Ухвала суду № 39961440, 10.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2014 рокусправа № 804/11732/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Іванова С.М. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 р.

у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЛВС" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені у сумі 39 526, 36 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Представник Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ТОВ "Науково-виробниче підприємство "ЛВС" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені у сумі 39 526, 36 грн. Просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 39518,46 грн., а також пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 7,90 грн.

Свої позовні вимоги Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів обґрунтовує тим, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо працевлаштування інвалідів, тому за 3 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами повинен був до 16.04.2013 року самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі - 39 518, 46 грн., пеню у розмірі - 7, 90 грн. Позивачем було розраховано вказані суми санкції та пені, надані на підтвердження цього відповідні розрахунки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 р. у задоволенні даного позову відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що відповідач виконав покладені на нього чинним законодавством України обов'язки щодо виділення та створення робочих місць для інвалідів, створення для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечення інших соціально-економічних гарантій, надання державній службі зайнятості необхідної інформації для організації працевлаштування інвалідів, звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість працевлаштування інвалідів.

Не погодившись з даним рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для вирішення справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на ч. 2 ст. 19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", згідно якої підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів і забезпечують працевлаштування інвалідів. Вважає, що підприємством належним чином не було створено робочі місця для працевлаштування інвалідів. Відповідно до звіту за 2012 рік, підприємством не виконано норматив з працевлаштування інвалідів у кількості 3 осіб. Вважає, що оскільки адміністративно - господарські санкції є альтернативним грошовим зобов'язанням виконати норматив з працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був самостійно сплатити в строк до 15.04.2013 року 39 518, 46 грн. адміністративно - господарських санкцій та 7,90 грн. пені, а разом 39 526, 36 грн.

На апеляційну скаргу подані заперечення. Відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Посилається на ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", згідно якої підприємства, організації, установи, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для реалізації працевлаштування інвалідів і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів в порядку, встановленому КМУ. Вказує, що звітність систематично надавалася до центу зайнятості, що підтверджується відповідними відповідями центру. Отже, в діях підприємства відсутня вина у не працевлаштуванні інвалідів на створені підприємством робочі місця.

В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно даних Звітів про наявність вакансій у період січень - грудень 2012 року відповідачем були створені відповідні вакантні робочі місця для працевлаштування інвалідів. Це підтверджується копіями Звітів, наданих відповідачем Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, які є наявними в матеріалах справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми, ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про зайнятість населення".

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Відповідно до вимог Порядку подання підприємствами установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року (у відповідній чинній редакції), звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, також подають (надсилають) копію довідки органу державної податкової служби про включення їх до реєстру неприбуткових установ. Оригінал довідки пред'являється під час подання звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів. У разі надсилання звіту поштою копія довідки засвідчується нотаріально.

Роботодавець, який має відокремлені підрозділи, подає звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, підготовлений з урахуванням даних цих підрозділів. У разі зміни їх кількості роботодавець разом із звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів подає відомості про такі підрозділи за формою, затвердженою Мінпраці.

Господарське об'єднання, утворене відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», разом із зведеним звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів, підготовленим з урахуванням даних об'єднання та підприємств, що увійшли до його складу (далі - підприємства), подає:

- окремі звіти об'єднання та підприємств про зайнятість і працевлаштування інвалідів;

- перелік підприємств за формою, затвердженою Мінпраці;

- копії договорів, що підтверджують розміщення на підприємстві громадської організації інвалідів, яке входить до складу господарського об'єднання, замовлення на придбання товарів (робіт, послуг), платіжних доручень за такими договорами, розрахунків витрат на виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг), що підтверджують безпосереднє виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг) підприємством громадської організації інвалідів та включення до цих витрат заробітної плати інвалідів, які працюють на зазначеному підприємстві.

Якщо до складу господарського об'єднання входить підприємство, яке зареєстроване або повинно бути зареєстроване в іншому відділенні Фонду, відділення Фонду, якому господарське об'єднання подає звіт, інформує про це відповідне відділення Фонду.

Звіти роботодавців про зайнятість і працевлаштування інвалідів зберігаються у відділеннях Фонду протягом трьох років.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були вчинені всі необхідні дії для забезпечення працевлаштування інвалідів, а саме: створені та введені до штатного розкладу посади, на яких за бажанням та відповідністю визначеним основним вимогам мають працювати інваліди, подавалися щомісячні звіти до центру зайнятості форми 3-ПН.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2002 року № 1434, із внесеними змінами від 15.11.2006 року № 1602, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці і соціальної політики України та підпорядковується йому. Основним завданням Фонду є контроль за виконанням нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Згідно ст.17 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

За змістом статті 19 Закону № 875-ХII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

В порядку ст. 18 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23 лютого 2006 року № 3483-ІV "Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість" зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-ХІІ доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Згідно ст.20 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченого ст.19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда, і не зайняте інвалідом.

Частиною 3 ст. 18 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, організації, установи, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для реалізації працевлаштування інвалідів і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів в порядку, встановленому КМУ.

Судом першої інстанції досліджено та підтверджено матеріалами справи, що на підприємстві відповідача створено та атестовано 15 простих робочих місць для інвалідів у кількості більше, ніж вимагає закон. Про наявність незаповнених вакансій для працевлаштування інвалідів товариство інформувало Жовтневий районний центр зайнятості м. Дніпропетровська з січня 2012 року по грудень 2012 року (звіт № 3-ПН), з проханням направляти інвалідів на атестовані робочі місця. Центром занятості на підприємство був направлений 1 інвалід, який сам відмовився від роботи. Необґрунтованих відмов у працевлаштуванні інвалідів не допускалося, що підтверджено листом Жовтневого районного центру зайнятості №861 від 10.06.2013 року.

На думку колегії суду апеляційної інстанції, відповідачем були вчинені всі необхідні дії для забезпечення працевлаштування інвалідів, а саме: створені та введені до штатного розкладу посади, на яких за бажанням та відповідністю визначеним основним вимогам мають працювати інваліди, подавалися щомісячні звіти до центру зайнятості форми 3-ПН.

Отже, в діях підприємства відсутня вина у не працевлаштуванні інвалідів на створені підприємством робочі місця.

Постановляючи дану ухвалу колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне роз'яснити, що обов'язок підприємства щодо виділення та створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком та підбором інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування: державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікацій та знань, з урахуванням його побажань (ст. 18-1 ч. 3).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутня вина з боку ТОВ "Науково-виробниче підприємство "ЛВС" щодо невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановленого ч.1 ст.19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Таким чином, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального права та процесуального права, а повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм відповідну правову оцінку, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 р. у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЛВС" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені у сумі 39 526, 36 грн. - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: Л.П. Туркіна