Ухвала суду № 39946125, 22.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 р. Справа № 814/5440/13-а

Категорія: 10 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, третя особа: Центральний відділ ДВС Миколаївського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, скасування вимоги від 05.07.2013 року № Ф-890/1, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, третя особа: Центральний відділ ДВС Миколаївського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, скасування вимоги від 05.07.2013 року № Ф-890/1.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_4 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, позивач зазначає, що судом першої неповно встановлені обставини справи.

Сторони по справі сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ч. 3 ст. 122, ст. 197 КАС України.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 20.04.2007 року за № 25220000000029871 (а.с.13), є платником єдиного податку з 01.01.2012, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 (а.с. 33).

Внаслідок порушення вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач має заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В результаті чого, відповідачем на адресу позивача було направлено вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 05.07.2013 № Ф-890/1, в якій зазначено, що станом на 01.07.2013 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 5766, 45 грн. (а.с. 8).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV(далі Закон № 1058) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до положень статті 1 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного соціального внеску, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 є працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, у фізичних осіб - підприємців, у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 4 зазначеного закону платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 2 - 14 частини першої цієї статті, є застрахованими особами відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Підпунктом 1 пункту 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч. 2-4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Відповідно до статті 1 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Згідно із статтею 2 зазначеного Закону України, завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї, смерті громадянина та членів його сім'ї тощо.

З матеріалів справи вбачається, що позивач (громадянка Росії, яка перебуває в Україні на підставі Закону України "Про імміграцію") отримує пенсію за віком, призначену з 25.01.2006 на підставі законодавства Російської Федерації при наявності можливості отримувати пенсію призначену на підставі законодавства України.

З аналізу вищевикладених норм права вбачається, що дія пункту 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-VI в частині звільнення від сплати за себе єдиного внеску, поширюється виключно на фізичних осіб - підприємців, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та є громадянами України, а також отримують пенсію на підставі законодавства України, а саме Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, посилання позивача на те, що він є пенсіонером за віком і на підставі частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільняється від сплати за себе єдиного соціального внеску у зв'язку з тим, що є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, є помилковим, оскільки таке право мають лише ті пенсіонери, яким пенсія за віком була призначена згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Разом з тим, будь-які міжнародні нормативно-правові акти, які регулюють питання звільнення від сплати єдиного внеску в Україні пенсіонерами інших держав, відсутні.

Частиною 1 ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію.

Разом з цим, згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" чітко визначено, що звільняються від сплати єдиного внеску особи, які є пенсіонерами за віком та якщо їм призначено пенсію на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи, що позивач на теперішній час отримує пенсію, призначену на підставі законодавства Російської Федерації, право на звільнення від сплати єдиного внеску, як у пенсіонера, який отримує пенсію за віком, відсутнє, а посилання позивача на досягнення пенсійного віку, як на підставу для звільнення від сплати єдиного внеску не є вірним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними, скасування вимоги від 05.07.2013 року № Ф-890/1 належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними у справі матеріалами та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року по справі № 814/5440/13-а, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль