Ухвала суду № 39952195, 23.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 р. Справа № 876/6391/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Судової-Хомюк Н.М., Шинкар Т.І.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Міндоходів у Львівській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання неправомірним наказу і бездіяльності, визнання права на пенсійні доплати, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У травні 2007 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації України у Львівській області, в якому, з урахуванням змінених та уточнених позовних вимог, просив: 1) визнати неправомірним наказ ДПА у Львівській області від 10.02.2003 року № 52-0 та бездіяльність ДПА у Львівській області, яка виразилась: - у не нарахуванні та невиплаті належної позивачу заборгованості по щомісячній доплаті відповідно до пункту 5 «Г» постанови КМ України від 31.12.1996 р. № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби»; - у неперерахуванні та невиплаті належної позивачу суми грошової допомоги при звільненні; - у не направленні матеріалів до ГУ ПФУ у Львівській області для перерахунку призначеної позивачу раніше пенсії з врахуванням щомісячної доплати відповідно до пункту 5 «Г» постанови КМ України від 31.12.1996 р. № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби»; 2) визнати за позивачем право на отримання в 2003 році щомісячної пенсійної доплати в розмірі 49%, в 2004-2005 роках в розмірі 50% суми пенсії, яка б могла бути нарахована, відповідно до розпорядження ДПА у Львівській області за № 27 від 15.03.2000 року, визнавши протиправною бездіяльність ДПА у Львівській області у не проведенні такого нарахування та виплати за вказаний період часу; 3) зобов'язати ДПА у Львівській області нарахувати та виплатити позивачу заборговану пенсійну доплату за 2003 р., 2004 р. та січень 2005 р., відповідно до пункту 5 «Г» постанови КМ України від 31.12.1996 р. № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби»; 4) зобов'язати ДПА у Львівській області провести перерахунок та виплату належної позивачу заборгованої вихідної допомоги з врахуванням щомісячної доплати в розмірі 50% відповідно до пункту 5 «Г» Постанови КМ України від 31.12.1996 р. № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби»; 5) зобов'язати ДПА у Львівській області нарахувати та виплатити позивачу заборговану різницю недоотриманої пенсії з врахуванням щомісячної доплати в розмірі 50 % відповідно до пункту 5 «Г» постанови КМ України від 31.12.1996 р. № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби», за 2005-2006 рік; 6) зобов'язати ДПА у Львівській області подати до ГУ ПФУ у Львівській області матеріали для розрахунку призначеної позивачу раніше пенсії з врахуванням щомісячної доплати в розмірі 50%, відповідно до пункту 5 «Г» постанови КМ України від 31.12.1996 р. № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби».

Відповідач і третя особа по справі подали у суді першої інстанції заперечення проти позову, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 10.12.2010 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 р., адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.12.2013 р. скасовано постанову Залізничного районного суду м. Львова від 10.12.2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду вказаного вище адміністративного позову ОСОБА_1 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 р. позовну заяву залишено без розгляду, на підставі статей 99, 100, 155 КАС України, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.

З цією ухвалою суду першої інстанції від 12.06.2014 року не погодився позивач і подав апеляційну скаргу. Вважає апелянт ухвалу суду необґрунтованою та безпідставною, такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що в ході судового розгляду було встановлено, що позивач після його звільнення з податкової міліції не був ознайомлений з грошовим атестатом, направленим в ДПА України для нарахування та виплати пенсії. Вважає апелянт, що звернувся до суду в межах строку передбаченого п.2, п.3 ст.99 КАС України, враховуючи період обізнаності про порушення прав, який слід обраховувати з дати отримання відповіді від ДПА у Львівській області на заяву позивача від 19.03.2007 р.. Також зазначає апелянт, що відповідно до ч.2 ст.233 Закону України «Про внесення змін до КЗпП», який набрав чинності 02.08.2001 р., у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Оскільки пенсійна доплата є предметом позову та входить в структуру зарплати, тому термін звернення до суду щодо її виплати не обмежений.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати ухвалу суду від 12.06.2014 року про залишення позовної заяви без розгляду і направити справу для продовження розгляду, а також вирішити питання щодо необхідності поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Третя особа ГУ ПФУ у Львівській області подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави та межі апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач із розглядуваним адміністративним позовом звернувся до адміністративного суду 10.05.2007 року, що підтверджується датою реєстрації позовної заяви в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції на час звернення позивача до адміністративного суду), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України (в редакції на час звернення позивача до адміністративного суду) передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.

Згідно ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом та щодо застосування наслідків пропуску такого строку, слід керуватись нормами законодавства, які були чинними на час виникнення у особи права на звернення до адміністративного суду і на час реалізацією такою особою права на звернення до адміністративного суду. Подальша зміна і уточнення уже заявлених позивачем позовних вимог не впливають на питання визначення періоду строку звернення до адміністративного суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, і до моменту подачі адміністративного позову до адміністративного суду.

Крім цього, подальші зміни редакцій статей 99, 100 КАС України щодо строків звернення до адміністративного суду і наслідків пропуску таких строків, не можуть застосовуватись до тих правовідносин, які уже відбулись.

З врахуванням наведеного, поданий 10.05.2007 року позивачем ОСОБА_1 адміністративний позов не може бути залишений без розгляду в зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду, на підставі статтею 99, 100 КАС України в редакції, яка ще не була чинною на час звернення позивача до адміністративного суду.

У зв'язку із цим, є помилковими висновки суду першої інстанції щодо можливості залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду слід врахувати обсяг і характер кожної із позовних вимог, визначити початок перебігу і термін строку звернення до суду відносно кожної із позовних вимог, встановити тривалість періоду пропущенного строку по кожній із позовних вимог, дослідити та обґрунтувати питання щодо поважності причин пропуску такого строку, з врахуванням доводів позивача.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суду першої інстанції слід вирішити питання щодо підсудності усіх заявлених позовних вимог адміністративного суду, згідно ч.3 ст.21 КАС України, з врахуванням того, що однією із позовних вимог позивача є вимога про визнання права на отримання пенсійних доплат.

Враховуючи, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду, тому оскаржену ухвалу суду від 12.06.2014 року, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.

Скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання неправомірним наказу і бездіяльності, визнання права на пенсійні доплати, зобов'язання вчинити дії, - а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Н.М. Судова-Хомюк

Т.І. Шинкар

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 25.07.2014 року.