Ухвала суду № 39961313, 17.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 липня 2014 року

справа № 808/4729/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Чепурнова Д.В. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року по справі № 808/4729/13-а за позовом публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» до Запорізької митниці про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс» звернулося до суду з позовом до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 25.02.2013 №112030000/2013/000144/2; зобов'язати відповідача визначити митну вартість вугілля кам'яного для коксування по МД №112030000/2013/006225 від 11.03.2013 за основним методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) за ціною 98 доларів США за одну тонну вугілля кам'яного для коксування; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформлені вугілля кам'яного для коксування по МД №112030000/2013/006225 від 11.03.2013 з урахуванням того, що митна вартість вугілля кам'яного для коксування визначена за основним методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) за ціною 98 доларів США за одну тонну вугілля кам'яного для коксування; стягнення з Державного бюджету України на користь позивача грошову суму в розмірі 433239 грн. 78 коп. надмірно сплаченого податку на додану вартість по МД №112030000/2013/006225 від 11.03.2013.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14.02.2013 позивачем подано відповідачу для митного оформлення митна декларація №112030000/2013/003941 на вугілля кам'яне для коксування марки "Г", ввезене за контрактом №887, укладеним між публічним акціонерним товариством "Запоріжкокс" та компанією "Topprom Trading LTD" (Кіпр).

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару до митної декларації № 112030000/2013/003941 від 14.02.2013 позивачем надані документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України, а саме: залізничні накладні АР 559257, АР 559258; накладні ЭУ 650678, ЭФ 212911; сертифікат якості №460 від 29.12.2012 (а.с. 45); платіжне доручення в іноземній валюті №18 від 08.02.2013 (а.с. 46); платіжне доручення в іноземній валюті №20 від 13.02.2013 (а.с. 47); товарна накладна №131 від 29.12.2012 (а.с. 48); виписки з бухгалтерської документації ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС" від 08.02.2013 та від 14.02.2013 (а.с. 49, 50); інформація з журналу "Метал Експерт" №44 від 29.10.2012, № 49 від 03.12.2012, №5 від 04.02.2013, №52 від 24.12.2012 про ціни на вугільний концентрат; рахунок-фактура №00000011 від 31.01.2013; інвойс №2012-12-133 від 29.12.2012 (а.с. 54); контракт №887; додаток №5 до контракту №887; договір про надання послуг по збагаченню та/або подрібненню та сортуванню рядового вугілля від 12.10.2011 №12/10/2011 з доповненням від 17.12.2012, укладеними між ЗАТ "ЦЗФ "Щедрухінська" та ТОВ "ДІКСІ" (а.с. 55-58); контракт від 26.08.2011 з додатком №25 від 18.12.2012 та доповненням №3 від 30.01.2012, між ТОВ "ДІКСІ" та Компанією "Topprom Trading LTD" (а.с. 59-66); лист ЗАТ "ЦЗФ "Щедрухінська" №997-11-12 від 13.11.2012 про відсутність каталогів, прейскурантів та прайс-листів на вугільну продукцію (а.с. 67); лист ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС" від 14.02.2013 №36-130 про те, що Контрактом №887 від 17.04.2012 не передбачено виконання посередницьких послуг (а.с. 68); копія МД країни відправлення від 26.12.2012 №10608050/261212/0005459 (а.с. 69).

У вказаній вище декларації митної вартості позивач визначив митну вартість товару за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується.

Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України відповідачем витребувано від позивача додаткові документи за митною декларацією № 112030000/2013/003941 від 14.02.2013 року, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою/контрактом); виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями про вартість товару та/або сировини.

Вищевказані документи були витребувані від позивача у зв'язку з тим, що документи, надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме, згідно контракту №887 та платіжних доручень №10 та №20 банком контрактоутримувача є "Marfin Popular Bank Public CO LTD", а у Інвойсі, поданому до митного оформлення товару зазначений банк "Сyprus Popular Bank Public CO LTD".

Про витребування додаткових документів відповідачем зроблено відповідну відмітку на декларації митної вартості, яка були подані позивачем із посиланням саме на ч.3 ст. 53 МК України.

Витребувані додаткові документи були надані ним разом з МД №112030000/2013/003941 від 14.02.2013 та вказані в графі 44, а саме: договір про надання послуг по збагаченню та/або подрібненню та сортуванню рядового вугілля від 12.10.2011 №12/10/2011 з доповненням від 17.12.2012, укладеними між ЗАТ "ЦЗФ "Щедрухінська" та ТОВ "ДІКСІ"; контракт від 26.08.2011 з додатком №25 від 18.12.2012 та доповненням №3 від 30.01.2012, між ТОВ "ДІКСІ" та Компанією "Topprom Trading LTD"; лист ПАТ "Запоріжкокс" від 14.02.2013 №36-130; виписки з бухгалтерської документації ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС" від 08.02.2013 та від 14.02.2013; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 18.02.2013 №682 (а. с. 51); висновок про якісні характеристики товару ДП "Український Державний Науково-дослідний вуглехімічний інститут" від 20.02.2013 №07/313 (а. с. 52); інформація про ціни на вугільний концентрат марки "Г" ТОВ "ЦЗФ "Шолохівська" та ЗАТ "ЦЗФ "Щедрухівська" (лист "Металл-Кур'єр" від 18.02.2013); лист компанії "Topprom Trading LTD" від 21.02.2013 про злиття банків "Marfin Popular Bank Public CO LTD" та "Сyprus Popular Bank Public CO LTD"; супровідний лист ПАТ "Запоріжкокс" про надані документи від 22.02.2013.

З наданих документів вбачається, що листом ПАТ "Запоріжкокс" від 14.02.2013 №36-130 позивач інформував митний орган про те, що контрактом №887 не передбачено виконання посередницьких послуг, тому рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов контракту №887, відсутні. Однак, повідомлення митного органу про відсутність рахунків про сплату комісійних та посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов контракту №887, ніяким чином не стосується вимоги про надання рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою/контрактом).

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що декларантом не були виконані в повному обсязі вимоги контролюючого органу про надання додаткових документів. При цьому, позивачем не надано суду доказів вжиття будь-яких заходів, спрямованих на отримання запитуваної відповідачем інформації щодо вказаних вище рахунків.

Крім того, з листа позивача № F-36 від 21.02.2013 року вбачається, що назва банку змінюється, проте для приведення всіх документів у відповідність зі змінами необхідно ще підписати додаткову угоду № 2, яка до митного органу не подавалась, що свідчить про наявність розбіжностей відповідно до обраного методу визначення митної вартості.

Враховуючи не надання позивачем у повному обсязі витребуваних документів, наявність розбіжності у документах, наданих позивачем додатково, відсутності у відповідача інформації щодо ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, неможливістю застосування методів віднімання або додавання вартості, відповідачем застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів.

Виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК україни).

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо встановлення розбіжностей у документах, наданих позивачем для митного оформлення, наслідком чого є правомірне витребування митним органом у позивача додаткових документів.

У зв'язку з не виконанням в повному обсязі вимог контролюючого органу про надання додаткових документів, відповідач згідно пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України правомірно відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, приймаючи рішення про неможливість використання обраного декларантом методу митної оцінки, відповідач діяв у спосіб, що визначений законом. Застосування митним органом резервного методу обумовлено неможливістю з об’єктивних підстав використати попередні методи оцінки, є правомірним.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії відповідача стосовно визначення митної вартості за резервним методом, відповідають вимогам чинного законодавства, отже, оскаржуване рішення про визначення митної вартості товарів є правомірним, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, цього висновку не спростовують.

Враховуючи вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення. Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 22 липня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: І.Ю. Богданенко