Ухвала суду № 39952171, 30.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 876/5679/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Богаченка С.І., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області до Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради про стягнення боргу,-

в с т а н о в и в:

Миколаївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулася в суд з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради про стягнення боргу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року позов задоволено повністю. Накладено арешт на кошти та інші цінності Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» Новороздільської сільської ради (код ЄДРПОУ 22362258), що знаходяться у банках, в межах суми податкового боргу в розмірі 858808 грн. 20 коп. (вісімсот п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісім гривень двадцять копійок ). Стягнуто з рахунків Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» Новороздільської сільської ради (код ЄДРПОУ 22362258), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Новий Розділ, вул.Грушевського, 37, в користь Державного бюджету України 858808 грн. 20 коп. (вісімсот п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісім гривень двадцять копійок) податкового боргу.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Комунальне підприємство «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради оскаржило її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів з рахунку платника податків повинна бути ініційована шляхом внесення подання в порядку ст.183-3 КАС України. І тільки відмова у прийнятті подання, як це передбачено ч.5 ст.183-3 КАС України є підставою для звернення органів доходів і зборів з відповідними вимогами в порядку позовного провадження.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. При цьому, колегія суддів відхиляє клопотання Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради про відкладення розгляду справи як безпідставне і спрямоване на затягування розгляду справи, оскільки явка представника останнього в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що КП «Розділжитлосервіс» Новороздільської сільської ради зареєстровано 07.02.2006 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач взятий на облік в органах державної податкової служби 28.09.1995 року за №0210616, що підтверджується довідкою Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 24.03.2014 року за №21287.

Згідно з п.94.1 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до абзац.2 підп.94.6.2 п.94.6 ст.94 цього ж Закону, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

У відповідності до положень підп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Як вбачається з довідки позивача від 26.03.2014 року за №2318/10/2500-017, у відповідача наявна податкова заборгованість у розмірі 858808 грн. 00 коп.

В матеріалах справи наявний акт опису майна від 27.02.2014 року на суму 223552 грн. 30 коп. та акт опису майна від 27.02.2014 року на суму 21073 грн. 39 коп.

А відтак, враховуючи те, що балансова вартість майна платника податків менша суми податкового боргу, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність вимог органу державної податкової служби про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку.

Суд першої інстанції вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що податковий борг відповідача виник із заборгованості по сплаті податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 858808 грн. 20 коп., що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2012 року на суму 66303 грн. 00 коп., за грудень 2011 року на суму 59386 грн. 00 коп., за листопад 2011 року на суму 73215 грн. 00 коп., за жовтень 2011 року на суму 78556 грн. 00 коп., за вересень 2011 року на суму 72837 грн. 00 коп., за серпень 2011 року на суму 74936 грн. 00 коп., за липень 2011 року на суму 75461 грн. 00 коп., за червень 2011 року на суму 71305 грн. 00 коп., за травень 2011 року на суму 86768 грн. 00 коп., за квітень 2011 року на суму 74683 грн. 00 коп., за березень 2011 року на суму 88698 грн. 00 коп. Окрім того, відповідачу було нараховано пеню на суму 36660 грн. 20 коп.

У відповідності до підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (надалі ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Як передбачено п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначеного у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з положенням підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України визначено, що органи державної податкової служби, є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.95.1 і п.95.2 ст.95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

У відповідності до абз.1 п.95.3 ст.95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у зв'язку з наявністю податкової вимоги від 10.12.2001 року за №2/159 на суму 46355 грн. 86 коп., яка була вручена уповноваженій особі відповідача 18.12.2011 року, орган державної податкової служби правомірно та у визначені законодавством строки звернувся до суду для здійснення заходів щодо погашення податкового боргу.

Відповідачем суду доказів в підтвердження факту вжиття заходів щодо погашення заборгованості перед бюджетом не представлено, не надано доказів в спростування вимог позивача. Покликання відповідача на порушення позивачем порядку звернення до суду не беруться колегією суддів до уваги, оскільки позивач наділений правом звертатися до адміністративного суду із згаданим вище адміністративним позовом.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі №813/2623/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді С.І.Богаченко

В.Я.Качмар