 від 14.07.2010 року та додаткові угоди до нього, акти прийому-передачі від 28.02.2011 року, що підтверджують факт передачу товару продавцем та факт отримання його покупцем, платіжні доручення №728 від 17.12.2010 року, №766 від 28.02.2011 року, №797 від 14.02.2011 року, №110 від 28.02.2011 року, що свідчать про повну оплату отриманого товару; документи (договір з додатковими угодами, накладні та податкові накладні, акт виконаних робіт) на підтвердження факту отримання позивачем від ПП «Лекс Транс» послуг з перевезення вугілля на території України; правомірність формування податкового кредиту підтверджена податковими накладними, наданими ТОВ «Вісан» № 45 від 21.01.2011 року, № 58 від 11.02.2011 року, № 77 від 14.02.2011 року, № 108 від 21.02.2011 року

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджуються реальність господарської операції.

Використання позивачем придбаних у ТОВ «Вісан» робіт у власній господарській діяльності відповідачем не спростовувалось.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності договору №14-07/01 від 14.07.2010 року, використання придбаних товарів та робіт у неоподатковуваних операціях.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів постачання, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

При цьому, судом першої інстанції правомірно зазначено, що органам ДПС чинним законодавством не надано повноваження щодо встановлення в актах перевірки нікчемності правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Доводи скаржника щодо відсутності у ТОВ «Вісан» необхідних матеріальних та трудових ресурсів для вчинення дій, що становлять операції купівлі-продажу вугілля, колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки відсутність у контрагента основних засобів та необхідної трудової сили не спростовує можливості використання орендованої техніки для виконання господарських операцій та залучення працівників на договірній основі.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є належним доказом нереальності господарської операції, нікчемності угоди оскільки за умови складення вказаного акту фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника податків, однак реальність господарських операції такого платника не може бути встановлено, оскільки не є предметом перевірки.

Крім того, колегія суддів зазначає, що отримання податковим органом акту зустрічної перевірки чи довідки, в котрих викладені певні висновки про вчинення контрагентом платника податків порушень податкового законодавства, або відсутність за місцезнаходженням, не звітуванням, та вчинення нікчемних, безтоварних правочинів, які не відбулися, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному виявленню та доведенню факту вчинення платником податків порушень закону.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є беззаперечним та безумовним документом, що підтверджує обставини фактично вчиненої господарської операцій між позивачем та його безпосереднім контрагентом.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, порушення контрагента позивача щодо звітування та сплати податкових зобов'язань зокрема тих, що виникли за наслідками поставок на користь позивача, не є доказом порушення податкового законодавства, неправильного формування податкового кредиту позивачем.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 р. у справі № 804/9202/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 р. у справі № 804/9202/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко