Ухвала суду № 39977669, 12.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2014 рокусправа № 804/9039/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровсього окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі №804/9039/13-а за позовом дочірнього підприємства "Санаторій "Славутич" імені Б.В. Пашковського закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровлення" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

05 липня 2013 року дочірнє підприємство "Санаторій "Славутич" імені Б.В. Пашковського закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровлення" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило, з урахуванням уточнень: скасувати податкові повідомлення - рішення від 22 квітня 2013 року №0000622210 та №0000632210, прийняті Верхньодніпровською об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Адміністративний позов обгрутовано тим, що позивачем було правомірно сформовано податкову звітність за наслідками господарських операцій за перевіряємий період, на підставі оформлених належним чином первинних документів бухгалтерського обліку, та висновки акту перевірки є необґрунтованими, дії податкового органу щодо їх формування є протиправними, а податкові повідомлення - рішення, прийняті на підставі висновків акту перевірки підлягають скасуванню, як такі, що порушують права та законні інтереси платника податку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення від 22 квітня 2013 року №0000622210 та №0000632210, прийняті Верхньодніпровською об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Не погодившись з рішенням суду Верхньодніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем було укладено правочин без наміру його реального здійснення, що призвело до заниження позивачем заявлених до сплати грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Вказане стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які є правомірними та обґрунтованими, прийнятими у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, та ґрунтуються на висновках акту перевірки, яким встановлено порушення позивачем приписів чинного Податкового кодексу.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанціх встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 22.03.2013 р. по 26.03.2013 року посадовими особами було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ДП "Санаторій "Славутич" імені Б.В. Пашковського закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровлення" з питань господарських відносин з ТОВ "Шоковіта" за серпень 2012 р., за результатами якої складено Акт №255/22-2/32365106 від 28.03.2013 р..

Перевіркою встановлено такі порушення:

пп.14.1.13 п.14.1 ст. 14, пп. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України №2755 - ІУ від 02.12.2010 р. з наступними змінами та доповненнями, що призвело до заниження поатку на прибуток на загальну суму 6375,6 грн. у т.ч. за 3 квартал 2012 року у сумі 6375,6 грн.

п.198.1 п. 198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-ІУ від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями, підприємством безпідставно завищено податковий кредит всього у сумі 1754,26 грн., в т.ч. за серпень 2012 року у сумі 1754,26 грн..

На підставі висновків акту перервірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000632210 від 22.04.2013 р., яким позивачу збільшено грошвое зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 1754.26 грн. та за стосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 877,13 грн..

№0000622210 від 22.04.2013 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 6375,6 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкціх у розмірі 3187.8 грн..

Правомірність та обгрунтованіть податкових повідомлень - рішень №0000632210 та №0000622210 від 22.04.2013 р. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та його контрагентом укладено договір, за наслідками якого сформовано податкову звітність з податку на прибуток та податку на додану вартість у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Укладений договір, на думку суду першої інстанції, носить реальний характер настання наслідків, ними обумовлених, що підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ТОВ "Шоковіта" на підставі договору купівлі - продажу №31/08 від 31.08.2-12 р. та рахунку - фактури №48.

ТОВ "Шоковіта" позивачу було поставлено товар, а саме телевізор PHILIPS 47PFL3007H/12, холодильник НОРД 507-010 та холодильник Delfa DRF - 65L, що підтверджується податковими накладними №143 від 04.09.2012 р.. №1127 від 31.08.2012 р., а також накладними №143 від 04.09.2012 р., №1127 від 31.08.2012 р..

Товар було отримано від імені позивача заступником головного лікаря з АГЧ Петрелюк С.С. на підставі довіреностей №177 від 04.09.2012 р., №168 від 31.08.2012 р..

Оплату за посталвений товар позивач здійснив у безготівковій формі, про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення.

Підприємством, також, надана товарно - транспортна накладна на перевезення товару №317 від 04.09.2012 р., якою підтверджено факт використання позивачем власного атомобільного траспорту для перевезення товару.

Придбаний товар був використаний позивачем у власних цілях про це свідчать акти приймання - передачі (внутрішнього перемішення) основних засобів, наявні в матеріалах справи.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом наслідком яких є придбання товару.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилань податковим органом про обґрунтування порушень позивачем податкового законодавства на підставі матеріалів перевірки його контрагентів з огляду на наступне.

Формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ, а також правомірності формування податку на прибуток за рахунок договорів, укладених позивачем та його контрагентами, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задовлення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі №804/9039/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко