Постанова № 39977685, 19.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2014 рокусправа № 804/11390/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

за участю

представника відповідача: Донцова Є.Е..

представника позивача: Яковлєвої А.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року у справі №804/11390/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БРІЗ» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

23 серпня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «БРІЗ» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.07.2013 р. №0002571520, винесене Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.07.2013 р. №002561520, винесене Державною податковою інспекцією в Амур - Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що податкові повідомлення - рішення, що оскаржуються, є неправомірними та необґрунтованими, оскільки прийняті на підставі акту перевірки, в якому податковим органом безпідставно зроблено висновок про нереальність, «нікчемність» здійснення господарських операцій з ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор» у зв'язку дефектністю первинної документації та з огляду на акти перевірок контрагентів позивача. Дані висновки спростовуються наданими позивачем первинними документами, а відтак податкові повідомлення - рішення, прийняті на підстав висновків акту перевірки, що не відповідають дійсності підлягають скасуванню, як такі, що порушують права та законні інтереси платника податку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 03.07.2013 р. за номерами 0002571520 та 002561520, винесені Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області.

Не погодившись з рішенням суду Державна податкова інспекція в Амур - Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що надані до перевірки ТОВ «БРІЗ» первинні документи не дозволяють встановити факт виконання договірних зобов'язань контрагентами позивача. Також, на думку заявника апеляційної скарги, суд не дослідив докази в їх сукупності, викладені відповідачем в Акті перевірки, що свідчать про відсутність реального характеру укладеного між позивачем та його контрагентом правочину.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 24 травня 2013 року по 30 травня 2013 року посадовими особами ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «БРІЗ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» та з ТОВ «Матадор» за період з 01.02.2012 р. по 31.08.2012 р., за результатами якої складено акту №1467/22-2/32350786 від 04.06.2013 р..

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

пп.14.1.27, ст.134, пп.138.1.1, п.138.2, ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-IV (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток всього у 19 179 грн., у т.ч. за 1 квартал 2012 року у сумі 5 031 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 10 679 грн., за 3 квартал 2012 р. на суму 2 681 грн., та за 4 квартал 2012 року у сумі 788 грн.;

пп.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-IV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в лютому 2012 року на суму 2 658 грн., в березні 2012 року на суму 2 167 грн. в квітні 2012 року на суму 3 390 грн., в травні 2012 року на суму 3 790 грн., в червні 2012 року на суму 2 990 грн., в липні 2012 року на суму 1 803 грн., в серпні 2012 року на суму 750 грн., в жовтні 2012 року на суму 496 грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0002571520 від 03.07.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму18 044,00 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 4 794,550 грн.

№002561520 від 03.07.2013 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 19179 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 794,5 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень №0002571520 та №002561520 від 03.07.2013 р. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог норм податкового законодавства спростовуються наданими позивачем до суду документами первинного бухгалтерського обліку та іншими документами. Таким чином, податкові повідомленні - рішення, прийняті на підставі недостовірних висновків податкового органу підлягають скасуванню, оскільки порушують права та інтереси позивача.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, фактично, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість та податку на прибуток стала відсутність, на думку податкового органу, належного підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс».

Означеного висновку ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська дійшла з огляду на те, що надані позивачем до перевірки первинні документи не відповідають вимогам чинного законодавства та не є підтвердженням здійснення господарських операцій в силу Закону. ТОВ «Бріз» не було надано до перевірки первинних документів на підтвердження факту оплати за надані контрагентами ТОВ «Матадор» та ТОВ «Ривс» послуги, а також документи, що свідчили б про фактичне виконання транспортних послуг на користь позивача, зокрема путівних листів та документів, що підтверджують право власності на транспортні засоби. Отже, здійснені операції не відповідають меті підприємницької діяльності, та направлені на надання податкової вигоди третім особам.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Ривс» (виконавець) було укладено договір №12/01 від 03.01.2012 р., відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати, а замовник прийняти та оплатити роботи по прибиранню приміщень й обслуговуванню акваріума.

На підтвердження права віднесення сум ПДВ за вказаними господарськими правовідносинами до податкової звітності позивачем надано податкові накладні №513 від 29.02.2012 р., №№596 від 30.03.2012 р., №458 від 30.04.2012 р., №503 від 31.05.2012 р., №319 від 27.06.2012 р., №581 від 31.07.2012 р., №462 від 31.08.2012 року, №408 від 31.10.2012 р..

На підтвердження фактичного виконання робіт за договором №12/01 від 03.01.2012 р. позивачем надано: акти здачі - приймання робіт №1130 - прибирання приміщення у лютому 2012 року, №1853 - прибирання приміщення у березні 2012 року, №2586 - прибирання приміщення у квітні 2012 року, №3387 - прибирання приміщення у травні 2012 року,№3936 - прибирання приміщення у червні 2012 року, №4315 - прибирання приміщення у липні 2012 року, №4893 - прибирання приміщення у серпні 2012 року, №5975 - прибирання приміщення у жовтні 2012 року.

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «Матадор» (виконавець) укладено договір 2012-01 від 03.01.2012 року, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати послуги з доставки робітників замовника та їх багажу до місця призначення. За умовами договору транспортування робітників виконується автотранспортом позивача.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій, обумовлених договором №2012-01 позивач надав податкові наклдані: №398 від 29.02.2012 року, №491 від 30.02.2012 р., №533 від 30.04.2012 р., №449 від 31.05.2012 року, №198 від 27.06.2012 р., №395 від 31.07.2012 р., акти виконаних робіт №831, №1494, №2550, №3349, №3846, №4612.

На підтвердження наявності потужностей для ведення господарської діяльності позивачем надано до суду договори суборенди нежитлових приміщень, штатний розпис працівників ТОВ «БРІЗ», а також договір на надання послуг позивачем ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» №614 від 05.10.2011 р.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, однак не можуть бути прийняті судом у якості доказу фактичного виконання означених договорів, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ «Матадор» та ТОВ «Ривс» з огляду на наступне.

Виходячи з системного аналізу норм чинного податкового законодавства, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому, підтвердження фактичного виконання умов укладених, платником податку договорів, мають виступати не лише первинні документи, що підставою для віднесення сум податку до податкової звітності підприємства, такі як податкові накладні, а й документи, що відображають зміст, характер, періодичність, умови, обсяг здійсненої господарської операції.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, в обґрунтування свої позиції в судовому засіданні було зазначено про встановлення під час перевірки контрагентів позивача неможливості здійснення ними господарської діяльності, та як наслідок відсутності необхідних господарських потужностей для надання послуг, обумовлених договорами укладеними з позивачем. Вказане підтверджується матеріалами перевірок зазначених юридичних осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В свою чергу, підтверджуючи правомірність віднесення сум податку на додану вартість та податку на прибуток, за наслідками господарських відносин з ТОВ «Матадор» та ТОВ «Ривс» до податкової звітності позивач, в судовому засіданні, посилався на наявність податкових накладних та актів приймання - передачі робіт/послуг, при цьому проігнорувавши свій обов'язок, як сторони у справі, підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, шляхом надання документів, які відображають суть, зміст, обсяг та характер господарських правовідносин, що оспорюються податковим органом.

Однак, позивачем не було надано таких документів бухгалтерського обліку як путівні листи, графіки з надання транспортних послуг, графіки надання послуг з прибирання приміщень, та обслуговування акваріуму, видаткових накладних на товарно - матеріальні цінності, що було використано контрагентами при наданні послуг (купівля моючих засобів - за договором про надання послуг з прибирання, закупівля паливно - мастильних матеріалів, обслуговування транспортних засобів - за договором надання послуг транспортування працівників позивача та їх багажу), тощо. Також позивачем не надано документів, що підтверджували б право власності або право користування виконавця на транспортні засоби, що використовувались ТОВ «Матадор» при наданні транспортних послуг, не надано ліцензії, що підтверджувала б право ТОВ «Матадор» на надання послуг з перевезення людей та їх багажу, що свідчили б про реальність господарських операції та відображали б їх фактичне здійснення.

Таким чином, надані позивачем до суду податкові накладні та акти приймання - передачі робіт/послуг, втрачають силу первинних документів, не можуть слугувати належним підтвердженням права позивача на формування податкової звітності за наслідками господарських операцій, оскільки вказані операції не породжують наслідків, ними обумовлених, їх зміст завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а тому вони є недійсними в силу Закону.

Отже, з огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ, а також формування податку на прибуток за рахунок договорів, укладених позивачем та його контрагентами, оскільки позивачем не доведено у встановленому законом порядку реальності здійснення господарських правовідносин, обумовлених договорами з контрагентами ТОВ «Матадор» та ТОВ «Ривс».

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі та в межах повноважень передбачених Конституцією та Законами України, а тому підстави для їх скасування відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року у даній справі слід скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволення позовних вимог.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління мін доходів у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року у справі №804/11390/13-а - скасувати та прийняти нову.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІЗ» - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим