Постанова № 39959747, 30.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2338/14 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Федотова І.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року по справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ФОП ОСОБА_2 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.11.2013 року № 0000861720.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Бориспільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція не підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 15.11.2013 року № 247/17-2/НОМЕР_1

Перевіркою встановлено допущення позивачем порушення:

п. 198.6 ст. 198, п. 201.12 ст. 201 ПК України, в результаті сума нарахованого за результатами перевірки ПДВ до сплати складає 75 681 грн.;

п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 167.1 ст. 167 201 ПК України, в результаті сума нарахованого податку з доходів фізичних осіб складає 900 грн.

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття податкових повідомлень - рішень від 27.11.2013 року: № 0000861720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 94 501 грн. та № 0000871720, яким позивачу збільшено суму податку з доходів фізичних осіб в сумі 900 грн. і застосовано штрафну санкцію у розмірі 225 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних рішень до вищестоящих податкових органів, податкове повідомлення - рішення від 27.11.2013 року № 0000861720 - залишено без змін, а податкове повідомлення - рішення від 27.11.2013 року № 0000871720 - скасовано.

Підставою для збільшення податковим органом сум грошового зобов'язання з ПДВ слугували висновки відповідача, що позивачем не підтверджено здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Оптима-Інжинирінг», ТОВ «Техно-Трейд», ТОВ «Севідж», ТОВ «ІФМ Електронік», ТОВ «Вид-Б», ТОВ «Альрус Україна», ТОВ «ВКФ Промсистем».

Аналізуючи правомірність винесення податкового повідомлення - рішення від 27.11.2013 року № 0000861720, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Позивачка є суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрована платником ПДВ з 24.01.2003 року Бориспільською ОДПІ, свідоцтво НОМЕР_2 від 13.10.2008 року.

Згідно свідоцтва платника єдиного податку від 25.05.2012 року серія НОМЕР_3, видом господарської діяльності позивачки є посередництво в торгівлі товарами. Документи, які б підтвердили право, на зайняття будь - якою іншою господарською діяльністю, крім посередництва, позивачкою до матеріалів справи надано не було.

Разом з тим, з акту перевірки слідує, що між позивачем (покупець) та контрагентами (продавці): ТОВ «Оптима - Інжиніринг», ТОВ «Техно-Трейд», ТОВ «Севідж», ТОВ «ІФМ Електронік», ТОВ «Вид-Б», ТОВ «Альрус Україна», ТОВ «ВКФ «Промсистем» було укладено договори поставки товарів.

Однак, проаналізувати та надати належну правову оцінку вищевказаним договором колегія суддів не має можливості, оскільки в матеріалах справи відсутні копії договорів поставки, які були укладені позивачем з вищевказаними контрагентами.

На підтвердження виконання договорів поставки, позивачем надано лише копії таких документів:

- податкові накладні. Проте, позивачем не надано до матеріалів справи податкові накладні від ТОВ «Оптима - Інжиніринг» та ТОВ «Севідж»;

- видаткові накладні. Проте, не надано видаткові накладні, де було б зазначено постачальника ТОВ «Оптима - Інжиніринг» та ТОВ «Севідж»;

- платіжні доручення, проте без відмітки банку, а отримувачем коштів по даних дорученнях зазначено ТОВ «Оптима - Інжиніринг», ТОВ «Севідж», ТОВ «ВКФ Промсистем».

Також матеріали справи не містять товарно - транспортних накладних та дорожніх листів вантажного автомобіля, які, в даному випадку безпосередньо підтвердили б факт поставки товару.

Також, колегія суддів хоче звернути увагу, що матеріали справи містять податкові накладні, які виписані позивачем контрагентам ТОВ «Техно - Трейд» та ТОВ «ВКФ «Промстистем». Разом з тим, вони не містять підпису особи, яка склала податкову накладну, та печатки підприємства. Проставлення штампу «копія вірна» та печатки позивача лише свідчать про завірення бланку податкової накладної, що жодним чином не вказує на те, що раніше вона надавалася вищевказаним контрагентам.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Крім того Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. (абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що для формування податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з контрагентом, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для формування податкового кредиту, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі не відображає наслідків, що наступили після укладення договорів поставки та не може підтвердити реальність здійснення господарських операцій.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційна інстанція дійшла однозначного висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року - скасувати та постановити нову, якою у задоволенні позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 30.07.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Федотов І.В.