Ухвала суду № 39946076, 21.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5494/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

21 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк», ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про:

- визнання незаконними дій щодо накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_2, що перебуває в іпотеці ПАТ «Комерційний банк «Даніель», відповідно до договору іпотеки від 08 лютого 2006 року, укладеного між ПАТ «Комерційний банк «Даніель» та ОСОБА_2, з наступними змінами та доповненнями, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 48,30 кв. м., загальною площею 77,80 кв. м., яка належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу;

- зобов'язання відповідача вчинити дії щодо скасування постанови державного виконавця від 26 квітня 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №26091681 в частині накладення арешту на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці ПАТ «Комерційний банк «Даніель» відповідно до договору іпотеки від 08 лютого 2006 року

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2014 року позов задоволено частково, знято арешт з майна - трикімнатної квартири АДРЕСА_1, житловою площею 48,30 кв. м., загальною площею 77,80 кв. м., яка належить ОСОБА_2; зобов'язано відповідача вчинити дії, що визначені в частині другій статті 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись із вказаною постановою, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк», подала апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники позивача та ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08 лютого 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель», (Банк), правонаступником якого станом на час розгляду справи виступає Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель» та ОСОБА_2 (Позичальник) був укладений Кредитний договір №621-04-КЗН.

Відповідно до умов вказаного кредитного договору, з урахуванням додаткової угоди від 12.04.2011 року № 12, позичальник зобов'язувався повернути Банку отриманий кредит в розмірі 180000,00 доларів США в строк до 07 жовтня 2014 року, сплачувати проценти за користування кредитом, щомісячну комісію, а також неустойку (штрафи, пені) у розмірах та у випадках, передбачених договором.

На забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору від 08 лютого 2006 року №621-04-КЗН, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) 08 лютого 2006 року був укладений іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом, предметом якого є нерухоме майно: трикімнатна квартира номер АДРЕСА_1, житловою площею 48,30 кв. м., загальною площею 77,80 кв. м., яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 10 грудня 2001 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №2211 та зареєстрованого у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 19 грудня 2001 року у реєстровій книзі № 144-10 під реєстровим № 7774-а (далі - Предмет іпотеки).

За взаємною згодою сторін, станом на дату укладання Іпотечного договору заставна вартість Предмету іпотеки становить 722150,00 (сімсот двадцять дві тисячі сто п'ятдесят) гривень 00 копійок.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 17 квітня 2014 року загальний розмір залишку заборгованості по кредиту, несплаченим відсоткам за користування кредитом та неустойки за кредитним договором від 08 лютого 2006 року №612-04-КЗН становить 89376,93 (вісімдесят дев'ять тисяч триста сімдесят шість) доларів США 93 центи, що за курсом НБУ, станом на 16 квітня 2014 року становить 1026202,13 (один мільйон двадцять шість тисяч двісті дві) гривні 13 копійок.

Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10 жовтня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Фольксбанк», правонаступником якого станом на час розгляду справи є Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» (Банк) та ОСОБА_3 (Позичальник) був укладений Кредитний договір №KF52995, на підставі якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 204000,00 доларів США з кінцевим терміном погашення кредитних до 09.10.2028 року зі сплатою 12,5% річних за користування грошовими коштами.

В якості забезпечення виконання зобов'язань по вказаному кредитному договору, 10 жовтня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Фольксбанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки №РО95916.

Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору поруки, ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_3, які виникають з умов Кредитного договору від 10 жовтня 2008 року №KF52995 в повному обсязі.

У зв'язку з порушенням умов кредитного договору від 10 жовтня 2008 року №KF52995 та невиконанням зобов'язань по своєчасному поверненню кредитних коштів та процентів за користування кредитом, ПАТ «Фольксбанк» 21 квітня 2010 року звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 02 листопада 2010 року по справі №2-2512/10 позов ПАТ «Фольксбанк» задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 10 жовтня 2008 року №КР52995 станом на 01 жовтня 2010 року в розмірі 1841981,25 грн., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 1700 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Руденком Ю.О. від 26 квітня 2011 року відкрито виконавче провадження ВП №26091681 з примусового виконання виконавчого листа у справі №2-2512, виданого 15 квітня 2011 року Солом'янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 1843801,25 грн. на користь ПАТ «Фольксбанк».

Вказаною постановою боржнику встановлено строк на виконання рішення суду в добровільному порядку в семиденний термін з моменту отримання постанови.

Під час здійснення виконавчих дій по виконавчому провадженні ВП №26091681, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення - 1843801,25 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо накладення арешту, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до положень ст. 3 зазначеного Закону іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 33 зазначеного Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, позивач як іпотекодержатель має першочергове право задовольнити свої вимог до боржника за рахунок предмета іпотеки з моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 54 зазначеного Закону звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції договір іпотеки був укладений раніше ніж у ПАТ «Фольксбанк» виникло право на стягнення з ОСОБА_2 коштів на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва та вартість предмету іпотеки не перевищує розміру заборгованості боржника перед позивачем як іпотекодержателем, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку на заставлене майно не може бути звернуто стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.

Згідно частини другої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог та з метою повного захисту прав позивача правомірно зняв арешт з майна ОСОБА_2, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_1, житловою площею 48,30 кв. м., загальною площею 77,80 кв. м., та зобов'язав відповідача вчинити дії, що визначені в частині другій статті 60 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов в частині.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 28.07.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.