Ухвала суду № 39960954, 17.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2014 рокусправа № 804/8905/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2013 року по справі за позовом Приватного підприємства "Агенс" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року Приватне підприємство "Агенс" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2013 року №0000432220, № 0000442220.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2013 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 01.04.2013 року №0000432220 та №0000442220.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Агенс" з питань перевірки взаємовідносин з ТОВ "ВК "Віконні системи" за листопад, грудень 2011 року та з ПП "Транс Атлантіка Сервіс" за квітень, травень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №226/222-32128377 від 18.03.2013 року (т.1 а.с. 16-34) (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено наступні порушення: нереальність здійснення господарських операцій в частині придбання ПП "Агенс" послуг у ТОВ "ВК "Віконні системи" та ПП "Транс Атлантіка Сервіс" та їх подальшої реалізації; порушення п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 135.4.1 п. 135.4, п.п.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту на суму 7026,37 грн. та податкових зобов'язань на суму 7026,37 грн. (в т.ч. за листопад 2011 року - 7026,37 грн.); порушення абз. "а" пп. 14.1.13, пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 18 714,37 грн., в т.ч. за 4 кв. 2011 року у сумі 5589,37 грн., за 2 кв. 2012 року в сумі 13 125,00 грн.; порушення п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 17360,32грн..

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: від 01.04.2013 року: № 0000432220, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток приватних підприємств: за основним платежем в сумі 18 714,37 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3281,25 грн.; № 0000442220, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість: за основним платежем в сумі 17 360,32 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 4340,08 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (підрядник) та ДП "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (замовник) укладено договори підряду від 01.11.2011 року № 5100411 (т.1 а.с.117-121), від 05.12.2011 року № 5128811 (т.1 а.с.125-129), від 22.12.2011 року № 5123111 (т.1 а.с.134-137), та договір підряду від 16.04.2012 року № 547912 (т.1 а.с.146-150).

На виконання договорів складено акти прийняття виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів, договірна ціна, розрахунки та податкові накладні.

На виконання субпідрядних робіт, визначених у вищезазначених договорах, ПП "Агенс" залучено ТОВ "ВК "Віконні системи", яке здійснює діяльність на підставі ліцензії серії АВ №595161, виданої 12.10.2011 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, зі строком дії з 12.10.2011 року по 12.10.2016 року, та ПП "Транс Атлантіка Сервіс", яке здійснює діяльність на підставі ліцензії серії АВ № 588322, виданої 26.09.2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, зі строком дії з 14.09.2011 року по 14.09.2014 року.

Між ПП "Агенс" (замовник) та ТОВ "ВК "Віконні системи" (субпідрядник) укладено договори підряду від 01.11.2011 року №111, 01.12.2011 року № 112 (т.1 а.с.130-131), від 02.12.2011 року № 212 (т.1 а.с.132-133), від 05.12.2011 року № 512 (т.1 а.с.151-152), за умовами яких замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язок виконати роботи з будівництва досвідно-промислового об'єкту виготовлення засобів вибуху, 2 черга, та загальнобудівельних робіт будівель ДП "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод". Загальна вартість договорів визначена в п. 2.2. для кожного договору окремо.

На підтвердженням виконання субпідрядних робіт ТОВ "ВК "Віконні системи" згідно зазначених договорів у листопаді, грудні 2011 року надано копії актів прийняття виконаних будівельних робіт, податкових накладних, розрахунків договірної ціни, підсумкових відомостей ресурсів, локальних кошторисів, актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей та платіжних доручень про оплату виконаних робіт.

Між ПП "Агенс" (замовник) та ПП "Транс Атлантіка Сервіс" (субпідрядник) укладено договір підряду від 02.04.2012 року №204/12 (т.1 а.с.142-145), за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язок виконати роботи з капітального будівництва покрівлі будівлі 39. Загальна вартість договору визначена в п. 2.2. і складає 75 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 500,00 грн.

На підтвердженням виконання субпідрядних робіт ПП "Транс Атлантіка Сервіс" згідно зазначеного договору у квітні, травні 2012 року надано копії актів прийняття виконаних будівельних робіт, податкових накладних, розрахунків договірної ціни, підсумкових відомостей ресурсів, локальних кошторисів та платіжних доручень про оплату виконаних робіт.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що й зроблено позивачем. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно п. 134.4 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п. 135.1, 135.2 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Щодо посилань відповідача, на дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних. Відповідно до п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, акти перевірки контрагентів на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Що стосується недійсності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а не колективний характер. Тому, у разі можливого недодержання контрагентом позивача вимог законодавства, такий факт не може бути підставою для застосування до позивача заходів по донарахуванню податкових зобов'язань.

Рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, погоджуючись з його висновками, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук