Ухвала суду № 39968320, 09.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 р.Справа № 818/762/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2014р. по справі № 818/762/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Бель Шостка Україна"

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Бель Шостка Україна» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Шосткинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення №0000332203 від 05 березня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 9188,00 грн., а саме: основного платежу 6125 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 3063 грн.

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення №0000322203 від 05 березня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 57745,00 грн., а саме: основного платежу 37000,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 20745, 00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Бель Шостка Україна" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 05 березня 2014 року №0000332203 та №0000322203.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 року у повному обсязі та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 р. без змін.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Шосткинською ОДПІ в період з 07.02.2014 року по 12.02.2014 року було проведено невиїзду позапланову перевірку за результатами якої складено акт № 313/18-17-22-0005/00447103 від 19.02.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Бель Шостка Україна» (код за ЄДРПОУ 00447103) з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Форганг ГМБХ» (код ЄДРП 37359385, м. Запоріжжя) з податку на додану вартість за грудень 2011 року та з податку на прибуток за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2012 р.» (надалі акт перевірки ПАТ «Бель Шостка Україна»). На підставі наведеного акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000332203 від 05 березня 2014 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 9188,00 грн., (основного платежу - 6125 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 3063 грн.) та № 0000322203 від 05 березня 2014 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 57745,00 грн., (основного платежу - 37000,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 20745, 00 грн.).

Прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень відповідач обґрунтував тим, що позивачем в ході проведення перевірки не були надані товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт транспортування товару, а також обґрунтовуючи свої висновки відповідач послався на акт ДПІ у Комунарському району м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 03.09.2012 р. № 839/2221/37359385 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Форганг ГМБХ», код ЄДРПОУ 37359385 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами, у т.ч. з ПП «Вєнсан», код ЄДРПОУ 34790016, за період з 01.01.2010 р. по 01.03.2012 р.» згідно висновків якого відповідач вважає, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Форганг ГМБХ» (код ЄДРПОУ 37359385) здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про те що, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Форганг ГМБХ» (код ЄДРПОУ 37359385) та контрагентами є недійсними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України ).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про те, що позивачем неправомірно завищено: доходи у розмірі 4146 грн., що не підтверджені первинними бухгалтерськими документами по взаємовідносинам з ТОВ «Форганг ГМБХ»; витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Форганг ГМБХ», які не пов'язані з веденням господарської діяльності внаслідок не підтвердження фінансово-господарськими документами у розмірі 29167 грн.; податкові зобов'язання за період 2011 р. у сумі 5000 грн., що не підтверджені первинними бухгалтерськими документами по взаємовідносинам з ТОВ «Форганг ГМБХ»; податковий кредит у розмірі 511 грн., що не підтверджений первинними бухгалтерськими документами по взаємовідносинам з ТОВ «Форганг ГМБХ».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Згідно з п.185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що визначальною умовою для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за певними господарськими операціями є реальність цих господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Бель Шостка Україна» (покупець) та ТОВ «Форганг ГМБХ» (продавець), укладено договір купівлі-продажу від 22.12.2011 р. №734/2, за яким ТОВ «Форганг ГМБХ» передає у власність ПАТ «Бель Шостка Україна» фасувально-пакувальний апарат М6-АРУ для плавленого сиру 1 шт. на суму 252000,00 грн., в т.ч. ПДВ 42 000,00 грн., на умовах DDU - склад Покупця за адресою: Сумська обл., м. Шостка, вул. П. Комуни, Б. 27-А.

Фактично обладнання було отримано за видатковою накладною №23127690088 від 23 грудня 2011 року на загальну суму 252000,00 грн., в т.ч. ПДВ 42000,00 грн. На суму ПДВ у складі вартості товару було виписано податкову накладну №101 від 23.12.2011 р. на загальну суму 252000,00 грн., в т.ч. ПДВ 42000,00 грн. Вартість устаткування в повному обсязі сплачено шляхом перерахування грошових коштів у безготівковому порядку: платіжні доручення №1247 від 26.12.2011 р. на суму 226800,00 грн. та № 694 від 23.01.2012 р. на суму 25200,00 грн.

Згідно акту перевірки суми податкових зобов'язань за грудень 2011 року ТОВ «Форганг ГМБХ» задекларовано.

Передача товару відбувалась на складі покупця (позивача).

Також, між ПАТ «Бель Шостка Україна» (продавець) та ТОВ «Форганг ГМБХ» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 22.12.2011 р. №733/2, за яким ПАТ «Бель Шостка Україна» на умовах EXW-склад Продавця: м. Шостка, вул. П.Комуни, б. 27-А зобов'язалось поставити апарат для упаковки АРМ - 1 шт. за ціною 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.

Фактична передача товару підтверджується видатковою накладною № 411430 від 27.12.2011 р. за довіреністю №2312 від 23.12.2011 р., яка видана ОСОБА_2.

Розрахунки за обладнання здійснено в повному обсязі у безготівковій формі п./д №302 від 26.12.2011р. На суму ПДВ, що сплачено у складі вартості товару видано податкову накладну №821 від 26.12.2011 р. на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.

Отже, реальність господарських операцій за спірними договорами підтверджена документами первинного та бухгалтерського обліку,оформленими належним чином.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність спірних господарських операцій за якими були сформовані податковий кредит та податкові зобов'язання.

Посилання відповідача на ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних в підтвердження реальності спірних господарських операцій, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки за умовами договорів передача товару відбувалася на складі покупця (позивача) та продавця (позивача), а отже позивач не зобов'язаний був складати та зберігати товарно-транспортні накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, висновки відповідача про нереальність господарських операцій за спірними договорами ґрунтуються на висновках акту перевірки ТОВ «Форганг ГМБХ».

Колегія суддів зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, позивачем правомірно сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання за спірний період за господарськими операціями з ТОВ «Форганг ГМБХ».

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України передбачено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено документально фактичне виконання господарських операцій за договорами, укладеними з ТОВ «Форганг ГМБХ», колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування доходів та витрат за спірними договорами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу про донарахування позивачу зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами проведеної перевірки по операціям з ТОВ «Форганг ГМБХ».

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2014р. по справі № 818/762/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 14.07.2014 р.