Рішення № 39937861, 25.07.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 липня 2014 р. Справа № 902/959/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 8)

до: Військової частини А 2656 (вул. Червоноармійська, 21, м. Вінниця, 21007)

про стягнення 0,03 грн. пені, річних та інфляційних.

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Матущак О. В.

Представники:

позивача: Венгрин К.О.- за дорученням

відповідача: Кукуруза Р.В.,Фабіян Н.М. - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Військової частини А 2656 про стягнення 8 203,97 грн., з яких: 7 815,25 грн. боргу, 163,90 пені, 166,53 інфляційних, 58,29 грн. - три відсотки річних.

Ухвалою від 04.07.2014р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 22.07.2014р.

21.07.2014р. від представника позивача надійшов лист № 20-3197 від 21.07.2014р., в якому позивач, в зв"язку з повною оплатою відповідачем основного боргу, зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 163,90 пені, 166,53 інфляційних, 58,29 грн. - три відсотки річних.

Дана заява прийнята судом на підставі ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено перерву до 25.07.2014р.

В судове засідання 25.07.2014р. з"явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав подану раніше заяву про зменшення розміру позовних вимог та подав заяву б/н від 25.07.2014р., якою знову зменшив розмір позовних вимог і просить, у зв"язку з цим, стягнути з відповідача 0,01 пені, 0,01 інфляційних, 0,01 грн. - три відсотки річних та понесені позивачем судові витрати.

Дана заява прийнята судом відповідно до ст. 22 ГПК України.

Представники відповідача проти підтриманих позовних вимог не заперечили, однак просять не відносити на відповідача судові витрати, посилаючись на те, що борг ними сплачено у строк, встановлений позивачем у виставленій претензії.

Також представником відповідача подано відзив на позов № 2352 від 25.07.2014р., в якому зазначено наступне.

Згідно п.1.4 Наказу Міноборони України №625 від 28.10.2006р. "Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України" командири військових частин, установ, організацій, начальники військових навчальних закладів; військові комісари Автономної Республіки Крим, обласних військових комісаріатів та Київського міського військового комісаріату є розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України третього ступеня, тому заборгованість за отримані послуги зв'язку виникла не з вини військової частини А2656.

Бюджетом Міністерства оборони України на 2014 рік передбачено кошти для оплати послуг зв'язку в достатньому обсязі з урахуванням кредиторської заборгованості. Крім того заявки на кошти військовою частиною А2656 подавалися вчасно, що свідчить про те що Відповідачем вжито всіх встановлених і залежних від нього заходів для проведення розрахунків із Позивачем, не відмовляючись та не уникаючи від їх виконання. Тому твердження про неналежне виконання військовою частиною А2656 своїх зобов'язань є хибним, воно виявилося неможливим внаслідок незалежних від Відповідача обставин. Станом на 05.07.2014 року основна сума боргу погашена.

З урахуванням поданих представником позивача заяв, ціна позову становить 0,03 грн., з яких: 0,01 пені, 0,01 інфляційних, 0,01 грн. - три відсотки річних.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.09.2007р. між ВАТ "Укртелеком" (Підприємство зв"язку) та військовою частиною А 2656 (Споживач) укладено типовий договір № 11130 про надання послуг зв"язку, відповідно до якого Підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку 1 і безплатні послуги, перераховані в додатку 2.

Відповідно до п. 4.5. Договору, розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв"язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

У разі застосування авансової системи оплати Споживач для одержання послуг електрозв"язку проводить щомісячно до 20 числа поточного місяця попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, виходячи з фактично наданих послуг) (п. 4.6 Договору).

Відповідно до п. 5.8. Договору, в разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач сплачує пеню яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

В додатку № 1 до договору № 11130 від 01.09.2007р. наведено перелік засобів зв"язку в користуванні абонента за договором.

Позивач виконав свої зобов'язання, забезпечив Відповідача послугами зв'язку та надав рахунки для оплати згідно договору.

Заборгованість відповідача за отримані послуги за період з грудня 2013р. по травень 2014р. до дня звернення позивача до суду становила 7 815,25 грн., в зв"язку з чим відповідачу було нараховано пеню, інфляційні та три відсотки річних. Борг сплачено відповідачем у день подання позову.

Наведене стверджується матеріалами справи та поясненнями представників сторін.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши і оцінивши обставини і докази по справі суд дійшов такого висновку.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися правовідносини щодо надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши розрахунок позивача заявлених до стягнення з відповідача 0,01 пені, 0,01 інфляційних, 0,01 грн. - три відсотки річних, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству та умовам договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача також слід стягнути на користь позивача 0,67 грн. у відшкодування витрат на сплату судових витрат.

Решта судового збору покладається на позивача з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч.1 (п.1), ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі зменшення розміру позовних вимог, сплачена сума судового збору повертається позивачу з Державного бюджету за ухвалою суду в розмірі переплаченої суми.

Оскільки позивачем при звернення до суду сплачена мінімальна сума судового збору відповідно до заявленої ціни позову, то в результаті зменшення розміру позовних вимог, судовий збір останньому не повертається.

Як зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В силу положень ч.2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для віднесення на відповідача витрат позивача на сплату судового збору, оскільки несвоєчасна сплата відповідачем боргу була спричинена зупиненням платежів ГУ Державної казначейської служби у Вінницькій області. У той же час, 16.06.2014 р. відповідач отримав претензію позивача № 647 від 05.06.2014 р., де останній вимагав оплатити заборгованість та повідомив, що у разі непогашення боргу протягом місяця, звернеться до суду з позовом. Разом з тим, позов до суду подано 03.07.2014 р. о 10-55 год. При цьому, отримавши суму боргу від відповідача того ж дня о 16-55 год., позивач міг відкликати позовну заяву до порушення провадження у справі, що зумовило б повернення йому позовної заяви разом зі сплаченим судовим збором.

Наведені обставини виключають можливість віднесення на відповідача судових витрат. понесених позивачем.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А 2656 (вул. Червоноармійська, 21, м. Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ 07937980, р/р 35219027000035 в ГУДКСУ у Вінницькій області) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 8, код ЄДРПОУ 01182204, р/р № 26008440477 у ВОД "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) 0,01 грн. (0 грн. 1 коп.) пені, 0,01 грн. (0 грн. 1 коп.) інфляційних та 0,01 грн. (0 грн. 1 коп.) річних.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29 липня 2014 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.: 1 - до справи