Рішення № 39938075, 23.07.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2014 р.Справа № 922/2045/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Інтелла", м. Харків до ТОВ "Астан", м. Мерефа про стягнення 207727,56 грн. за участю представників:

позивача - Останін К.Ю. за довіреністю № б/н від 23.05.2014 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелла" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 197084,99 грн., пені у розмірі 3586,94 грн., 6503,80 грн. інфляційних втрат, 551,83 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки № И-9 від 01.04.2013 р.

Ухвалою суду по справі від 08.07.2014 р. розгляд справи було відкладено на "23" липня 2014 р. о 10:20.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 23.07.2014 р. за вх.№ Д467/14, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 23.07.2014 р. за вх. № 25329, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника відповідача у призначене судове засідання та з метою надання доказів та документів в підтвердження своєї позиції. До клопотання була надана копія повістки про виклик ОСОБА_2 та копія довіреності на ОСОБА_2

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечував та вказував, що в матеріалах справи міститься довіреність на іншого представника відповідача - ОСОБА_3

Господарський суд, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, вважав за необхідне в його задоволенні відмовити, оскільки представник позивача у судовому засіданні проти задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечував, в матеріалах справи міститься довіреність на іншого представника відповідача - ОСОБА_3, та тим, що 2-х місячний строк вирішення спору по справі спливає 26.07.2014 р., а відповідач мав достатньо часу для надання до суду доказів та документів в підтвердження своєї позиції по справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

01 квітня 2013 року між сторонами був укладений договір поставки № И-9 (далі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язувався, в порядку на умовах визначених договором поставляти та передавати у власність відповідача визначений договором товар, а відповідач приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п.2.1. договору поставка товару здійснюється позивачем на підставі зробленої заявки відповідача (направленої по факсу чи електронною поштою) протягом 5 календарних днів з моменту її отримання.

Відповідно до п.4.2. договору, ціна товару, яка входить у партію поставки, підтверджується у заявці покупця та вказується у видатково - прибуткових накладних.

Згідно п. 4.3. договору сума договору складається з вартості партій товарів, поставлених позивачем протягом строку дії договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата за поставлену партію товару здійснюється відповідачем по мірі реалізації, один раз в 14 (чотирнадцять) днів, після реалізації поставленого товару 3-м особам.

Протягом часу дії договору позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 377046,99 грн. (видаткові накладні арк. справи 26 - 78).

Станом на 31.03.2014 року відповідачем була здійснена оплата за поставлену продукцію на суму 179962,00 грн., що підтверджується довідкою ПАТ "УкрСиббанк" від 06.06.2014 р.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає 197084,99 грн., що підтверджується також й актом звірки взаєморозрахунків за договором складеним між сторонами станом на 31.03.2014 р.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума основного боргу у розмірі 197084,99 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи умови п. 7.2. договору щодо нарахування пені, господарський суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня у розмірі 3586,94 грн., 6503,80 грн. інфляційних втрат, 551,83 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 4154,56 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, кім. 6-9, ідентифікаційний код 37948856; адреса для листування: 61036, м. Харків, вул. Морозова, 7; р/р 26005364277700 в АТ «УкрСиббанк» МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелла" (61002 м. Харків, вул. Дарвіна, 6, ідентифікаційний код 38493226, п/р 26002440213700 в АТ «УкрСиббанк» МФО 351005) суму основного боргу у розмірі 197084,99 грн., пеню у розмірі 3586,94 грн., 6503,80 грн. інфляційних втрат, 551,83 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами та суму судового збору у розмірі 4154,56 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.07.2014 р.

Суддя Д.О. Доленчук